Постанова 4824 № 753/20747/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №753/20747/23 Головуючий у 1 інстанції: Осіпенко Л.М. Провадження №22-ц/824/10510/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Олійника В.І., Сушко Л.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Українська геологічна компанія» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП «Українська геологічна компанія» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Просила стягнути з ДП «Українська геологічна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 6 грудня 2022 року до дня поновлення на роботі, 4 липня 2023 року. Стягнути з ДП «Українська геологічна компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. В обґрунтування позову вказала, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2022 у справі №753/4610/22 її позов задоволено, визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу від 15.03.2022 №32 Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про звільнення ОСОБА_1 , завідувача канцелярії, з 15.03.2022 у зв`язку зі зміною організаційної структури підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача канцелярії Державного підприємства «Українська геологічна компанія» з 15.03.2022; рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання. З 15.12.2022 по 04.07.2023 відповідач рішення не виконував, що стало підставою для пред`явлення даного позову. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до ДП «Українська геологічна компанія» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задоволено. Стягнуто з ДП «Українська геологічна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 97568,65 грн. Стягнуто з ДП «Українська геологічна компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються зі суми судового збору у розмірі 1083,60 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 1 квітня 2024 року ДП «Українська геологічна компанія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився факт, що в судовому засіданні позивач підтвердила факт повної виплати її грошової суми по рішенню суду. Дана виплата здійснені відповідачем 06.06.2023 в сумі 130 750,87 грн, що підтверджується картою рахунку ДП «УГК». Також у судовому засіданні позивач підтвердила факт, що їй було відомо про наказ від 04.07.2023 про поновлення її на роботі та те, що вона приходила для ознайомлення з ним раніше ніж 14.08.2023, але не змогла потрапити на територію підприємства, а потім вона захворіла та не змогла прийти та ознайомитися з наказом 14.08.2023. Але будь яких документів на підтвердження того, що хворіла тривалий час позивач суду не надала. Тому, якщо рахувати, що рішення суду про поновлення на роботі вступило в законну силу 05.12.2022 року, в березні 2023 позивачу була виплачена значна сума грошей, то позивач повинна була цікавитися виконанням рішення в частині її поновлення на роботі. Жодного разу до 04.07.2023 вона не приходила на підприємство для того щоб поцікавитися чи поновили її на роботі. Позивач протягом 7 місяців не вчиняла будь-які дії, спрямовані на з`ясування причин не поновлення її на роботі, що є підставою для висновку що позивач була обізнана про її поновлення на роботі, але навмисно не вчиняла дії щодо ознайомлення її з наказом про поновлення, що свідчить про її недобросовісну поведінку, адже рішення суду обов`язкове для виконання усіх осіб, кого воно стосується. В судовому засіданні позивач нічим не підтвердила поважність причини відсутності її на роботі більш ніж 7 місяців, що свідчить про недобросовісність її поведінки. Наказ про поновлення на роботі був виданий 04.07.2023 року, а Позивач звернулась з позовної заявою до суду 14.11.2023, тобто з порушенням встановленого трьох місячного строку. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 5 липня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «Українська геологічна компанія», від ОСОБА_1 .. Позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2022 у справі №753/4610/22, яке, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, набуло чинності 02.11.2023, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу від 15.03.2022 №32 Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про звільнення ОСОБА_1 , завідувача канцелярії, з 15.03.2022 у зв`язку зі зміною організаційної структури підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача канцелярії Державного підприємства «Українська геологічна компанія» з 15.03.2022; рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання. Проте, з 05.12.2022 по 04.07.2023 відповідач рішення суду не виконував, позивача не поновив на посаді і не виплатив на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, в тому числі, у розмірі за один місяць, включно по 04.07.2023, тобто до моменту прийняття наказу №46/к/тр, відповідно до якого її було поновлено на посаді (а.с. 4). Встановивши вищенаведені обставини, суд виходить з наступного. Однією з державних гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення (ст. 5-1 КЗпП). На виконання цієї гарантії законодавцем визначено, серед іншого, такі юридичні наслідки, що настають для роботодавця у випадку визнання судом звільнення працівника незаконним, як негайне поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, водночас, середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць має бути виплачено невідкладно (ст. 235 КЗпП). Разом з тим, ст. 236 КЗпП передбачає, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вищезазначених вимог матеріального закону не було дотримано, оскільки рішення місцевого суду не було виконано, починаючи з 05.12.2022 по 04.07.2023, доказів, що свідчать про зворотне суду не надано, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є обґрунтованою. Позивач зазначає, що на її користь підлягає стягненню з відповідача середній заробіток у розмірі 97568,65 грн. Як встановлено рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2022 у справі №753/4610/22, розмір середньоденної заробітної плати позивача становив 646,15 грн, водночас, відповідачем зазначене рішення суду не виконувалось в період з 05.12.2022 по 04.07.2023, тобто 151 робочий день, отже на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток у розмірі 97568,65 грн (646,15*151). З копії наказу від 04.07.2023 №46/к/тр вбачається, що позивач онайомилася з цим наказом 14.08.2023, а позов було подано до суду 14.11.2023 (а.с. 4). Водночас, відповідачем не доведено, що позивач могла дізнатися або дізналася про те, що вищезазначений наказ було прийнято саме 04.07.2023, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позов подано своєчасно, в межах тримісячного строку з моменту, коли позивач ознайомилася зі змістом наказу №46/к/тр. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Згідно зі статтею 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до ч. 1 ст. 235 КзпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 8 ст. 235 КЗпП України). Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. Статтею 1291 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2022 у справі №753/4610/22 її позов задоволено, визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу від 15.03.2022 №32 Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про звільнення ОСОБА_1 , завідувача канцелярії, з 15.03.2022 у зв`язку зі зміною організаційної структури підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача канцелярії Державного підприємства «Українська геологічна компанія» з 15.03.2022; рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання. Як вбачається із матеріалів справи, на підставі наказу №46/к/тр від 04 липня 2023 року позивача поновлено на роботі відповідно до рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2022 у справі №753/4610/22. З цим наказом позивач ознайомилась 14 серпня 2023 року, про що є відмітка на наказі. З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Частиною 8 ст.235 КЗпП України визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно, з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 501/4019/21-ц, провадження № 61-9103св22). Указаними нормами передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст.18 ЦПК України). Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Указана законодавча норма є спеціальною та регулює порядок додаткового нарахування судом, який ухвалив рішення про поновлення працівника на роботі, середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення. Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, що позивач діяв недобросовісно та зловживав правом, оскільки, відповідачем жодним чином не підтверджено факту належного інформування ОСОБА_1 про необхідність приступити до роботи раніше, ніж позивач ознайомилась з наказом про поновлення на роботі. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем допущено затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі і за цей період відповідач має виплатити позивачеві середній заробіток. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Українська геологічна компанія» залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді В.І. Олійник Л.П. Сушко