Постанова Київський апеляційний суд № 359/8885/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №22-ц/824/16372/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 грудня 2024року місто Київ справа № 359/8885/24 Київський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2024 року про передачу справи до іншого суду, постановлену під головуванням судді Журавського В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, - В С Т А Н О В И В: В липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача, в якому просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_3 . Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу передано на розгляд до Межівського районного суду Дніпропетровськоїх області. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 04 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, в якійпосилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_3 . В обґрунтування вимог посилався на те, що оскаржуване рішення грунтується на відповіді №749814 з Єдиного державного демографічного реєстру, про те, що відповідач ОСОБА_3 з 03 вересня 2013 року зареєстрована в АДРЕСА_1 , що в даний час є окупованою територією України. Проте, судом не враховано той факт, що фактичне місце проживання відповідача є місто Бориспіль Київської області, що має бути підтверджено довідкою переселенця №3249-5002747108, яка оновлена 11 червня 2024 року. Вказував, що йому невідомо з яких причин в Єдиному демографічному реєстрі не відображено дані про статус внутрішньо переміщеної особи та фактичне місце реєстрації внутрішньо переміщеної особи, а тому судом першої інстанції постановлено ухвалу на підставі недостовірної та неповної інформації. Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло. Частиною 2 ст.369 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншому суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Передаючи дану справу на розгляд Межівського районного суду Дніпропетровської області, суд першої інстанції виходив з того, що згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 21 серпня 2024 року, ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . А тому, вказана цивільна справа підсудна Кіровському міському суду Луганської області. На підставі розпорядження Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №2710/38-14 від 02 вересня 2014 року, було змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції, місцевим загальним та апеляційним судам, а саме змінено територіальну підсудність Кіровського міського суду Луганської області на Кремінський районний суд Луганської області. В подальшому, розпорядженням Верховного Суду №1/0/9-22 від 06 березня 2022 року у зв'язку з неможливістю судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану було змінено територіальну підсудність Кремінського районного суду Луганської області на Межівський районний суд Дніпропетровської області. Колегія суддів не погоджується в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції й у законному складі суду. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності. За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч.1,2 ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч.6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Згідно з ч.7 ст.187 ЦПК України інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Приписами ч.8 ст.187 ЦПК України передбачено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. У відповідності до ч.9 ст.187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Кабінетом Міністрів України 01 жовтня 2014 року прийнято Постанову №509 «Про облік осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» і затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 вищевказаної постанови довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Згідно абзацу 20 пункту 2 Постанови, інформація про внутрішньо переміщену особу, у тому числі отримана від уповноваженої особи територіальної громади/центру надання адміністративних послуг у вигляді сформованої електронної справи, включається до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб без копій/сканкопій документів, передбачених пунктом 4 цього Порядку. При цьому посадова особа уповноваженого органу, уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг несе персональну відповідальність за правильність внесення інформації про внутрішньо переміщену особу до електронної справи та Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Частинами 1, 2 статті 4 вказаного Закону визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Статтею 5 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо). Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню. У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно статті 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу та вказав у позовній заяві зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 . Відповідно до відповіді №749814 від 21 серпня 2024 року, відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, місце реєстрації відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території, суд першої інстанції повинен був перевірити чи не є ОСОБА_3 внутрішньо переміщеною особою. Згідно пункту 4 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 646, до бази даних вноситься серед іншого і така інформація про внутрішньо переміщену особу: загальні відомості про особу (прізвище, ім`я, по батькові, громадянство, дата і місце народження, стать); відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті або які не є громадянами України); дані про останнє зареєстроване та фактичне місце проживання/ перебування внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; дані про фактичне місце проживання особи на дату звернення; адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону; відомості про смерть внутрішньо переміщеної особи або визнання її безвісно відсутньою. Суд першої інстанції повинен був звернутися до Міністерства соціальної політики України для отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про місце проживання/перебування відповідача ОСОБА_3 . Оскільки, судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано дані про реєстрацію місця проживання відповідача, а відтак, враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про передачу справи на розгляд до Межівського районного суду Дніпропетровської області. Згідно з ч.6 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2024 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: