Ухвала КЦС ВС № 953/19586/21

УХВАЛА 17 грудня 2024 року м. Київ справа №953/19586/21 провадження № 61-15795ск24 Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності на нерухоме майно, В С Т А Н О В И В: 27 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Авілова О. М. через підсистему «Електронний Суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року. У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно надати належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна та сплатити судовий збір з урахуванням ціни позову та необхідно подати нову редакцію касаційної скарги, у якій уточнити найменування суду, до якого подається його скарга та надати докази направлення уточненої касаційної скарги через електронний кабінет іншим учасникам справи. На виконання вимог вказаної ухвали заявник подав уточнену касаційну скаргу, в якій вказав найменування суду, до якого подається його скарга та надав докази направлення уточненої касаційної скарги всім учасникам справи. Крім цього, заявник подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки останній є учасником бойових дій, а тому відповідно до пункту 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. На підтвердження вказаного подає копію посвідчення. Згідно із пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Статтею 22 цього Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зазначено, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказану правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Верховний Суд вважає, що заявник, як учасник бойових дій оскаржує рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності на нерухоме майно, тобто зазначений спір у розумінні вказаних норм закону не пов`язаний із захистом порушених прав заявника саме як учасника бойових дій. Отже, за подання касаційної скарги ОСОБА_1 має сплатити судовий збір на загальних підставах. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Згідно з підпунктом 8 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Позивач подав позов у жовтні 2021 року, який містить дві вимоги майнового характеру щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно. У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року в справі № 907/9/17). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна. Заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна (квартири та житлового будинку), також не повідомив, яка ціна позову, а із наданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, тому заявнику необхідно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна, і, відповідно, самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору. Заявник має сплатити за подання касаційної скарги судовий збір за наступною формулою (А ? 1% ? 200 %), де А - це вартість спірного майна (квартири та житлового будинку). На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. За частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав продовження строку для усунення вказаного вище недоліку касаційної скарги. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити. Продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Ігнатенко