Ухвала КЦС ВС № 128/4949/23

Ухвала 20 грудня 2024 року м. Київ справа № 128/4949/23 провадження № 61-8598ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Зайцева Андрія Юрійовича у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії. Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 07 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачу. Вінницький апеляційний суд ухвалою від 29 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2023 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала. Вінницький апеляційний суд ухвалою від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2023 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала. Вінницький апеляційний суд ухвалою від 23 квітня 2024 року відмовити у прийняті апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2023 року та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала. Вінницький апеляційний суд ухвалою від 13 травня 2024 року визнав зловживанням процесуальними правами ОСОБА_1 подання в сьоме апеляційної скарги на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2023 року, яка не підписана особою, яка її подає. Апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2023 року, залишив без розгляду. Застосував до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу: стягнув з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штраф у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028,00 грн. 11 червня 2024 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвали Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2023 року та від 06 березня 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали, а саме - заявнику необхідно було надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, а також надати відповідні докази; надати документ про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн; надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвал Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2023 року та від 06 березня 2024 року. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, встановлений ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року, десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надати документ про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Продовжено ОСОБА_1 встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме - для надання документу про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн, надіслання до Верховного Суду підписаної касаційної скарги, підпис в якій має бути розташований після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності), та надання копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. 22 липня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали, а саме - заявнику необхідно було надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, а також надати відповідні докази; надати документ про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн; надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Продовжено ОСОБА_1 встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме - для надання доказів отримання ним копії ухвали Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2024 року саме 18 липня 2024 року; документу про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн, надіслання до Верховного Суду підписаної касаційної скарги, підпис в якій має бути розташований після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності), та надання копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. 19 червня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали, а саме - заявнику необхідно було надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, а також надати відповідні докази; надати документ про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн; надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, встановлений ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року, десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надати до суду касаційної інстанції докази отримання ним копії ухвали Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2024 року саме 10 червня 2024 року; надати документ про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн; надати копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Продовжено ОСОБА_1 встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме - для надання доказів отримання ним копії ухвали Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2024 року саме 10 червня 2024 року; документу про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн, надіслання до Верховного Суду підписаної касаційної скарги, підпис в якій має бути розташований після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності), та надання копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. 20 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо виконання трьох ухвал Верховного Суду від 25 листопада 2024 року, у якій, зокрема, просить відвести суддю Зайцева А. В. від участі у розгляді справи з посиланням на те, що підхід Верховного Суду щодо відмови у звільненні від сплати судового збору є виявом надмірного формалізму та розцінює як обмеження його в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про яку так крепко згадує працівник Верховного Суду Зайцев у своїй ухвалі. Щодо надання доказів про отримання ухвал Вінницького апеляційного суду від 29 грудня 2023 року, 06 березня 2024 року, 23 квітня 2024 року та 13 травня 2024 року, то ЦПК України прямо не зобов`язує скаржника надавати такі докази, надання таких доказів є правом заявника, а не його обов`язком. А тому, враховуючи негідну поведінку працівника Верховного суду ОСОБА_3 , яка полягає у невчасному розгляді касаційної скарги, а також ігноруванням содової практики, заявляє йому відвід. Розглянувши заяву про відвід судді, а також матеріали касаційного провадження, Верховний Суд зробив висновок про необґрунтованість заявленого відводу. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України). У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Верховний Суд, оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує, що не встановлено будь-яких підстав стверджувати, що суддя Зайцев А. Ю. виявляє особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто. За об`єктивним критерієм Верховним Судом підлягає встановленню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним у цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно підтвердженими. Доводи клопотання Проника А. Ю. про відвід судді Зайцева А. Ю. по своїй суті зводяться до незгоди заявника із прийнятими суддею процесуальними рішеннями, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді. Також, доводи заяви ОСОБА_4 не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість судді Верховного Суду Зайцева А. Ю., тож заявлений відвід судді є необґрунтованим. Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Тому доводи розглядуваної заяви не можуть слугувати підставою для відводу судді, оскільки не підтверджують наявність об`єктивних сумнівів у його неупередженості та об`єктивності. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48). Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo). Також у своєму рішенні «Газета «Україна-центр» проти України» ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію потрібно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (§§ 28-32). Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб`єктивного або об`єктивного критеріїв, за умови доведення існування яких можна стверджувати про обґрунтованість сумнівів у безсторонності судді. Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про необґрунтованість заяви про відвід судді Зайцева А. Ю., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Зайцева Андрія Юрійовича у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії. Заяву про відвід судді Зайцева Андрія Юрійовича передати для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов