Постанова Одеський апеляційний суд № 505/3663/24

Номер провадження: 33/813/2960/24 Номер справи місцевого суду: 505/3663/24 Головуючий у першій інстанції Дзюбинський А.О. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.12.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу; стягнено з ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 605 грн. 60 копійок, В С Т А Н О В И В: З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 577589 від 06.09.2024 вбачається, що 06 вересня 2024 року о 20 год. 25 хв. в м. Подільськ вул. Соборна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, згідно постанови ББА № 902221 від 05.01.2024, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП. Постановою судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу; стягнено з ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 605 грн. 60 копійок. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що: 1) в протоколі не зазначено місце вчинення правопорушення та не вказано свідків; 2) відсутні причини зупинки транспортного засобу; 3) відсутня відеофіксація вказаного правопорушення; 4) судом першої інстанції під час накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування не враховано те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю та має на утриманні шість неповнолітніх дітей, а також те, що його позбавили права керування, яке він не набув. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2024 року, мотивуючи тим, що копію оскаржуваної постанови отримав 18 жовтня 2024 року. Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вперше звернувся з апеляційною скаргою 18 жовтня 2024 року (а.с.21-39). Однак, постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Котовського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126КУпАП повернуто особі, яка її подала. Вказана постанова вмотивована тим, що оскаржена постанова Котовського районного суду Одеської області винесена 02 жовтня 2024 року. Останній день подання апеляційної скарги, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, є 12 жовтня 2024 року (оскільки це вихідний день, то останній день оскарження 14 жовтня 2024 року). Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 18 жовтня 2024 року до суду першої інстанції, що підтверджується відміткою, яка міститься на апеляційній скарзі, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, без клопотання про його поновлення. 19 листопада 2024 року ОСОБА_1 вдруге звернувся з апеляційною скаргою та заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2024 року, мотивуючи тим, що копію оскаржуваної постанови отримав 18 жовтня 2024 року. В матеріалах справи дійсно міститься розписка про отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови 18 жовтня 2024 року (а.с. 20). Також відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2024 рокубула оприлюднена на сайті реєстру 11 жовтня 2024 року, вперше апеляційну скаргу було подано 18 жовтня 2024 року, тобто в межах десятиденного строку з дати опублікування постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень та отримання копії вказаної постанови. Враховуючи матеріали справи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2024 року. Про судове засідання, призначене на 16 грудня 2024 року, ОСОБА_1 був належним чином сповіщений про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки повідомленням однак у судове засідання не з`явився 13 грудня 2024 року на офіційну електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП не є обов`язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи положення ст. 268 КУпАП у разі належного повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП не є обов`язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 577589 від 06.09.2024 (а.с. 3); - витягом з ІПНП «Цунамі», відповідно до якого у ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія (а.с. 4); - відомостями ІПНП «Цунамі» про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, а саме 05.01.2024 винесено постанову серії ББА № 902221, відповідно до якої 05.01.2024 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2106 днз НОМЕР_1 без права керування таким транспортним засобом (а.с. 5). - відеозаписами, які є додатком до протоколу (а.с. 13). Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст. 126 КУпАП необхідно встановити факт керування особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, і що таке керування є повторним протягом року. Така кваліфікуюча ознака, як повторність, доводиться наявністю діючої постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), за яке протягом одного року її вже було піддано адміністративному стягненню. При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. В матеріалах справи наявні відомості ІПНП «Цунамі» про те, що 05.01.2024 винесено постанову серії ББА № 902221, відповідно до якої 05.01.2024 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2106 днз НОМЕР_1 без права керування таким транспортним засобом (а.с. 5).Вказна постанова жодним чином не оскаржувалась, доказів такого оскарження стороною захисту надано не було. Також, витягом з ІПНП «Цунамі» підтверджено, що у ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія. Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.5 ст.126 КУпАП. Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України». Обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, не встановлені. При накладенні стягнення суд першої інстанції правильно врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в протоколі не зазначено місце вчинення правопорушення та не вказано свідків, апеляційний суд вважає їх надуманими з огляду на те, що в протоколі серії ААД № 577589 від 06.09.2024 в графі місце скоєння адміністративного правопорушення сказано м. Подільськ вул. Соборна, а в графі свідки не зазначено таких, у зв`язку з тим, що свідки не залучались, оскільки здійснювалась відео фіксація. Доводи про відсутність відеофіксації скоєного правопорушення судом апеляційної інстанції не приймаються з огляду на те, що матеріали справи містять диск з відеозаписом, відповідно до якого можна встановити наступні обставини: 00:00:01 00:01:20 хв працівники поліції переслідують транспортний засіб ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_1 , який вподальшому зупинили; 00:01:34 - 00:01:37 працівники поліції попросили в ОСОБА_1 технічний паспорт на транспортний засіб та посвідчення водія; 00:01:38 00:02:13 хв. відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліції» працівники патрульної поліції повідомили причину зупинки, а саме технічна несправність транспортного засобу; 00:02:51 хв встановлено, що в ОСОБА_1 немає посвідчення водія. Щодо доводів про те, що в матеріалах справи відсутні підтвердження причини зупинки транспортного засобу, то суд апеляційної інстанції зазначає таке. Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліції» працівники патрульної поліції повідомили причину зупинки, а саме технічна несправність транспортного засобу, що зафіксовано на 00:01:38 00:02:13 хв. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію»поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу. Крім того, суд звертає увагу на те, що неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності, однак матеріали справи не містять даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції. Таким чином, матеріали справи містять належні докази щодо наявності причин для зупинки транспортного засобу ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , підтверджень щодо порушень працівниками спеціалізованого Закону суду не надано. Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції під час накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування не враховано те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю та має на утриманні шість неповнолітніх дітей, а також те, що його позбавили права керування, яке він не набув, суд апеляційної інстанції не враховує, виходячи з такого. Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). З метою доведення скрутного матеріального становища ОСОБА_1 та вподальшому неправильного розрахунку судом першої інстанції адміністративного стягнення у вигляді штрафу до апеляційної скарги долучено: - Засвідчена копія посвідчення УСЗН Захарівської РДА серії НОМЕР_2 на 1 арк. в 1 прим.; - Засвідчена копія довідки № 766 з УСЗН про дохід ОСОБА_1 на 1 арк. в 1 прим.; - Засвідчена копія довідки про дохід ОСОБА_1 , з податкової від 08.10.2024 року, на 1 арк. в 1 прим.; - Засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , на І арк. в 1 прим.; - Засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , на 1 арк. в 1 прим., - Засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 на 1 арк. в 1 прим.; - Засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 на 1 арк. в 1 прим.; - Засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 , на 1 арк. в І прим. Однак, ОСОБА_1 жодним чином не доведено, що неповнолітні діти дійсно перебувають на його утриманні. Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Оскільки вказані докази щодо неможливості сплати штрафу не були надані до суду першої інстанції, а також не наведено обставин щодо обґрунтованого ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом, то суд апеляційної інстанції вважає неможливим подальше їх дослідження. Щодо позбавлення права керування, яке ОСОБА_1 не набув, то суд апеляційної інстанції враховує таке. Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Тобто в частині накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років дана санкція є безальтернативною та передбачає одночасно основне та додаткове покарання, а тому суд першої інстанції наклав адміністративне стягнення у межах відповідної санкції. Приписами ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2024 року. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2024 рокузалишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік