LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Дніпровський апеляційний суд183/4110/20

від 18.12.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6184/24 Справа № 183/4110/20 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О.В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Максюти Ж.І.., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисов Єгор Михайлович, на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2023 року в цивільній справі номер 183/4110/20 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулось Акціонерне товариство «Універсал Банк» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 14.04.2018 року відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до позивача та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «monobank», на підставі якої йому було відкрито поточний рахунок у гривні, останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 35000,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Окрім цього, ОСОБА_1 погодився із тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Банк виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надав відповідачу обумовлену кредитним договором суму кредитних коштів. У порушення умов вказаного договору відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання щодо повернення коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим станом на 17 березня 2020 року утворилась заборгованість за наданим кредитом у розмірі 102411,97 гривень, з яких 77095,13 гривень тіло кредиту, 25316,84 гривень заборгованість за пенею та комісією. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг від 14 квітня 2018 року станом на 17 березня 2020 року в розмірі 102411,97 гривень, а також покласти на відповідача судові витрати. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2023 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором б/н про надання банківських послуг «monobank» від 14 квітня 2021 року у розмірі 102411,97 гривень, що складається з: 77095,13 гривень тіло кредиту, 25316,84 гривень заборгованість за пенею та комісією. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисов Єгор Михайлович, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.11.2023 року у справі №183/4110/20 і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» повністю, судові витрати відповідача покласти на позивача. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним, адже суд ухвалив його внаслідок неповного та неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неправильного визначення правовідносин та неправильної оцінки наявних доказів. Суд неправильно оцінив докази, неповно та неправильно встановив обставини справи, внаслідок чого неправильно визначив правовідносини між сторонами. Оскільки укладений договір про надання банківських послуг за назвою та своїм змістом є виключно договором банківського рахунку. Кредитного договору відповідач з позивачем не укладав. Відповідач уклав з банком договір банківського рахунку, який не містив умов, згоди і бажання відповідача на укладення кредитного договору. Цього суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, безпідставно та необґрунтовано не встановив, внаслідок чого неправильно визначив правовідносини між сторонами. Суд першої інстанції неправильно оцінив анкету-заяву, яку позивач надав з позовною заявою, внаслідок чого дійшов безпідставних висновків про те, що між сторонами виникли кредитні правовідносини і відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок. Матеріали справи №183/4110/20 не містять доказів ознайомлення та підписання відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, витяги з яких позивач надав разом з позовною заявою. Відтак, ці документи не можна вважати доказом того, що відповідач ознайомився та погодився з умовами цих документів і ці документи є складовою договору між сторонами. Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, витяги з яких позивач надав разом з позовною заявою, не можна вважати стандартною формою, яка є договором приєднання в розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України. Укладений між сторонами договір банківського рахунку, зокрема підписана відповідачем анкета-заява, не передбачає проценти за користування кредитним коштами, штрафні санкції (пеня та неустойка). Адже позивач не надав докази ознайомлення та погодження відповідача з документами, які б передбачали такі проценти та штрафні санкції. Розрахунок заборгованості за договором від 14.04.2018 року, укладений між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , станом на 17.03.2020 року та наданий разом з позовною заявою, не є доказом надання позивачем кредитних коштів відповідачу, не є доказом руху коштів на рахунку відповідача (видаткових операцій та надходжень), не є доказом наявності у відповідача заборгованості перед позивачем. Наданий розрахунок заборгованості не підтверджує наявності кредитних правовідносин між сторонами. Від позивача АТ «Універсал Банк» відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лисов Є.М. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову. Позивач АТ «Універсал Банк» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 143, 144). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача. Заслухавши суддю доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 14.04.2018 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг monobank Universal Bank у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 7, 85). До матеріалів справи долучено витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank, в розділі 8 яких зазначено тарифи обслуговування кредитних карт, умови та порядок користування карткою, порядок нарахування процентів та штрафних санкцій (а.с. 8-22зв). З розрахунку заборгованості за договором від 14.04.2018 року вбачається, що станом на 17 березня 2020 року заборгованість відповідача за наданим кредитом становить 102411,97 гривень, з яких 77095,13 гривень тіло кредиту, 25316,84 гривень заборгованість за пенею та комісією (а.с. 5-6зв). Банківська виписка про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 за договором від 14.04.2018 року за період з 14.04.2018 року по 17.03.2020 року підтверджує користування відповідачем кредитними коштами (а.с. 86-92зв). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Встановлено, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank Universal Bank. Положеннями анкети-заяви визначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого позичальник підтвердив і зобов`язався його виконувати (пункт 2). Згідно з пунктом 3 анкети-заяви підписанням цього договору, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Повідомлення про зміну дозволеного кредитного ліміту банк надсилає клієнту у мобільний додаток. Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (пункт 6). Також відповідач підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису (пункт 9 анкети заяви). Відповідно до пункту 10 анкети-заяви, відповідач надав право та доручив позивачу здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк» без додаткових його розпоряджень для погашення будь-яких інших його грошових зобов`язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком. Згідно з пунктом 11 анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. До анкети-заяви банком було долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. З розрахунку заборгованості за договором від 14.04.2018 року вбачається, що станом на 17 березня 2020 року заборгованість відповідача за наданим кредитом становить 102411,97 гривень, з яких 77095,13 гривень тіло кредиту, 25316,84 гривень заборгованість за пенею та комісією. Банківська виписка про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 за договором від 14.04.2018 року за період з 14.04.2018 року по 17.03.2020 року підтверджує користування відповідачем кредитними коштами. Також встановлено, що кредитний договір між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , у тому числі анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані банком позичальнику через мобільний додаток, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 . У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно Тарифів та повернути кредит. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача. Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що також підтверджує факт укладення та виконання кредитного договору. Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про обґрунтованість позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank від 14.04.2018 року в розмірі 102411,97 гривень. Доводи, наведені в апеляційній скарзі. є безпідставними, і не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів, що були предметом дослідження в суді першої інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисов Єгор Михайлович, залишити без задоволення, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 грудня 2024 року. Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»