Ухвала КЦС ВС № 761/11698/24

УХВАЛА 19 грудня 2024 року м. Київ справа № 761/11698/24 провадження № 61-16319 ск24 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 листопада 2019 року у розмірі 16 066,41 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року в указаній вище справі. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга була подана на заочне рішення без додержання порядку перегляду заочного рішення, а тому підлягає поверненню заявнику, як передчасно подана. До Верховного Суду 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року після закінчення строку на касаційне оскарження, у якій просить її скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної ухвали отриманий засобами поштового зв`язку 05 листопада 2024 року. Клопотання підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Згідно зі статтею 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою. Частинами першою, другою статті 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Згідно з частинами другою, третьою статті 288 ЦПК України позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до місцевого суду із заявою про перегляд заочного рішення. За змістом статей 284, 287 і 288 ЦПК України є дві форми перегляду заочного рішення: загальна (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальна (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). Апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач - лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення), інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права й обов`язки (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19). Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальний закон визначив спеціальний порядок перегляду заочного рішення судом, який його ухвалив, і лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку можливе тільки у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а також у разі ухвалення повторного заочного рішення (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 5 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 21 червня 2023 року у справі № 175/3593/20 (провадження № 61-2785св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20) тощо). Встановивши, що ОСОБА_1 не подавав заяву про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на вказане рішення суду у зв`язку з недотриманням встановленого законом порядку перегляду заочного рішення. Аргументи заявника про те, що оскаржувана ухвала перешкоджає в реалізації його права на захист у судовому порядку, є неспроможними, так як ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити заочне рішення місцевого суду в установленому процесуальним законом порядку. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість судового рішення, а є незгодою заявника з його змістом та тлумачення норм процесуального права на свій розсуд. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 284, 357 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages PrestationsServices v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomezde laTorre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії). Керуючись статтею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара