Ухвала КЦС ВС № 175/4263/14-ц

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2024 року м. Київ справа № 175/4263/14-ц провадження № 61-16664ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Діденком Романом Анатолійовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони виконавчого провадження, ВСТАНОВИВ: 01 липня 2024 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало до суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження, у якій просило замінити сторону кредитора (стягувача) з ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника, а саме на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2024 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відмовлено. Ухвала першої інстанції мотивована суду тим, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не надало належних та допустимих доказів про сплату за відступлення права вимоги за договором відступлення права вимоги від 04 квітня 2020 року № GL3N216953 у сумі 8 309 221,68 грн, щодо виконання зобов`язання щодо попередження боржників про заміну кредитора за умовами укладеного договору. Тому відсутні підстави для задоволення заяви. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2024 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення про задоволення заяви. Замінено вибулого стягувача ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у цивільній справі № 175/4263/14-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра», боржник ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зібраним у справі доказам, які містять платіжне доручення про сплату 8 309 221,68 грн відповідно до договору про відступлення права вимоги від 04 квітня 2020 року № GL3N216953. Якщо суд першої інстанції мав сумніви щодо копії цього платіжного документу, він був зобов`язаний витребувати оригінал, але суд належним чином засвідчену копію не прийняв до уваги як доказ, а оригінал не витребував, чим допустив невідповідність висновків фактичним обставинам справи. Крім цього, на а. с. 72-74 є копія повідомлення боржника ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № 807890/ФЛ та підтвердження направлення цього повідомлення боржнику. Для заміни стягувача його правонаступником (процесуальне правонаступництво) не має значення відкрите або закрите виконавче провадження, а отже не має й перешкод для задоволення заяви про таку заміну, суд повинен перевірити лише правові підстави такої заміни. 05 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду не містить мотивів відхилення апеляційної скарги, встановлені апеляційним судом докази не є належними та допустимими, оскільки не досліджено їх оригінали. Платіжне доручення про сплату за договором про відступлення права вимоги не містить обов`язкових реквізитів фінансової установи - банка. Заявник звертаючись до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому листі не навів будь-які відомості перебування виконавчого листа на виконанні. Навпаки за змістом заяви вбачалося, що виконавчі провадження відсутні. Строк пред`явлення до виконання закінчився 23 лютого 2016 року. Тому у суду не було підстав для задоволення заяви. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2015 року звернено стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 14 квітня 2008 року № 807890/ФЛ-І, а саме земельну ділянку, площею 0,150 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ «КБ «Надра» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо корегування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «КБ «Надра» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Згідно з договором про відступлення права вимоги від 24 квітня 2020 року № GL3N216953, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочькарьовою А. В., право вимоги за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № 807890/ФЛ, укладеним з ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , первинний кредитор - ПАТ «КБ «Надра» відступив на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», разом з усіма додатками до цього та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. Як вбачається зі змісту додатку № 1 до договору відступлення - умови вказаного договору розповсюджуються на заборгованість відповідача за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № 807890/ФЛ. Пунктом 2 договору відступлення встановлено, що новий кредитор набуває права кредитора за основними договорами в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору. Згідно з пунктом 4 договору сума до сплати за відступлення права вимоги складає 8 309 221,68 грн. Означена грошова сума має бути сплачена до набрання чинності умов цього договору. В підтвердження сплати ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» первісному кредитору грошових коштів у розмірі 8 309 221,68 грн, Товариством надано належним чином завірену копію платіжного доручення від 21 квітня 2021 року № 7 (а. с. 13), з якого вбачається, що 21 квітня 2020 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на рахунок ПАТ КБ «Надра» було переведено 8 309 221,68 грн в якості оплати за лот. На а. с. 72-74 є копія повідомлення боржника ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № 807890/ФЛ та підтвердження направлення цього повідомлення боржнику. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (стаття 55 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу) (частина перша статті 512 ЦК України). Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок, що «наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього. Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року в справі № 752/16818/18 вказано, що процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов`язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи суду потрібно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). Встановивши наявність підстав для заміни сторони її правонаступником (процесуальне правонаступництво) у справі № 175/4263/14-ц, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення відповідної заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Доводи касаційної скарги, що апеляційним судом не досліджено оригінали наданих заявником копій доказів, є необґрунтованими, оскільки згідно з вимогами частини другої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Є помилковим і аргумент касаційної скарги, що заявник не навів будь-які відомості перебування виконавчого листа на виконанні, строк пред`явлення до виконання закінчився 23 лютого 2016 року, оскільки у цій справі заявник звернувся до суду із заявою про процесуальне правонаступництво, яке передбачене статтею 55 ЦПК України, а не про заміну сторони виконавчого провадження чи стягувача у виконавчому документі на підставі 442 ЦПК України. Ухвалене в цій справі рішення не є тим рішенням, що підлягає примусовому виконанню. Для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Тому є правильним висновок апеляційного суду, що в цій справі суд повинен перевірити лише правові підстави для процесуального правонаступництва учасника справи, а наявність виконавчого провадження значення не має. Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 175/4263/14-ц. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Краснощоков І. О. Дундар П. І. Пархоменко