Постанова Одеський апеляційний суд № 523/18120/24

Номер провадження: 33/813/2858/24 Номер справи місцевого суду: 523/18120/24 Головуючий у першій інстанції Шкуренков М.В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.12.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С., з участю: секретаря судового засідання Волкової Ю.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Чапуріної Світлани Іванівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - Учителєва Данила Сергійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Чапуріної Світлани Іванівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року,- в с т а н о в и в: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шо становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 605, 60 грн. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. На вищевказану постанову суду адвокат Чапуріна С.І., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 14 листопада 2024 року подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Чапуріна С.І. зазначила, що суд першої інстанції належним чином не дослідив, не надав правову оцінку фактам, на які захисник посилався у своїх письмових поясненнях поданих до суду. Суд першої інстанції не надав свою правову оцінку, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб ОСОБА_1 , а під`їхали до транспортного засобу, який стояв на АЗС і ОСОБА_1 вже вийшов з автомобілю. Тобто поліцейські не зафіксували рух автомобілю під керуванням ОСОБА_1 . ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду на стан сп`яніння, однак йому був потрібен час на правову допомогу та консультацію як себе поводити в такій ситуації, оскільки він в такі ситуації раніше не потрапляв. Працівники поліції під`їхали на територію АЗС без увімкнених проблискових маячків. Працівниками поліції було порушено процедуру встановлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння та відмови від проходження медичного огляду. Відеозаписи які додані до матеріалів справи є неналежною якості, та неодноразово переривались, тобто не є належними доказами. ОСОБА_1 не надавали акт, яким встановлено перебування у стані сп`яніння, в протоколі посилань на складання акту відсутнє. З відеозапису не вбачається жодних ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 , його поведінка була адекватна. Крім того, апелянт звернула увагу, що ОСОБА_1 звернувся до лабораторії Смартлаб та у нього було взято о 10 год. 02 хвл. 20 жовтня 2024 року біоматеріал. Відповідно до аналізів відсутні наявність у сечі наркотичних засобів. Співробітники поліції після складення протоколу про адміністративне правопорушення не відсторонили ОСОБА_1 він керування транспортним засобом. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а також його захисника адвоката Чапуріної С.І., перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 20 жовтня 2024 року серії ЕПР1 №154525 19 жовтня 2024 року о 23 год 52 хвл. водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 біля будинку 135 на вулиці Семена Палія в місті Одесі з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, поведінка, яка не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, що було зафіксовано на ПВР № 471620, №470952, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена під час судового розгляду справи судом першої інстанції та в ході апеляційного перегляду справи і підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №154525 від 20 жовтня 2024 року (а.с. 1); - довідками інформаційного порталу Національної поліції про те, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія та до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом року не притягувався (а.с. 3,4); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якому зазначено про відмову водія (а.с. 5); - відеозаписом з місця події на диску (а.с. 6). Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 рокута порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції встановлюється вимогами ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція). Згідно з ст.266 КУпАП, п.2 р.1 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи та відеозаписом. Нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров`я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП. Відтак, законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров`я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України. Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 . Долучені до матеріалів справи відеозаписи повністю відображають події, які відбулися 19 жовтня 2024 року. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, повністю відповідають вимогам Інструкції. Будь-яких фактичних даних, які б спростували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі. Доводи апеляційної скарги адвоката Чапуріної С.І., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про те що відеозаписом не зафіксовано відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки з відеозапису нагрудних камер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося поліцейськими пройти огляд в медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння, однак він ухилявся від відповіді та поспілкувавшись по телефону повідомив поліцейських, що готовий пройти огляд за допомогою алкотестеру Драгер, на що йому поліцейські надали відповідь, що огляд на стан наркотичного сп`яніння не проводиться за допомогою алкотестеру, а проводиться в медичному закладі. Надалі ОСОБА_1 продовжив ігнорувати пропозиції поліцейських та намагався встановлювати свої умови та вигадувати перепони для проходження огляду. Сама по собі згода водія на проведення огляду на стан сп`яніння, без виконання вимог щодо проведення такого огляду, не свідчить про виконання ним вимог п.2.5 Правил дорожнього рухуУкраїни, оскільки вказаним пунктом передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а у даному випадку водій не пройшов такого огляду, незважаючи на те, що працівниками поліції були створені умови для проведення огляду. Формальне висловлення водієм згоди на проходження огляду, без вчинення ним всіх передбачених законом необхідних дій, не свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги адвоката Чапуріної С.І. з приводу того, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб ОСОБА_1 , а під`їхали до транспортного засобу, який стояв на АЗС і ОСОБА_1 вже вийшов з автомобілю, тобто поліцейські не зафіксували рух автомобілю під керуванням ОСОБА_1 апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вказане спростовується відеозаписом, з якого чітко вбачається як автомобіль, який був один на дорозі заїжджає на АЗС, та патрульний автомобіль слідує за ним. Отже, з матеріалів справи вбачається, що підставою зупинки був рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 за декілька хвилин до комендантської години. При цьому рух транспортного засобу чітко вбачається з відеозапису. Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. З наведеного вбачається, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що відеозаписи з бодікамер поліцейських є неналежної якості, що водія ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом та те, що працівники поліції під`їхали на територію АЗС без увімкнених проблискових маячків, апеляційний суд вважає необґрунтованими оскільки матеріали справи не містять докази звернення ОСОБА_1 чи його захисника з дисциплінарною скаргою до керівництва поліції для проведення службової перевірки або до правоохоронних органів, в порядку КПК України, а також до суду адміністративної юрисдикції, з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників поліції, як суб`єктів, що наділені владними повноваженнями. Внаслідок цього, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції. У судовому засіданні апеляційного суду на вищезазначене запитання судді, ОСОБА_1 відповів, що він звернувся до Управління поліції зі скаргою на дії поліцейських, однак підстав для відкриття дисциплінарного провадження ними не зафіксовано. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що відповідно до аналізів зданих ОСОБА_1 в лабораторії Смартлаб у нього відсутня наявність у сечі наркотичних засобів, апеляційний суд вважає необґрунтованими оскільки ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності не за перебування у стані наркотичного сп`яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є окремим складом правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. При цьому слід вказати, що за положеннями п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Отже, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає. Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу адвоката Чапуріної Світлани Іванівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає. Повний текст постанови складено 19 грудня 2024 року. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева