Ухвала КЦС ВС № 755/2281/17

УХВАЛА 19 грудня 2024 року м. Київ справа № 755/2281/17 провадження № 61-16483ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвакатом Нетребенком Олександром Сергійовичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Довбах Наталія Петрівна, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Орган опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, в інтересах недієздатної ОСОБА_5 , Шоста київська державна нотаріальна контора, про визнання заповітів недійсними, ВСТАНОВИВ: У лютому 2017 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Довбах Н. П., Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Орган опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, в інтересах недієздатної ОСОБА_5 , Шоста київська державна нотаріальна контора, про визнання заповітів недійсними. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Довбах Н. П., Орган опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах недієздатної ОСОБА_5 , Шоста київська державна нотаріальна контора, про визнання заповітів недійсними задоволено частково. Визнано заповіт від 21 серпня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за №11-1628 недійсним. Визнано заповіт від 12 серпня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №222 недійсним. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_6 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_7 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову скасувано та ухвалено у цій частині нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 про визнання заповіту від 08 серпня 2015 року недійсним задоволено. Визнано заповіт від 08 серпня 2015 року, вчинений від імені ОСОБА_8 , та посвідчений Шостою Київською державною нотаріальною конторою в реєстрі за №11-1513 на користь ОСОБА_9 на частку квартири по АДРЕСА_1 недійсним. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судового збору. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року про відмову у призначенні експертизи закрито, а апеляційну скаргу на зазначену ухвалу повернуто особі, яка її подала. У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Нетребенком О. С. на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 600 грн. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судове рішення, яке оскаржує заявник, свідчить про існування двох вимог немайнового характеру. Пунктом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Отже, ставка судового збору, що підлягала сплаті позивачем при зверненні до суду складала 1 280 грн (1 600 грн * 0,4) * 2). Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та складає 2 560 грн (1 280 грн * 200%). Отже, їй необхідно надати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 560 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Подана касаційна скарга також не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Також касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки вона не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України. Відповідно до абзаців 1, 2 частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Касаційна скарга сформована у системі «Електронний суд», проте доказів надсилання листом з описом вкладення/до електронних кабінетів іншим учасникам справи - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , приватному нотаріусу Довбах Н. П., копій касаційної скарги заявником не надано. Ураховуючи наведене, заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції докази надсилання листом з описом вкладення копій касаційної скарги та доданих до неї документів усім учасникам справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвакатом Нетребенком Олександром Сергійовичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець