Постанова Одеський апеляційний суд № 521/4913/23

Номер провадження: 22-ц/813/1431/24 Справа № 521/4913/23 Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.11.2024 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 521/4913/23 Номер провадження: 22-ц/813/1431/24 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Губара Д.В., учасники справи: - заявник ОСОБА_1 , - заінтересована особа - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересована особа - ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Михайлюка О.А. о 16 годині 41 хвилині 05 квітня 2023 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаною заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_3 у період - з лютого 2007 року по 29 січня 2023 року - день зникнення ОСОБА_3 . ОСОБА_1 обґрунтовує вимоги заяви тим, що з лютого 2007 року вона з ОСОБА_3 перебувала у фактичних шлюбних відносинах. Вони проживали в одній квартирі, вели спільне господарство, мали спільний побут. Однак, 29 січня 2023 року під час служби у Збройних Силах України чоловік зник безвісті. Заявниця зазначає, що факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу їй необхідно для здійснення звернень за вирішенням питань, пов`язаних із встановленням місцезнаходження ОСОБА_3 та його пошуку (а. с. 1 -4). Позиція сторін в суді першої інстанції Адвокат Ходжалиєва С.М., діюча від імені ОСОБА_2 , у письмових поясненнях, які по суті є відзивом на заяву, просить у її задоволенні відмовити. Представник заінтересованої особи посилається на те, що надані заявницею докази не підтверджують факт спільного проживання та ведення спільного господарства. Посилання заявниці на те, що встановлення вказаного факту необхідно для звернення до відповідних органів з метою пошуку чоловіка не ґрунтується на вимогах закону. Відсутність рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не обмежує заявницю у здійсненні її права на пошук чоловіка - ОСОБА_3 .. Заявницею не було надано доказів відмови відповідних органів у прийнятті заяв про розшук. Заявницею не було розкрито мету звернення до суду із вказаною заявою. Представник вказує, що дана справа не може розглядатись в порядку окремого провадження, оскільки наявний спір про право (а. с. 91 94). Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05.04.2023 року задоволено вищевказану заяву ОСОБА_1 .. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у період з лютого 2007 року по 29 січня 2023 року день зникнення ОСОБА_3 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом однією сімьєю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, побут та фактично виконували обов`язки подружжя. Збирались зареєструвати шлюб належним чином. Факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з лютого 2007 року по день зникнення останнього знайшов своє підтвердження під час розгляду справи судом та доведений належними письмовими доказами. Із поданої заяви не вбачається спору про право та того, що встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу пов`язується з наступним вирішенням спору про право (а. с. 112 114). Короткий зміст вимог апеляційної скарги Адвокат Ходжалиєва С.М., діюча від імені ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі просить вищевказане рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про встановлення факту. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) помилковими є висновки суду першої інстанції про відсутність спору про право; 2) норми чинного законодавства не вимагають від заявниці наявності документів чи встановлення факту для того, щоб здійснювати розшук ОСОБА_3 ; 3) матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю (а. с. 123 130). Узагальнені доводи відповідача в суді апеляційної інстанції Адвокат Островська Л.Л., діюча від імені ОСОБА_1 ,у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними. Помилковими є доводи апеляційної скарги про наявність спору про право. Заявницею було надано належні та допустимі докази на підтвердження спільного проживання однією сім`єю разом з ОСОБА_3 (а. с. 151 156). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року (а. с. 143 144). На підставі дострокового закінчення відрядження судді Херсонського апеляційного суду Базіль Л.В., згідно з рішенням Вищої ради правосуддя №567/0/15-23 від 30 травня 2023 року (зі змінами, відповідно до рішення № 572/0/15-23 від 31 травня 2023 року), на підставі пункту 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 року у вказаній справі визначено склад колегії суддів: - головуючий суддя (суддя-доповідач) - ОСОБА_4 ; - судді - Карташов О.Ю., ОСОБА_5 .. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.07.2023 року призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 180). Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 20.08.2024 року №2518/0/15/-24 суддю ОСОБА_4 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку. На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.09.2024 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів та призначено справу до судового розгляду (а. с. 207 207 зворотна сторона). У судовому засіданні адвокат Ходжалиєва С.М., діюча від імені ОСОБА_2 , підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягаєзадоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Солдата запасу ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 з 14 червня 2022 року та призначено оператором-вогнеметником, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 14 червня 2022 року №111. Відповідно до повідомлення про зникнення безвісти ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01 лютого 2023 року №631, стрілець помічник гранатометника в/ч НОМЕР_4 солдат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 11:00 поблизу населеного пункту Іванівське, Донецької області, виконуючи бойове завдання в складі підрозділу щодо проведення захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, зник безвісті, було втрачено зв`язок, місце його знаходження невідоме та серед загиблих не значиться. У період з лютого 2007 року по 23 грудня 2022 року ОСОБА_3 постійно проживав без реєстрації за адресою - АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 та її дочкою - ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою (випискою з домової книги про склад сім`ї і прописку), виданою 20 лютого 2023 року Житлово-будівельним кооперативом «Ленінський-6». Згідно із копією паспорта серії НОМЕР_5 , адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є - АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_6 та довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради. По справі виникли правовідносини проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Щодо посилання апелянта про наявність спору про право, колегія суддів виходить з наступного. У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто право звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. рішення Європейського суду з прав людини від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, § 36). Європейський суд з людини (далі ЄСПЛ) також вказує на те, що такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії», заява № 36760/06, § 230). Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Частиною першою статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Конституції України). Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до положень статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Отже, відповідно до статті 6 Конвенції судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України. Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зазначила, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заявниця вказала, що встановлення вказаного факту їй необхідно для здійснення звернень за вирішенням питань, пов`язаних з встановленням місцезнаходження ОСОБА_3 та його пошуку. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що заявницею не було визначено мету звернення до суду із вказаною заявою. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що із поданої заяви не вбачається спору про право та того, що встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу пов`язується з наступним вирішенням спору про право, оскільки цьому не надано жодних доказів. Крім того, апелянтом не було спростовано факт проживання заявниці з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, побут та фактично виконували обов`язки подружжя, збирались зареєструвати шлюб належним чином. Вказане підтверджується наявними у справі доказами, яким судом першої інстанції надано вірну оцінку (а. с. 14 34, 39 49, 50, 54 64). Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити такі факти: - спільне проживання однією сім`єю; - спільний побут; - взаємні права та обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22 цс 20)). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявницею належними та допустимими доказами підтверджено факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, існування спільного бюджет, ведення спільного господарства. Вказані обставини не спростовані жодними доказами. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 19 грудня 2024 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе