Постанова 4806 № 309/1063/23

Справа № 309/1063/23 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19.12.2024 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/437/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 10.05.2023. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 04 (чотири) місяці. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 538 грн 80 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 044313 від 09.03.2023 та постанови судді від 10.05.2023 вбачається, що 09.03.2023 о 13 год 20 хв, ОСОБА_1 по вул. Елітній в смт Вишково Хустського району, керував транспортним засобом марки ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами відповідно до постанови Хустського РВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області серії ВП № 43002593 від 17.02.2023, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність постанови суду від 10.05.2023, порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він був належним чином повідомлений про те, що відносно нього встановлено тимчасове обмеження у керуванні транспортним засобом відповідно до постанови Хустського відділу ДВС у Хустському районі від 17.02.2023. Стверджує, що такої постанови він не отримував, що свідчить про те, що на час складання відносно нього протоколу за ч. 3 ст. 126 КУпАП йому не було відомо про обмеження його у праві керування транспортними засобами, а відтак не усвідомлював протиправний характер своїх дій та не бажав настання будь-яких наслідків, що дає підстави стверджувати про відсутність його вини у формі умислу. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є безумовним та беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, якщо відсутні інші належні і допустимі докази. Тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. Одночасно ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що такий пропущено з поважних причин. Зазначає, що не був повідомлений про час та місце розгляду справи, копію постанови від 10.05.2023 не отримував, а дізнався про неї 20.05.2024 від свого захисника. -2- У доповненні до апеляційної скарги захисник вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про встановлення відносно нього тимчасового обмеження у керуванні транспортним засобом згідно постанови Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області від 17.02.2023, такої постанови ОСОБА_1 не отримав і по сьогоднішній день. Звертає увагу на те, що згідно листа Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області № 24.12-38/49677 від 30.10.2024, інформація про те, чи було належним чином повідомлено ОСОБА_1 у період з 17.02.2023 по 17.03.2023 про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами на підставі постанови Хустського відділу ДВС від 17.02.2023 по ВП № 43002593, у матеріалах провадження відсутня. Крім того, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не отримував і копії оскаржуваної постанови від 10.05.2023. Просить апеляційну скаргу задовольнити та проводити розгляд справи без участі сторони захисту. Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Гладких М. П. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися. Останні повідомлені за допомогою смс-повідомлення, а ОСОБА_1 також повідомлений поштовим зв`язком. До апеляційного суду останні не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли та відомостей про поважність причин неявки не подавали. Тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Гладких М. П., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. При цьому, враховується клопотання захисника про проведення розгляду справи без участі сторони захисту. Дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав. Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце, і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без участі останнього, даних про належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи в матеріалах справи немає, як і немає відомостей про отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що копію постанови отримав захисник-адвокат Гладких М. П. 20.05.2024. Тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнаються поважними, у зв`язку з чим клопотання ОСОБА_1 підлягає до задоволення і такий строк поновлюється. Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено -3- адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. За змістом ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст. 251, 252 КУпАП вбачається, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. Апеляційний суд на підставі досліджених у матеріалах справи доказів констатує, що висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах справи є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними у справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у суді першої інстанції та перевірені на предмет належності, допустимості та достатності апеляційним судом. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 044313 від 09.03.2023 вбачається, що 09.03.2023 о 13 год 20 хв ОСОБА_1 по вул. Елітній в смт Вишково Хустського району, керував транспортним засобом марки ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами відповідно до постанови Хустського РВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області серії ВП № 43002593 від 17.02.2023, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП. При оцінці цього доказу апеляційний суд бере до уваги те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом. Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі серії БАД № 705583 від 09.03.2023, водія ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення ним вимог п. 9.9 «б» Правил дорожнього руху України, відповідно за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 125 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді попередження (а. с. 2). -4- Відомостями, що містяться у постанові про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом ВП № 43002593 від 17.02.2023, встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом до погашення заборгованості зі сплати аліментів у сумі 95377 грн, у повному обсязі, згідно з виконавчим листом № 309/334/14-2 від 11.04.2014 (а. с. 3). Із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 висловлював будь-які заперечення щодо винесеної відносно нього постанови ВП № 43002593, або зазначав, що йому не було відомо про наявність такої, або висловлював свою незгоду щодо порушення ним Правил дорожнього руху України. Вищенаведені докази є належними, достовірними та достатніми, у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що ДОП СДОП ВП Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Плиска В. І., який оформляв адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 був упередженим під час складання щодо останнього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП та оформленні інших адміністративних матеріалів. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість поліцейського у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких відомостей про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди підписати протокол про адміністративне правопорушення чи відмови від надання пояснень з приводу обставин, що мали місце, на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що поліцейський при виконанні своїх посадових обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень. Диспозицією частини третьої статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. На переконання апеляційного суду, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП доведена наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 044313 від 09.03.2023, складеним з дотриманням вимог, передбачених ст. 254 - 256 КУпАП і засвідченими підписами уповноваженої особи та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом ВП № 43002593 від 17.02.2023, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі серії БАД № 705583 від 09.03.2023. Твердження ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили наявність у його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП, апеляційним судом відхиляються, оскільки такі спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що йому не було відомо про наявність рішення державного виконавця про його тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, апеляційний суд оцінює критично, оскільки такі жодним чином не впливають на законність та обґрунтованість висновків місцевого суду -5- про наявність у діях останнього події і складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП, та не підтверджені жодним письмовим доказом. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, суд апеляційної інстанції враховує те, що ОСОБА_1 та стороною захисту не спростовано та не заперечується факт наявності щодо ОСОБА_1 виконавчого провадження та заборгованості зі сплати аліментів, а також скасування постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження щодо останнього у праві керування транспортними засобами. Не надано стороною захисту і доказів того, що ОСОБА_1 погасив заборгованість по аліментах як станом на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення, так і на час розгляду апеляційної скарги. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, суд апеляційної інстанції констатує, що на момент складення щодо ОСОБА_1 протоколу від 09.03.2023 діяла постанова державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 17.02.2023 в межах виконавчого провадження № 43002593 і жодних даних про те, що станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення така заборгованість по сплаті аліментів не існувала, стороною захисту не надано й матеріали справи таких відомостей також не містять. Даючи оцінку наданій стороною захисту копії листи Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області № 24.12-38/49677 від 30.10.2024, згідно якого у матеріалах ВП відсутня інформація про те, чи було належним чином повідомлено ОСОБА_1 у період з 17.02.2023 по 17.03.2023 про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами на підставі постанови Хустського відділу ДВС від 17.02.2023 по ВП № 43002593, апеляційний суд звертає увагу на те, що наведені в даному листі відомості не свідчать про відсутність постанови державного виконавця від 17.02.2023 на момент керування ОСОБА_1 автомобілем 09.03.2023, а також про погашення боржником на цей день заборгованості, наслідком чого мало бути скасування державним виконавцем цієї постанови. Указаний лист засвідчує лише факт відсутності у матеріалах виконавчого провадження інформації про те, чи був ОСОБА_1 належним чином повідомлений про тимчасове обмеження, що в свою чергу жодним чином не спростовує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом під час дії встановленого щодо нього обмеження у такому праві. Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано відомостей про скасування чи оскарження постанови державного виконавця від 17.02.2023 щодо ОСОБА_1 , у тому числі не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність цієї постанови чи не міг про неї дізнатися. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що заборгованість по сплаті аліментів у ОСОБА_1 згідно постанови державного виконавця від 17.02.2023 має місце за період з 14.02.2014 по 31.01.2023 та становить 95377 грн, а відомостей про те, що така погашена у матеріалах справи немає і стороною захисту не надано. При цьому, стороною захисту не заперечується, що ОСОБА_1 не було відомо про наявність виконавчого провадження щодо нього. Той факт, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про час та місце розгляду справи, а копію постанови від 10.05.2023 не отримував та дізнався про неї від свого захисника 20.05.2023, апеляційний суд визнає такими, що не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про те, що справа буде розглядатися Хустським районним судом Закарпатської області. Між тим, у справі наявні копії оголошень про виклик ОСОБА_1 до суду та рекомендоване повідомлення про вручення -6- поштового відправлення, на якому міститься підпис про одержання такого (а. с. 7-11). Також відповідно до закону України про адміністративні правопорушення участь особи під час розгляду даної категорії справ не є обов`язковою, а наведені захисником обставини враховані апеляційним судом при прийнятті рішення про поновлення строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що стороні захисту була забезпечена можливість реалізувати свої права, передбачені ст. 268, 271 КУпАП під час апеляційного розгляду справи, однак вони не з`явились на розгляд справи до апеляційного суду, подавши заяву про проведення судового засідання без їх участі та надавши докази, які жодним чином не спростовують факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та не впливають на висновки суду першої інстанції. Таким чином, винуватість ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених доказів, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою. Апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги такими, що мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, і враховуючи характер вчиненого правопорушення, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк чотири місяці, застосоване відносно ОСОБА_1 , є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень і таким, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення. З огляду на вищенаведене, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана захисником апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Хустського районного суду Закарпатської області від 10.05.2023. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з доповненями до неї залишити без задоволення, а постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 10.05.2023 щодо нього,- без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя