Постанова 4815 № 559/1472/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 грудня 2024 року м. Рівне Справа № 559/1472/24 Провадження № 22-ц/4815/1014/24 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У квітні 2024 року ТОВ "Бізнес Позика" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 10.01.2022 між ТзОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №328076-КС-002 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію". Відповідно до умов Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 20 000 грн. на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,08188956% в день (фіксована ставка) та сплати комісії за надання кредиту в розмірі 3000 грн. Видача кредиту здійснювалася шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , вказану при заповненні анкетних даних. Також, 11.02.2022 між ТзОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання кредиту, дана угода також була укладена в електронній формі згідно вимог закону. Внаслідок укладеної Додаткової угоди . До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості, у зв`язку з чим станом на 10.04.2024 заборгованість по кредитному договору становить 76 426,48 грн., що складається з наступного: 20000 грн. заборгованість за кредитом, 54350,78 грн. заборгованість за відсотками та 2075,70 грн. заборгованість по комісії. Враховуючи наведене просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 76 426,48 та 2422,40 грн. сплаченого судового збору. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за Договором про надання кредиту№328076-КС-002 від 10.01.2022 у розмірі 76 426 (сімдесят шість тисяч чотириста двадцять шість) гривень 48 копійок, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 20000 грн.; сума прострочених платежів по процентах 54350,78 грн. та сума прострочених платежів за комісією 2075,70 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 червня 2024 року та відмовити у задоволенні позову. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що розмір нарахованих відсотків та неустойки значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, що суперечить приписам ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 10.01.2022 між ТзОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №328076-КС-002 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію", відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 20000 грн., строком на 24 тижні, термін дії договору до 27.06.2022, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,08188956% в день (фіксована ставка) та сплати комісії за надання кредиту в розмірі 3000 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту 50 040,00 Грн. (п.1 Договору). Сторонами в п. 3 Договору кредиту погоджено "Графік платежів", відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів (а.с.11-12). Також, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови (а.с.9-10). До вказаного договору додана візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта (а.с.33), з якої встановлено, що ОСОБА_1 підписав одноразовим електронним ідентифікатором за допомогою телефону паспорт споживчого кредиту та Договір. ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 що підтверджується квитанцією платіжної системи Pay (а.с.23). Належність банківської картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 підтверджується інформацією , наданою АТ КБ "Приватбанк". Також, 11.02.2022 між ТзОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №328076-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію", згідно якої термін дії договору був продовжений до 07.10.2022, строк кредиту 271 день. За зміну умов договору позичальник зобов`язаний був сплатити комісію в розмірі 2075,70 грн. Сторонами в п. 6 Додаткової угоди також погоджено новий "Графік платежів", відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником коштів та зазначено, що орієнтовна вартість кредиту складає 64 687,62 грн. (а.с.32). Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 10.04.2024 у ОСОБА_1 наявна заборгованість за Договором №328076-КС-002 про надання кредиту від 10.01.2022, яка складає 76 426,48 грн., з яких: 20000 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту 54350,78 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 2075,70 грн. - сума прострочених платежів за комісією (а.с.14-21). Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 на виконання умов договору, здійснив часткову оплату за Договором №328076-КС-002 на загальну суму 5 212,50 грн. Вказана сума відображена у розрахунку заборгованості. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. З прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, - ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Надані позивачем докази містять відомості про підписання договорів, за якими вирішено стягнути заборгованість, електронним цифровим підписом, зокрема позичальником, за допомогою одноразового ідентифікатора, вчиненим з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", ч. 1 ст. 205 ЦК України. Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув заборгованість із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика". Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Між тим, будь-яких доказів на обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач, в т.ч. і щодо відсутності вини та зобов`язань, не надав, а матеріали справи їх не містять. З договору про надання кредиту вбачається, що його умови відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Щодо розміру процентів, то такий розмір, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України). Тлумачення змісту кредитного договору та додаткової угоди до нього дає підстави для висновку, що сторонами погоджено саме відсоткову ставку за користування кредитом, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, що настає у разі невиконання зобов`язань за договором. Отже, положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", на необхідність застування якої покликається боржник, не можуть бути застосовані щодо обумовлених сторонами процентів за користування кредитом. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливою умовою договору. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У цій справі проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитного договору в порядку 1056-1 ЦК України та вони не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником в розумінні п.5 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" і ст. 549 ЦК України. Відтак колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції правильно вирішено спір, а висновки суду не спростовуються доводами апеляційної скарги. ЄСПЛ указав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367,368,375,381,382,383,384 ЦПК України суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О. Хилевич С.В.