Постанова КЦС ВС № 753/17909/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2024 року м. Київ справа № 753/17909/23 провадження № 61-12650св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Вихрицьким Романом Павловичем, на постанову Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року 2024 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Євграфової Є. П., Писаної Т. О., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору про спільну діяльність та стягнення коштів та просила суд розірвати договір про спільну (сумісну) діяльність (довірче управління бізнесом), укладений 08 липня 2020 року між нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , стягнути з ОСОБА_2 на її користь кошти у вигляді безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в розмірі 99 758,50 грн та упущену вигоду в розмірі 165 000,00 грн. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 08 липня 2020 року уклала з ОСОБА_2 та його партнером ОСОБА_3 договір про спільну (сумісну) діяльність (довірче управління бізнесом), згідно з яким вона, як партнер, передала відповідачу, як керуючому, грошові кошти в сумі 318 520,00 грн для використання їх у сфері господарської діяльності шляхом відкриття кав`ярні за адресою: АДРЕСА_1 . За умовами договору повернення суми матеріальної безвідсоткової допомоги здійснюється щомісячно з чистого прибутку у пропорції 50 % від чистого прибутку бізнесу до моменту повного відшкодування інвестованих коштів. За період із січня 2021 року до грудня 2022 року відповідач сплатив кошти на загальну суму 218 761,50 грн, після чого оплату за договором припинив. На її претензії щодо виконання зобов`язань за договором та надання підтвердження витрат на утримання бізнесу не реагував. Зазначала, що порушення договору відповідачем спричинило для неї неможливість досягнення цілей цього договору. Окрім неповернутої поворотної фінансової допомоги в розмірі 99 758,50 грн, також просила стягнути з відповідача упущену вигоду, яка нарахована за період із листопада 2022 року до вересня 2023 року, виходячи з визначеного пунктом 10.3. договору щомісячного прибутку у розмірі 15 000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року у складі судді Трусової Т. О. позов задоволено. Розірвано договір про спільну (сумісну) діяльність (довірче управління бізнесом) оренди квартири від 08 липня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 264 758,50 грн та судовий збір в розмірі 3 721,19 грн. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач односторонньо відмовився від зобов`язання, що спричинило для позивачки ситуацію, у якій неможливо досягнути мету договору про спільну діяльність (повернення інвестиції та генерування систематичного прибутку). Короткий зміст постанови апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року скасовано, провадження у справі закрито. Постанова апеляційного суду аргументована тим, що спір, який виник між сторонами, є господарським і не може розглядатись за правилами цивільного судочинства. Короткий зміст вимог касаційної скарги 13 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вихрицький Р. П. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 910/16713/15, від 17 жовтня 2018 року у справі № 922/2972/17, від 15 травня 2019 року у справі № 331/5054/15, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16, від 20 червня 2018 року у справі № 216/181/16, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі № 606/2647/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про закриття провадження у справі. Зазначає, що свої вимоги позивачка обґрунтовувала порушенням її корпоративних прав, проте договір про спільну діяльність не свідчить про те, що між сторонами виникли корпоративні відносини. Доводи інших учасників справи Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано з Дарницького районного суду м. Києва цивільну справу № 753/17909/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 , про розірвання договору та стягнення коштів. У вересні 2024 року матеріали справи № 753/17909/23 надійшли до Верховного Суду. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій Суди встановили, що 08 липня 2020 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (керуючими) та ОСОБА_1 (партнером) укладений договір про спільну (сумісну) діяльність (довірче управління бізнесом). Умовами пункту 1.1. цього договору сторони домовились про організацію спільної діяльності у сфері господарської діяльності (бізнесу) для досягнення наступних господарських і комерційних цілей: пошук та підбір місця здійснення господарської діяльності, проведення підготовчих та ремонтних робіт на вибраній локації (кав`ярня за адресою: АДРЕСА_1 ) до етапу безпосереднього здійснення господарської діяльності, запуск господарської діяльності з постановкою фінансових планів і задач та отримання прибутку в результаті здійснення цієї господарської діяльності, яка має призвести до повернення інвестиції та генерування систематичного прибутку. Договором передбачено, що ОСОБА_1 вступає у відносини як інвестор без права активного управління бізнесом, але з правом брати участь у прийнятті стратегічних рішень, розподілі дивідендів, та погодженням витрат, які несуть інші учасники договору у зв`язку зі своєю діяльністю на суму більше п`яти тисяч гривень за місяць управлінської діяльності, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вступають у відносини як сторона, на яку покладені обов`язки управління, і які зобов`язані особисто та/або через уповноважених представників здійснювати господарське управління бізнесом, вести прозорий фінансовий облік і надавати вчасно звітність для всіх партнерів бізнесу, та виплачувати дивіденди як прибуток від бізнесу його власникам, а також власним коштом фінансувати збитки, понесені в результаті діяльності бізнесу під своїм управлінням, які є наслідком винних дій, які призвели до цих збитків з боку керуючого. Сторони договору погодили, що ОСОБА_1 надає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безвідсоткову поворотну допомогу (інвестицію) на відкриття бізнесу в розмірі 318 520,00 грн, яка відшкодовується щомісячно з чистого прибутку у пропорції 50 % від чистого прибутку бізнесу до моменту повного відшкодування інвестованих коштів (пункт 1.3. договору). За змістом пункту 2.2. договору після повного повернення інвестиції партнер та керуючий набувають бізнес у власність в рівних долях, при цьому по мірі повернення партнеру інвестицій керуючий пропорційно набуває свою долю власності у бізнесі, а при достроковому припиненні договору ця доля є зафіксованою і підтвердженою графіком розподілу доходів. Пунктом 3.1. договору передбачено, що керуючий за даною угодою зобов`язаний: здійснювати управління бізнесом через своїх уповноважених представників; вести прозорий облік грошових потоків через системи онлайн-контролю, доступ до яких є вільним для партнера; щомісячно одноразово, 5 числа, за спільним погодженням у інший день, проводити зустрічі з партнером тривалістю до двох годин для виплати дивідендів, звітування про витрати, не відображені у системах онлайн-контролю, та погодження стратегічних планів; відповідати на запити партнера протягом трьох робочих днів. Відповідно до пунктів 7.1., 7.2. договору керуючий при здійснені управлінської діяльності має повні та не обмежені права для реалізації своїх повноважень, проте він не може самостійно приймати рішення про відмову від господарської діяльності, розірвання та переукладання договорів оренди приміщення, несення господарських витрат та відчуження майна бізнесу на суму більше ніж 5 000 гривень. Згідно з пунктом 8.2. договору підведення підсумків спільної діяльності, облік витрат на її ведення і розподіл прибутку між сторонами здійснюється на основі окремого звіту, який складає керуючий щомісячно. Пунктом 11.3. договору про спільну діяльність передбачено, що за порушення його умов винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, зокрема втрачену вигоду в порядку, передбаченому чинним законодавством України. На виконання умов договору у день його укладення позивачка передала відповідачу грошові кошти в сумі 318 520 грн, що підтверджується актом прийому-передачі грошових коштів. Згідно з доводами позивачки за період із січня 2021 року до грудня 2022 року відповідач через призначеного ним управителя бізнесу здійснив відшкодування безвідсоткової поворотної допомоги (інвестиції) на загальну суму 218 761,50 грн, після чого будь-які сплати за договором припинив. 29 листопада 2022 року позивачка звернулась до відповідача та третьої особи з письмовою пропозицією провести переговори для узгодження питань подальшої співпраці та виконання зобов`язань за договорами про спільну діяльність посилаючись, зокрема на те, що належні їй виплати за об`єктом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюються не в повному обсязі та із значними затримками без надання обґрунтованих пояснень щодо цих обставин. У подальшому, в період із 08 серпня 2023 року до 01 вересня 2023 року, позивачка тричі зверталась до відповідача та третьої особи з вимогами про виконання зобов`язань за договорами про спільну діяльність, надання документального підтвердження проведення на об`єктах ремонтних робіт та їх вартості, надання інформації та доступ до грошових потоків через системи онлайн-контролю, надання звіту за весь період діяльності та актуальної інформації щодо діяльності усіх локацій, по яким узгоджено ведення господарської діяльності. 08 вересня 2023 року ОСОБА_2 надіслала відповідачу та третій особі претензію аналогічного змісту, у якій зазначила, що у разі невиконання її вимог залишає за собою право на розірвання в односторонньому порядку укладених договорів про спільну діяльність. Листом від 15 вересня 2023 року позивачка запропонувала відповідачу та третій особі провести переговори для узгодження прийняття щодо бізнесу одного з передбачених пунктом 10.3. рішень, або розірвати договори за згодою сторін з визначенням порядку повернення їй безвідсоткової поворотної допомоги.

Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 910/16713/15, від 17 жовтня 2018 року у справі № 922/2972/17, від 15 травня 2019 року у справі № 331/5054/15, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16, від 20 червня 2018 року у справі № 216/181/16, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі № 606/2647/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Згідно з пунктами 1, 6, 15 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: - справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; - справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; - інші справи у спорах між суб`єктами господарювання. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19). У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є фізичними особами-підприємцями. Укладений 08 липня 2020 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , договір про спільну сумісну діяльність (довірче управління бізнесом») за своїм предметом є договором про спільну господарську діяльність (бізнесу) для досягнення господарських та комерційних цілей, а саме: пошук та підбір місця здійснення господарської діяльності, проведення підготовчих та ремонтних робіт на вибраній локації. Встановивши, що між сторонами виникли правовідносинищодо розірвання правочину в господарській діяльності, його сторони зареєстровані як фізичні особи-підприємці й спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції та виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Вихрицьким Романом Павловичем, залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун