Постанова 4876 № 904/3228/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3228/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач) суддів: Дарміна М.О., Чередка А.Є. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024р. (суддя Дупляк С.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 30.09.2024р.) у справі позивач: Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича про стягнення грошових коштів, у розмірі 105 191,97 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича 105 191,97 грн., з яких: 97 625,69 грн. основної заборгованості, 172,42 грн. плати за абонентське обслуговування, 2 518,07 грн. пені, 2 066,27 грн. трьох процентів річних, 2 809,52 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки Відповідач не уклав з Позивачем договір про надання послуги з постачання теплової енергії в добровільному порядку, тому він фактично приєднався до дії типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який обліковується за реквізитами №4122/жб від 01.11.2021. Відповідач не виконав обов`язок з оплати поставленої йому у період з листопада 2022 року по березень 2024 року теплової енергії. Також Позивач нарахував до стягнення з Відповідача плату за абонентське обслуговування за період з липня 2022 року по березень 2024 року. Враховуючи, триваючий характер порушення Відповідача з оплати отриманої від Позивача теплової енергії, останній нарахував до стягнення з Відповідача пеню, проценти річних та інфляційні втрати.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 97 625,69 грн. основної заборгованості, 172,42 грн. заборгованості за абонентське обслуговування, 1 278,13 грн. пені, 2 066,27 грн. трьох процентів річних, 2 809,52 грн. інфляційних втрат, 2.992,27 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 1 239,94 грн. пені) відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Бакун Вадим Олексійович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на протиправність для даного випадку прийняття будь-якого рішення без виклику сторін, посилаючись на практику судів. За доводами Скаржника, відсутність реєстрації у підсистемі «Електронний Суд» Позивача з 15.03.2022 року та подання позовної заяви у паперовій формі вже є протиправними діями з боку останнього, суперечить за своєю суттю змісту ч.1 ст.43 ГПКУ та є різновидом зловживання правом. Вказані дії суперечать законодавству та чиняться з метою приховати свою протиправну діяльність, бо особи, які подали позовну заяву не мають на це жодних повноважень. Крім того, за твердженням Скаржника, оскільки статут Позивача не зареєстрований, у такому випадку, відсутня можливість перевірити повноваження особи, що підписала позов, вказане відповідно до п.2 ч.1 ст.226 ГПКУ є безумовною підставою для залишення позову без розгляду, однак не було враховано судом. Щодо підписаних в односторонньому порядку актів Скаржник зазначає, що документами, які підтверджують виконання позивачем зобов`язання з надання послуг Відповідачу, а також виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є акти надання послуг. Виходячи зі змісту положень статей 509, 901, 903 ЦК України обов`язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання, а не з факту оформлення передачі послуг актом приймання-передачі виконаних робіт. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. За доводами Скаржника, відповідно до п.п.45 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» у Єдиному державному реєстрі мають міститись відомості про наявні ліценції, які у даному випадку, судячи з даних виписки з реєстру (т.1 а.с.113- 114 електронної справи), відсутні. Зважаючи на відсутність ліцензії, Позивач апріорі позбавлений можливості здійснювати діяльність, що підлягає ліцензуванню. За твердженням Скаржника, у Позивача відсутня можливість постачати Відповідачу теплову енергію, зважаючи на відсутність будь-яких комунікацій між ними. Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не надано оцінку змісту листування між сторонами протягом 2013-2014 років, хоча вказане є основним аргументом сторони Відповідача. При цьому для оцінки змісту цього листування Апелянт вимагає призначити лінгвістичну експертизу. Також, як стверджує Відповідач, у зв`язку з виявленням серед додатків Акту передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 25810 від 30.11.2022 року (т.1 а.с.35 ) з явно підробленим підписом Відповідача, останній вимагає витребувати у Позивача оригінал вказаного документу та призначити почеркознавчу експертизу, поставивши на вирішення експерта питання чи виконано рукописний текст «В.О. Бакун б/п» та підпис у графі «Від Замовника» у вказаному акті Вадимом Бакуном, чи іншою особою? При цьому скаржник наголошує, що у проведенні почеркознавчої експертизи є потреба, оскільки вказаний спірний акт є єдиним документом, який може свідчити про акцептування «договору». На обґрунтування доводів щодо невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, Скаржник зазначає, що суд першої інстанції посилається на п.24 Правил ПКМУ № 630 від 21.07.2005 року з відповідними змінами та п.п.2.1., 2.2., 2.6., 2.7, Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 4 від 22.11.2005 року (зі змінами № 169 від 06.11.2007 року), які не застосовуються до правовідносин сторін у даній справі. У залученому у суді першої інстанції листуванні між сторонами, Позивач станом на 2013-2014 роки виставляє кабальні умови приєднання Відповідача, від яких останній категорично відмовляється. Сам зміст листування між сторонами датований 2013 роком вказує на відсутність договірних відносин між сторонами та компромісу для їх укладення. Підсумовуючи, Апелянт наголошує, що порядок від`єднання споживача не регламентує ситуацію, коли від`єднання вже відбулося раніше з ініціативи Позивача, тому вказані нормативні документи не можуть бути застосовані.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач вважає оскаржуване рішення обґрунтованим, законним та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а скаргу немотивованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування відзиву, Позивач зазначає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту законності відключення його від централізованого опалення, з дотриманням передбаченої для цього процедури. При цьому єдиним документом, який підтверджує правомірність відключення від мережі є рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Таке рішення до матеріалів справи не надано. Натомість самовільне відключення від мережі, або здійснення його без врахування відповідної процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг. За доводами Позивача, постачання теплової енергії може здійснюватися виключно на підставі договору. У даному випадку, з урахуванням вимог закону, 01.11.2021 Позивачем та Відповідачем укладено типовий договір №4122жб про надання послуг з постачання теплової енергії. При цьому вказаний договір у встановленому порядку не розірвано, не визнано недійсним, отже договір є укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами. Позивач посилається на виконання умов договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами. При цьому відсутність на цих актах підпису Відповідача не має вирішального значення для вирішення даного спору . На думку Позивача, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань Відповідача щодо огляду його приміщення, призначення експертиз та зупинення провадження у цій справі до розгляду справи №904/4008/22, у зв`язку з їх необґрунтованістю. Також, на переконання Позивача, суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання Відповідача щодо залишення позову без розгляду з підстав підписання його неналежною особою, оскільки повноваження Фатьянова М.Ю. на підписання позову підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Чередко А.Є.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3228/24. Матеріали справи № 904/3228/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024р. у справі № 904/3228/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024 р. відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. 10.12.2024р. на адресу суду надійшло клопотання Скаржника розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у режимі відеоконференції; витребування копій кримінального провадження та зупинення провадження до вирішення кримінальної справи; допит свідка; огляд доказів (приміщення Відповідача) на місці; призначення експертиз. Ухвалою суду від 13.12.2024рр. відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича у частині вимог про розгляд справи № 904/3228/24 з повідомленням (викликом) учасників справи, з підстав, наведених у вказаній ухвалі. 19.12.2024р. на адресу суду надійшло клопотання Скаржника про зупинення провадження у даній справі до вирішення кримінальної справи про зловживання службовим становищем колишнім в.о. директора ДП"Криворізька теплоцентраль" та витребування за посередництвом Дніпропетровської обласної прокуратури , і приєднання до матеріалів даної справи, завіреної копії сторінок вказаного кримінального провадження.

7. Встановлені судом обставини справи Відповідно до Інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, "Єдиного реєстру забороні відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником нежитлового приміщення 42 у будинку 30 по вул. Січеславській (до перейменування Кремлівська), що у місті Кривому Розі є Бакун Вадим Олексійович. Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для вказаного вище будинку є Позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль". Факт поставки теплової енергії у період листопад 2022 - березень 2024 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок №30, що по вул. Січеславська у місті Кривому Розі (акт б/н від 30.10.2021 про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку, акт №716 від 01.04.2022 б/н про припинення подачі теплоносія, акт №771 від 04.11.2022 про подачу теплоносія, акт б/н від 23.03.2023 про припинення подачі теплоносія, акт №755 від 17.11.2023 про подачу теплоносія, акт б/н від 28.03.2024 про припинення подачі теплоносія, копії актів у справі). Подача та припинення подачі теплоносія здійснювалася на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону (Рішення Виконкому Криворізької міської ради №490 від 22.09.2021 «Про початок опалювального сезону 2021/2022 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради №158 від 23.03.2022 «Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2022 №760 «Про початок опалювального сезону 2022-2023 років». Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2023 №338 «Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 20.09.2023 №1162 «Про початок опалювального сезону 2023-2024 років». Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 18.03.2024 №339 «Про закінчення опалювального сезону 2023-2024 років»). Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії: №25810 від 30.11.2022 відповідачеві у листопаді 2022 поставлено 1,11 Гкал теплової енергії на суму 5.932,13 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ) (підписаний між Виконавцем та Замовником); №30823 від 31.12.2022 відповідачеві у грудні 2022 року поставлено 1,36 Гкал теплової енергії на суму 7.268,20 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ) (підписаний Виконавцем); №489 від 31.01.2023 відповідачеві у січні 2023 року поставлено 1,55 Гкал теплової енергії на суму 8.283,60 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ) (підписаний Виконавцем); №4142 від 28.02.2023 відповідачеві у лютому 2023 року поставлено 1,51 Гкал теплової енергії на суму 8.069.83 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн з (ПДВ) (підписаний Виконавцем); №9366 від 31.03.2023 відповідачеві у березні 2023 року поставлено 0,66 Гкал теплової енергії на суму 3.527,21 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ) (підписаний Виконавцем); №23873 під 30.11.2023 відповідачеві у листопаді 2023 року поставлено 0,55 Гкал теплової енергії на суму 2.846.66 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ) (підписаний Виконавцем); №27629 від 31.12.2023 відповідачеві у грудні 2023 року поставлено 10,48 Гкал теплової енергії на суму 51.157, 20 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ) (підписаний Виконавцем); №593 від 31.01.2024 відповідачеві у січні 2024 року поставлено 1,26 Гкал теплової енергії на суму 5.967,14 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ) (підписаний Виконавцем); №4117 від 29.02.2024 відповідачеві у лютому 2024 року поставлено 0,81 Гкал теплової енергії на суму 3.725,36 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ) (підписаний Виконавцем); №7630 від 31.03.2024 відповідачеві у березні 2024 року поставлено 0,19 Гкал теплової енергії на суму 848,36 грн з (ПДВ) та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн з (ПДВ) (підписаний Виконавцем). Відповідно до актів надання послуг з абонентського обслуговування (підписаних Виконавцем): №18758 від 31.07.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за липень 2022 року на суму 8,00 грн (з ПДВ); №20370 від 31.08.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за серпень 2022 року на суму 8,00 грн (з ПДВ); №22008 від 30.09.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за вересень 2022 року на суму 8,00 грн (з ПДВ); №24750 від 31.10.2022 надано послугу з абонентського обслуговування за жовтень 2022 року на суму 8,00 грн. (з ПДВ); № 10876 від 30.04.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за квітень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ); №12706 від 31.05.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за травень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ); №14369 від 30.06.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за червень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ); №16099 від 31.07.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за липень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ); №18158 від 31.08.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за серпень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ); №20033 від 30.09.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за вересень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ); №21842 від 31.10.2023 надано послугу з абонентського обслуговування за жовтень 2023 року на суму 8,34 грн (з ПДВ). Супровідними листами Позивач надіслав на адресу Відповідача рахунки-фактури та акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг). В якості доказу направлення вказаний документів до справи долучено рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції та списки згрупованих відправлень на адресу Відповідача. За твердженням Позивача, у період липень 2022 року - березень 2024 року Відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська буд. 30, прим. 42 було спожито теплову енергію на загальну суму 97.625,69 грн та отримано послугу з абонентського обслуговування на суму 172,42 грн., які Відповідач не сплатив. У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань з оплати за спожиту теплову енергію та з абонентського обслуговування у вказаних вище сумах, Позивачем нараховані 2518,07 грн. пені, 2 066,27 грн. трьох процентів річних, 2 809,52 грн. інфляційних втрат . Неоплата зазначених сум боргу, пені, інфляційних втрат та річних стала причиною виникнення спору. За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача вартості наданих Позивачем послуг постачання теплової енергії та нарахованих Позивачем пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач виконав свої зобов`язання з надання послуги з постачання теплової енергії у спірний період, а Відповідач зобов`язаний її сплатити. Разом з тим, частково відмовляючи у позові , суд послався на неправильний розрахунок пені, що підлягає стягненню з відповідача у зв`язку з невірним визначенням періоду її нарахування. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується та зазначає наступне. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, Скаржник зазначив, що фактично теплопостачання у приміщення Відповідача не здійснюється, через відсутність централізованого теплопостачання приміщення 42, що знаходиться по вул. Січеславська буд. 30 у м. Кривому Роз, а отже, відсутні підстави для задоволення позову. Проте, апеляційний господарський суд такі посилання Скаржника вважає необґрунтованими, з огляду на наступне. В період 2005 - 2019 років процедура відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води регламентувалась Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачанню , затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4. Згідно Порядку виконкомом Криворізької міської ради було ухвалено рішення від 08.02.2006р. №90 "Про створення комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води", яким створено комісій для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення гарячого водопостачання. До створення Комісії дозволи на відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води надавалися управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради у вигляді листів. Відповідно до вимог Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств і організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р. №578/5, листування з заявником зберігається і більше 3 років. Взаємовідносини між теплопостачальною організацію та споживачем теплової енергії, в тому числі з питань відключення від мереж постачання гарячої води та опломбування запірних вентилів, регламентуються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення,затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №

630. Згідно з п. 25 Правил від 21.07.2005р. № 630 відключення від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води (далі - ЦО і ПГВ) житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг проводиться відповідно до Порядку № 4 від 22.11.2005р. та передбачає виконання певних обов`язкових процедур. Так, Порядком від 22.11.2005р. № 4 встановлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. До того ж, внесені у Порядок від 22.11.2005р. № 4 зміни наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06.11.2007р. унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення окремих приміщень у житлових будинках. Таким чином, при відключенні від мереж централізованого опалення у споживача має бути законодавчо визначений пакет документів, а саме: 1) Рішення постійнодіючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади про надання дозволу на відключення, яке оформлене протоколом. 2) Погоджений з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж, проект індивідуального опалення. 3) Затверджений постійнодіючою міжвідомчою комісією, створеною органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади акт про відключення від мереж централізованого опалення. Між тим, у матеріалах справи відсутній пакет документів від Відповідача, необхідних при відключенні від мереж централізованого опалення. На підтвердження відсутності теплопостачання Відповідачем надано листування між Позивачем та Відповідачем. Проте, з цих листів не вбачається дотримання Відповідачем положень наведеного вище порядку. Так, зокрема, зі змісту копій листів №4601 від 30.09.2013 та від 16.12.2014 (т.1, а.с.141, 147), на які у тому числі вказує Відповідач в апеляційній скарзі як на підтвердження своєї позиції, вбачається посилання саме на самовільне відключення від систем централізованого теплопостачання та повідомлення про цю обставину Позивача. Будь-яких документів, які б підтверджували законність такого втручання в систему централізованого опалення матеріали справи не містять, а надані Відповідачем документи жодним чином не підтверджують позицію Скаржника та відсутність системи централізованого постачання теплової енергії в нежитловому приміщенні. Отже, Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту відключення від мереж централізованого опалення, а також законність такого відключення згідно наведеної вище процедури. Водночас, єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який після закінчення робіт подається відповідній комісії для затвердження. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №629/367/17, від 25.03.2019 у справі №576/2554/14-ц, від 25.07.2019 у справі №361/5676/15-ц про те, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Разом з тим, за сталою практикою Верховного Суду, самовільне відключення споживачів від мережі централізованого опалення з порушенням установленого законодавством порядку не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та обов`язку щодо оплати відповідних послуг. Аналогічна правова

позиція Верховного Суду викладена у постановах від 16.10.2019 р. у справі № 703/69/16-ц; від 11.09.2019 р. у справі № 456/2222/16-ц; від 19.09.2019 р. у справі № 629/367/17; від 25.09.2019 р. у справі № 522/401/15-ц, від 14.04.2020р. у справі № 908/1349/19. Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України. Відповідно до п. п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (на час події), споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Отже, припинення теплопостачання споживача поза межами дозвільної процедури, не припиняє нарахування оплати спожитих послуг, абонентної плати або інших послуг, надання яких пов`язане з функціонуванням системи теплопостачання та опосередковано впливає на процес надання послуг з теплопостачання окремому споживачу. В матеріалах справи відсутні докази дотримання дозвільних процедур на вчинення відповідних дій, акт про від`єднання від мережі теплопостачання, відповідне рішення комісії тощо. Отже, колегія суддів вважає правомірним нарахування Позивачем плати за приєднане теплове навантаження. Нежитлове приміщення Відповідача розташоване на 1 поверсі 5 поверхового житлового будинку. Обсяг спожитої у будівлі теплової енергії визначається як обсяг теплової енергії, спожитої у будинку за показаннями засобів вимірювання техніки вузла комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315. У будинку 30 по вул.Січеславська у м.Кривому Розі встановлено комерційний обліку теплової енергії, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Прилад розподілювач теплової енергії у цьому будинку не встановлений, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку після встановлення комерційного приладу обліку теплової енергії здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення. При цьому, об`єктом теплопостачання є будинок у цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. З урахуванням положень наведених вище норм, знаходження належного Відповідачу приміщення у будівлі з внутрішньобудинковою системою теплопостачання, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження відключення від мережі опалення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне приміщення є опалювальними. Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. За приписами ст. 275 ГК України, відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається. Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказаною статтею встановлено презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019р. у справі № 922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021р. у справі №3037554/16-ц, від 21.08.2019р. у справі № 922/4239/16, від 25.09.2019р. у справі № 522/401/15-ц, від 10.12.2018р. у справі № 638/11034/15-ц та від 26.04.2018р. у справі № 904/6293/17. Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії. На підставі ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів. Надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, які набрали чинності 01.10.2021 року. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, викладено в новій редакції. Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року ( в редакції постанови КМУ № 1022 від 08.09.2021 року) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Відповідно до п. 13 вказаних Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Згідно із ч. 7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону. Частинами 4, 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У даному випадку, як правильно встановлено місцевим господарським судом, Позивач як виконавець послуги з постачання теплової енергії, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається через те, що вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин. Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу Позивача від Відповідача не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин. Докази іншого Апелянтом не надано. Таким чином, 01.11.2021 між АТ"Криворізька теплоцентраль" (Виконавцем) та ФОП Бакуном В.О. (Споживачем) був укладений типовий індивідуальний договір №4122/жб. При цьому за умовами п.1 договору №4122/ж, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (п. 2 договору). Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4 договору). Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 5 договору). Відповідно до п. 30 договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору). Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору). Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору). Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 47 договору). Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору). Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору). Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. З урахуванням вищевикладеного, вказаний вище договір є публічним договором про надання послуги і постачання теплової енергії відповідно до якого Відповідач вважається таким, що приєднався до нього з 01.11.2021. При цьому, цей договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним. Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами. Крім того, як зазначено вище, на виконання умов укладеного між сторонами договору Позивач поставив Відповідачу, у період з листопада 2022 року по березень 2024 року, теплову енергію на загальну суму 97 625,69 грн., що підтверджується відповідними актами передачі-прийняття теплової енергії. Також, у період з липня 2022 року по жовтень 2023 року, Позивач надав Відповідачу послугу з абонентського обслуговування на загальну суму 172,42 грн., що підтверджується актами надання послуг з абонентського обслуговування, наявними у матеріалах справи. Супровідними листами Позивач надіслав на адресу Відповідача рахунки-фактури на та акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг). В якості доказу направлення вказаний документів до справи долучено рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції та списки згрупованих відправлень на адресу відповідача. Таким чином, у період листопад 2022 року - березень 2024 року, Відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська буд. 30, прим. 42 було спожито теплову енергію на загальну суму 97625,69 грн. та у період липень 2022 року - березень 2024 року отримано послугу з абонентського обслуговування, на суму 172,42 грн. Колегія суддів враховує, що вказані вище акти приймання передачі теплової енергії (надання послуг) підписані лише зі сторони виконавця (Позивача) та відповідно не містять підписів зі сторони замовника. Разом з тим, у постанові від 22.08.2023р. у cправі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг). Отже, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором. За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором. Факт отримання Відповідачем послуги підтверджується актами подачі теплоносія до житлового будинку №30 що по вул. Січеславська у місті Кривому Розі (а саме: актом б/н від 30.10.2021 про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку, актом №771 від 04.11.2022 про подачу теплоносія, актом №755 від 17.11.2023 про подачу теплоносія), у якому знаходиться нежитлове приміщення, власником якого є Відповідач. Вищенаведене, у тому числі, спростовує доводи Скаржника про те, що Відповідач не є споживачем послуги з постачання теплової енергії, оскільки з ним не укладено договір та про недоведення факту надання цієї послуги саме до його приміщення. При цьому за умовами Договору Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34). Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору). З огляду на викладене, строк оплати заборгованості за отриману у період з листопада 2022 року по березень 2024 року теплову енергію у розмірі 97625,69 грн, а також за послуги з абонентського обслуговування за період липня 2022 року по жовтень 2023 року в розмірі 172,42 грн є таким, що настав. Між тим, в установлений договором строк, Відповідач свої зобов`язання не виконав. У цьому зв`язку колегія суддів підтримує висновок господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 97625,69 грн за поставлену теплову енергію та за абонентське обслуговування в розмірі 172,42 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також, у зв`язку з порушенням Відповідачем умов договору у частині оплати наданих послуг, у Позивача наявне право для нарахування разом з основною заборгованістю річних у визначеному Позивачем розмірі, враховуючи, що нарахування цих сум є правомірним, а розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства України і є арифметично правильним. При цьому здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що розмір інфляційних втрат має бути більшим, ніж визначено останнім, між тим, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, правомірно задовольнив інфляційні втрати у розмірі, визначеному Позивачем , а саме у сумі 2809,52 грн. Слід зазначити, що заперечення щодо перерахунку судом розміру пені сторонами не наведені. Доводи апеляційної скарги про протиправність для даного випадку прийняття будь-якого рішення без виклику сторін, ґрунтуються на помилковому тлумаченні Скаржником норм права та практики Верховного Суду. Твердження Апелянта про відсутність реєстрації Позивача у підсистемі "Електронний Суд" не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Апеляційний суд встановив, що за даними системи діловодства господарського суду Позивач має зареєстрований Електронний кабінет. При цьому чинне законодавство України не містить жодних обмежень щодо подання позову чи інших процесуальних документів у паперовому вигляді. Існує лише обов`язок, зокрема, для юросіб зареєструвати е-кабінет в ЄСІТС. Посилання Скаржника на те, що статут Позивача не зареєстрований, тому відсутня можливість перевірити повноваження особи, що підписала позов є його припущеннями. Разом з тим слід зазначити, що Позивачем до матеріалів справи додана копія Статуту товариства (т.1 а.с.103-105). Безпідставними також є доводи скарги про підписання позову неуповноваженою особою, оскільки відповідні повноваження підписанта - Фатьянова М.Ю. підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. При цьому, ч.ч.1-3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. У спростування доводів Скаржника про відсутність у Позивача можливості постачати Відповідачу теплову енергію, зважаючи на відсутність будь-яких комунікацій між ними місцевим господарським судом надано обґрунтоване мотивування з цього питання в оскаржувану рішенні, з яким погодився й суд апеляційної інстанції. Доводи Апелянта про те, що порядок від`єднання споживача не регламентує ситуацію, коли від`єднання вже відбулося раніше з ініціативи Позивача, без підтвердження доказами, мають декларативний характер. Натомість, як зазначалось вище, з текста листів Відповідача адресованих Позивачу вбачається самостійне від`єднання ФОП Бакуна В.О. від мережі, і повідомлення ним про це КПТМ"КрТеплосеть". Розглянувши доводи Скаржника про ненадання судом першої інстанції оцінки наданим Відповідачем доказам, колегія суддів вважає, що вони спростовуються змістом оскаржуваного рішення. Такі доводи зводяться до непогодження Скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, між тим сама лише його незгода з такою оцінкою не вказує на те, що вона була проведена судом з порушенням певного стандарту доказування. Щодо незгоди Відповідача з умовами договору, то умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається. При цьому вказаний договір у встановленому порядку не розірвано, не визнано недійсним, отже договір є укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами про що , у тому числі, зазначав суд першої інстанції. Доказів зворотного Скаржником не надано. Інші доводи скаржника також не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними твердження Апелянта про пропуск Позивачем строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, викладені у його заяві від 10.12.2024, оскільки ухвалою суду від 11.11.2024 Позивачу надано строк п`ять днів з отримання цієї ухвали на подання відзиву, тобто, з урахуванням вихідних днів, до 18.11.2024 включно. Згідно зі штампом на поштовому конверті, відзив направлений Позивачем 18.11.2024, отже строк на подання відзиву ним не пропущений. Щодо клопотання Скаржника про огляд доказів (приміщення Відповідача) для підтвердження факту відсутності підключення централізованого опалення у спірному приміщенні колегія суддів вважає відсутніми підстави для проведені такого огляду, оскільки навіть за підтвердження факту відсутності підключення централізованого опалення це не дасть змогу достеменно визначити, коли саме було здійснено таке відключення (до початку спірного періоду чи після його закінчення), та жодним чином не підтвердить правомірності такого відключення. Про що було зазначено у рішенні суду першої інстанції. Тому, вказане клопотання відхиляється судом. Одночасно суд враховує, що на підтвердження своїх доводів щодо наявності змонтованого електричного опалення у приміщенні Скаржника, останній не був позбавлений можливості надати докази його встановлення, технічну документацію, укладення відповідного договору, докази оплати за надані відповідні послуги тощо. Однак будь-які докази на підтвердження вказаних обставин відсутні. Стосовно зупинення провадження до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства колегія суддів зазначає, що порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі. За змістом п. 5 ч.1 статті 227 ГПК України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Водночас, відповідно до положень другого речення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має право самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Отже, за приписами статті 227 ГПК суд має обов`язок зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості до вирішення іншої, зокрема, кримінальної справи. При цьому у розумінні статей 314, 317 КПК України кримінальною справою є матеріали, направлені до суду після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, які включають, зокрема, обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Системне тлумачення змісту наведених норм свідчить, що обов`язок суду щодо зупинення провадження у справі пов`язується із наявністю саме судового провадження, яке завершується ухваленням відповідного судового рішення, а проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за своєю правовою природою таким провадженням не являється та під дію статей 227, 229 ГПК України не підпадає (постанови Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 913/32/21, від 27.01.2022 у справі № 910/9721/18, від 05.03.2024 у справі №910/3374/23). У даному випадку, згідно з копією листа ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області Криворізького районного управління поліції ВП№2 від 26.10.2024, доданого Відповідачем до клопотання, йдеться саме про здійснення досудового розслідування. Наразі відомості про закінчення досудового розслідування вказаного кримінального провадження у матеріалах справи відсутні. Крім того, у силу приписів чинного законодавства України суд також позбавлений права витребовувати матеріали досудового розслідування. Відповідно до статті 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Тому, витребування у межах розгляду господарської справи матеріалів досудового розслідування, що триває, без дозволу слідчого чи прокурора може призвести до порушення таємниці досудового розслідування. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи та про витребування матеріалів кримінального провадження з відділення поліції задоволенню не підлягає. Стосовно виклику свідка, то суд також відхиляє відповідне клопотання Скаржника з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Згідно з ч.ч.1, 3 ст.89 Кодексу свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Отже, за приписами вказаних норм, виклику свідка передує викладення ним показань у відповідній нотаріально завіреній письмовій заяви, яка у даній справі відсутня. Розглянувши клопотання Скаржника про призначення почеркознавчої, судово-бухгалтерської та лінгвістичної експертиз колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення. У цьому зв`язку суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 р. у справі №927/685/20. За змістом наданих клопотань, враховуючи суть спору, обставини, покладені в їх обґрунтування, а також наявні у матеріалах докази, представником Відповідача не наведено як доводів щодо наявності суперечливостей наявних у справі доказів, оцінку яких може бути здійснено господарським судом лише шляхом призначення відповідної судової експертизи, так і не вказано обставин, за результатом дослідження яких господарський суд може дійти однозначного висновку щодо відсутності у матеріалах справи доказів, на підтвердження обставин, які підлягають встановленню, за результатом проведення експертних досліджень за відповідним клопотаннями. Зокрема, наведені Скаржником мотиви в обґрунтування призначення лінгвістичної експертизи взагалі не дають можливість визначити, що саме повинен встановити експерт під час її проведення. Одночасно, ч. 1 ст.101 ГПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Таким чином, Відповідач, як учасник справи, не був позбавлений права самостійно звернутися до експерта з метою отримання висновків експерта, які як передбачено положеннями п. 6 ст. 101 ГПК України має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Між тим, Відповідач своїм процесуальним правом не скористався. Таким чином, клопотання заявника про призначення експертиз задоволенню не підлягають. Крім того, як правильно зазначено місцевим господарським судом, наявність чи відсутність підпису Відповідача на акті передачі-приймання теплової енергії (надання послуг) не має вирішального значення для даного спору. При цьому, апеляційний суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Частиною 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Всупереч вимогам п.п.4, 5 ч.2 ст.81 Господарського процесуального кодексу України Відповідачем не надано доказів звернення до Позивача із відповідним запитом щодо надання акту №25810 від 30.11.2022 , який за твердженням підприємця у нього відсутній, та не наведено причин неможливості отримати цей доказ самостійно. Викладене свідчить про відсутність підстав для витребування вказаного доказу судом. Клопотання від 19.12.2024 про зупинення провадження до вирішення кримінальної справи щодо колишнього в.о. директора ДП"Криворізька теплоцентраль" про зловживання нею службовим становищем та витребування вказаного кримінального провадження також відхиляються судом. У даному випадку, скаржником не зазначено, які саме обставини, встановлені у кримінальній справі про зловживання становищем вказаною вище особою, яке полягало у необхідності отримання підприємством коштів субвенції виділеної з держбюджету та завищення нею витрат, можуть вплинути (і яким чином) на подання та оцінку доказів у справі, що розглядається - про стягнення боргу з Відповідача за поставлену теплову енергію. Крім того, вимагаючи у суду витребувати матеріали кримінального провадження, забезпечити можливість ознайомитися з ним та зняти копії, заявник не вказує номер цього провадження тощо. Натомість на підтвердження існування кримінальної справи надає публікацію Дніпропетровської обласної прокуратури, яка відповідно, також не містить необхідної інформації та не являється належним доказом у розумінні ГПК України. Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними та допустимими доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.

10. Судові витрати. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024р. у справі № 904/3228/24 - залишити без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя М.О. Дармін Суддя А.Є.Чередко