Постанова 4818 № 619/2424/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 619/2424/24 Номер провадження 22-ц/818/3172/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 грудня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року в складі судді Нечипоренко І.М. у справі № 619/2424/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою отримання банківських послуг та уклав з вказаним товариством кредитний договір № 170339320 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV5В74S. Зокрема, 26 жовтня 2021 року 9:22:42 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «так», що є підтвердженням підписання договору. 26 жовтня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22000,00 грн на банківську карту № 5100 хххх хххх 2541. Проте, відповідач умови вказаного договору належним чином не виконував, що привело до утворення заборгованості. На договорів факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (з урахування додаткових угод до нього, якими продовжено строк договору) та № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а також № 01/040823 від 04 серпня 2023 року право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 170339320 перейшло до ТОВ «Юніт Капітал». Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу 06/03/24 від 06 березня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26971,31 грн, з яких 21994,00 грн заборгованість по кредиту; 4977,31 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 20 березня 2024 року відповідачу направлено вимогу про сплату заборгованості, проте зобов`язання за вищевказаним кредитним договором виконано не було. Посилаючись на вказані обставини ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 170339320 від 26 жовтня 2021 року у розмірі 26971,31 грн. Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року позов ТОВ «Юніт Капітал» залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів набуття у передбачений законом спосіб право вимоги за кредитним договором № 170339320 від 26 жовтня 2021 року, оскільки доказів фактичної оплати за договорами факторингу матеріали справи не містять. 17 липня 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» подав апеляційну скаргу через систему «Електронний суд» на вказане судове рішення, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що в суді першої інстанції товариством долучено всі наявні на той час документи, які передані первісним Кредитором та всіма наступними Факторами. Відповідно до умов договору факторингу сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги. У випадку відсутності фінансування, Договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із Клієнтів, що унеможливлює, зокрема укладання додаткових угод до договору № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28 листопада 2018 року - 31 грудня 2021 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним № 170339320 від 26 жовтня 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05 травня 2022 року, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги №

175. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Договір № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року факторингу на момент переходу права вимоги був чинним. Предметом Договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у разі бажання та необхідності Сторін. Спірні Договори факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, а тому висновки суду першої інстанції, що Товариство не набуло права вимоги до боржника є необґрунтованим. Розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги, є підтвердженням суми заборгованості. ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що 26 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 170339320 в електронному виді, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 22000 грн строком до 25 листопада 2021 року зі сплатою відсотків, обумовлених договором (а.с. 25.-27) Кредитний договір підписаний від імені відповідача з використанням одноразового ідентифікатора MNV5В74S, відправленого об 09:32:42 год. 26 жовтня 2021 року, введеного об 14:32:54 год. 26 жовтня 2021 року (а.с.18). На виконання умов вказаного договору 26 жовтня 2021 року Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 22000,00 грн ОСОБА_1 на банківську карту НОМЕР_1 (а.с. 12) З розрахунку заборгованості, складеному ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" вбачається, що ОСОБА_3 було отримано 22000 грн, внесено коштів 28980 грн (а.с. 47). У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору заборгованість ОСОБА_1 становить 26971,31 грн, з яких 21994 грн прострочене тіло, 4977,31 прострочені відсотки (а.с. 56). 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого останнє зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги на умовах, визначених цим договором (а.с. 53-54). За п. 2.3 Договору розмір послуг фактора та надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100 грн, що оплачується клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимог на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору. Відповідно до розділу І зазначеного вище договору: -кредитний договір кредитний договір, укладений між Клієнтом та Боржником, права вимоги за яким відступаються; -право вимоги означає всі права Клієнта та кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; -реєстр прав вимоги означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим Договором. Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 згідно з п.8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року. Додатковими угодами № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року та № 27 від 31 грудня 2021 року внесено зміни до вказаного договору факторингу, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2022 року включно (а. с. 49, 52). Також, позивачем було долучено бланки додатків до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а саме: форми реєстру прав вимоги; форми повідомлення боржника за кредитним договором та форму акта повернення прав вимоги, а також витяги з додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2019 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткової угоди № 25 від 21 жовтня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників відсутня (а.с.50-51, 54-55). 05 травня 2022 року на виконання п.2.1 Договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано реєстр права вимоги № 175, за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 170339320 від 26 жовтня 2021 року. Відповідно до даного витягу ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21994 грн (а.с.48). Також, до вказаного договору долучено витяг з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, складеного щодо ОСОБА_1 , сума заборгованості 21994 грн (а.с. 48). 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 44-46). Відповідно до вказаного договору строком його дії зазначено 31 грудня 2024 року. З розрахунку заборгованості, складеному ТОВ "Таліон Плюс", вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за кредитним договором № 170339320 від 26 жовтня 2021 року у розмірі 26971,31 грн, з яких: 21994 грн - тіло кредиту; 4977,31 грн - нараховані проценти (а. с. 37). 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» складено та підписано реєстр права вимоги № 1, за яким останньому передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором (а.с.44). 06 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 06/03/24, відповідно до умов якого, фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 34-35). Відповідно до п.1.2 цього договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників від 06 березня 2024 року за договором факторингу № 06/03/24 від 06 березня 2024 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (зазначений під номером 341) за кредитним договором № 170339320 від 26 жовтня 2021 року на загальну суму 26971,31 грн (а.с.33). ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» складено акт прийому-передачі Реєстру Боржників, за яким клієнт передав, а фактом прийняв реєстр боржників в розмірі 1451, загальна сума заборгованості складає 62457431,87 грн (а.с. 33 зворот). Листом від 18 березня 20024 року ТОВ «Юніт Капітал» повідомило боржника ОСОБА_1 про наявність заборгованості за кредитним договором № 70339320 від 26 жовтня 2021 року та про намір стягнення заборгованості в судовому порядку (а.с.32). У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.1 ст.633 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу. У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо). Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16. У справі, що розглядається, позивачем зазначено, що право вимоги до ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Таліон Плюс». Разом з тим, на момент укладення Договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року боргові зобов`язання ОСОБА_1 за Кредитним договором №70339320 від 26 жовтня 2021 року ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Оскільки на момент укладення договору факторингу зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 не виникло, то у первісного кредитора не було право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року. Крім того, на час укладення такого Договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Також, пунктом 4.1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному Додатку. Вказаною формою реєстру прав вимог передбачено, що згідно пункту 1 на умовах Договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до наступних боржників (відповідні права вимоги мають бути вказані у таблиці, що містить такі стовпці: №, ПІБ Боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер та дата кредитного договору, заборгованість по основному боргу (тіло кредитну) (грн.), заборгованість по відсотках (грн.), Загальна заборгованість (грн.), сума фінансування (грн.). Пунктом 5 вказаної форми передбачено, що даний Реєстр прав вимоги набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, вказаної на його початку та є невід`ємною частиною договору. Проте такого Реєстру прав вимоги, оформленого відповідного до вказаного додатку, зокрема, підписаного сторонами договору факторингу, позивачем не надано, а наданий витяг № 728 від 05 травня 2022 року не містить підписів уповноважених осіб та печаток клієнта та фактора, а сформований і підписаний лише представником однієї сторони договору - директором ТОВ «Таліон Плюс» та не відповідає вимогам, встановленим договором факторингу щодо форми реєстру прав вимоги, отже не підтверджує переходу права вимоги за Кредитним договором, укладеним з відповідачем, від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Отже, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення Договору відступлення прав вимоги 28 листопада 2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору. Спірний кредитний договір укладено 26 жовтня 2021 року, тобто після укладання договору факторингу №28/1118-01. За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції що ТОВ «Таліон Плюс» не набув право вимоги до ОСОБА_1 , та в подальшому не міг його відчужувати ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та, відповідно, ТОВ «Юніт Капітал». Оскільки позивач не є належним кредитором, підстави для вирішення питання про стягнення заборгованості за кредитним договором на його користь відсутні. Щодо доводів позивача, що Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). Виходячи з умов договору, таке право вимоги на майбутнє існувало лише з дня укладання Договору, з 28 листопада 2018 року і діяло на майбутнє, але в межах строку дії Договору, тобто з 28 листопада 2018 року по 28 листопада 2019 року. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу на які він посилається в обґрунтування позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 24 грудня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина