Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/11543/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/11543/21 Номер провадження 22-ц/814/2658/24Головуючий у 1-й інстанції Гончаренко О.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Триголова В.М., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Сахно Оксани Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 листопада 2022 року по справі за позовом акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії до ОСОБА_1 про стягнення,- В С Т А Н О В И В : 07.12.2021 АТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач є споживачем послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 з особовим рахунком № НОМЕР_1 . У зв`язку з тим, що відповідач не здійснювала своєчасну оплату за надані їй позивачем послуги, у неї утворилася заборгованість за період з квітня 2003 року по травень 2019 року, що станом на 18.10.2021 становить 16099 грн. 65 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь індекс інфляції у розмірі 610 грн. 51 коп., 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 274 грн. 60 коп. та 2270 грн. 00 коп. на відшкодування понесених ним витрат з оплати судового збору. Заочним рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 листопада 2022 року позов акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії до ОСОБА_1 про стягнення боргу про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 16099 грн. 65 коп., з яких: 15776 грн. 33 коп. - заборгованість за послугу з централізованого опалення, 323 грн. 32 коп. - заборгованість за послугу з централізованого постачання гарячої води, а також індекс інфляції у розмірі 610 грн. 51 коп. та 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 274 грн. 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії судовий збір в розмірі 2270 грн. 00 коп. В апеляційному порядку рішення оскаржив відповідач ОСОБА_1 . Відповідач вважає, що встановлені судом першої інстанції в Заочному рішенні обставини не відповідають дійсним обставинам справи, були зроблені неправильні висновки, внаслідок чого було прийнято незаконне рішення, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Скаржник вказує, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 з Відповідачки за період з квітня 2003 року по травень 2019 року. Проте Позивачем в позовній заяві не доведено, що Відповідачка є власником (співвласником), або користувачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а значить користувалася (споживала) послугами в зазначеній квартирі у вказаний в позові період. Також Позивачем не надано жодних договорів на отримання житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, укладених з Відповідачкою та доказів оформлення нею на своє ім`я особового рахунку № НОМЕР_1 . У зв`язку із чим ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 листопада 2022 року, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог . Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. ОСОБА_1 була споживачем послуг Кременчуцької філії АТ «Полтаваобленерго» з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 з особовим рахунком № НОМЕР_1 . АТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії надавало відповідачу послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у відповідності до якісних показників згідно вимог нормативно - технічних документів. У зв`язку із створенням нових районів на підставі постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів», зокрема у Полтавській області, територію Кременчуцького району передано до обслуговування Кременчуцької об`єднаної філії, що у свою чергу свідчить про зміни у структурі АТ «Полтаваобленерго», що вбачається з листа Кременчуцької об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» від 11.02.2022. Районний суд, задовольняючи позовні вимоги, рішення мотивував тим, що відповідачем не спростовано факт існування заборгованості , відтак відсутні підстави для звільнення споживача від оплати отриманих послуг, оскільки цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують такі права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем. Відповідно до статті 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідност.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація; з послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води. Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005«Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання послуг централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється на підставі укладеного між виконавцем та споживачем відповідного договору. Пунктом 8 Правил встановлюється, що послуги надаються споживачеві згідно договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відповідно до ч. 2 ст.7, ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений обов`язок саме споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послу підготовлений виконавцем на основі типового договору. Обов`язком виконавця згідно норм даного Закону є підготовка для укладання договору про надання відповідних послуг. Згідно ч. 5ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відсутність укладеного між сторонами договору не позбавляє споживача обов`язку щодо оплати наданих їм послуг централізованого опалення, постачання гарячої води (підігріву питної води). Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц. Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 712/8916/17 (14-448цс19) від 07.07.2020 року висловлена правова позиція, відповідно до якої: "Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16). Позивач здійснював надання вказаних послуг за адресою відповідача, які вона отримувала та споживала, тому у неї виник обов`язок по сплаті за надані послуги. Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) -ст. 610 ЦК України. За змістом наведених норм вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України). Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Апелянт , як на основну підставу для скасування судового рішення щодо стягнення з неї заборгованості , посилається на не проживання за адресою , за якою позивачем здійснено нарахування заборгованості за надані послуги. Та апеляційний суд відхиляє вказані аргументи апеляційної скарги , оскільки факт не проживання відповідача за адресою , яку зазначає позивач у позовній заяві та факт проживання ОСОБА_1 за іншою адресою, як про це вказує скаржник, матеріалами справи не підтверджується. ОСОБА_1 посилається на наявність у неї у власності іншого майна, де вона зареєстрована та проживає, як на підставу для відмови у стягненні з неї суми заборгованості , та колегія суддів зазначає, що надані скаржником відомості про місце реєстрації за адресою АДРЕСА_2 , та належність їй цього майна свідчить лише про наявність місця реєстрації ОСОБА_1 за вказаною адресою та про те що вказане майно належить їй на праві приватної власності . Інших доказів на підтвердження факту проживання за вказаною адресою ОСОБА_1 суду не надано. Крім того, апелянт не зверталася до АТ «Полтаваобленерго» із заявою про вибуття на постійне місце проживання на іншу адресу та про розірвання договорних відносин з позивачем за адресою : АДРЕСА_1 . Що у свою чергу свідчить про невідповідність посилань апелянта на не надання позивачем всіх необхідних доказів з метою встановлення кола споживачів послуг АТ «Полтаваобленерго» , та безпідставне стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. Адже з метою уникнення негативних наслідків , ОСОБА_1 змінюючи місце проживання була наділена правом повідомити про це позивача, проте не скористалась ним . Доказів непроживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , суду не надано , як не надано і підтверджень відсутності заборгованості за особовим рахунком по вказаній адресі. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Сахно Оксани Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: С.Б. Бутенко О.І.Обідіна