Постанова Волинський апеляційний суд № 161/7216/24

Справа № 161/7216/24 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/1241/24 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 грудня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., секретар судового засідання Русинчук М. М., з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача державний нотаріус Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Ковальчук Тамара Богданівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача державний нотаріус Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Ковальчук Т. Ю., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Заява обґрунтована тим, що 13 листопада 2023 року вона звернулась до Першої Луцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно: двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , два гаражі, розташовані по АДРЕСА_2 , та вул. Електроапаратна, кошти на рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» та автомобіль марки ВАЗ. Їй було відмовлено в заведенні спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з пропуском шестимісячного строку для вчинення такої дії. Вважала, що прийняла спадщину, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, зважаючи на те, що інших спадкоємців крім неї, немає. Пропуск строків для прийняття спадщини вважає виправданим, оскільки вона діяла з обґрунтованої помилки, а також, що наведені обставини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними та не повинні стати причиною усунення її від права на спадкування за законом після смерті батька. Просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном 2 місця з дня набрання рішенням суду законної сили. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2024 року до участі в цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_4 . Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2024 року в цій справі замінено первісного відповідача Луцьку міську раду на належного відповідача ОСОБА_4 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області ід 21 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено. Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на зазначенерішення суду. Вважає, що суд не надав належної оцінки її доводам, неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та ухвалив рішення з порушенням матеріального права. При дослідженні поважності причин пропуску нею строку для прийняття спадщини після смерті батька судом не було враховано тривалості та специфіки її хвороби, якою вона хворіє з 2009 року. Зазначає, що хвороба проявляється періодично, особливості перебігу хвороби зумовлюють неможливість у повній мірі аналізувати ситуацію та навколишні обставини, приймати важливі рішення. Просила скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач ОСОБА_4 зазначила, що жодним спадковим майном, яке було успадковане нею (відповідачем) після смерті її чоловіка ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 не володіла та не управляла, оскільки усією спадковою масою розпоряджалася вона (відповідач) особисто як законний спадкоємець. У позовній заяві позивача не вказувала про незадовільний стан свого здоров`я як на причину пропуску строку на прийняття спадщини. Вказала, що позивач не цікавилась долею батька чотири роки, оскільки сама стверджує про те, що дізналась про його смерть у 2022 року. Позивачу про смерть батька не повідомила, оскільки не спілкувалась із нею та займалась похованням чоловіка. Зауважила, що позивач достеменно знала про смерть батька, оскільки у позові вказала, що впродовж усіх цих років вважала себе такою, що прийняла спадщину. Доказів існування об`єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали їй звернутись до нотаріуса у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини позивач не надала. Просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав у ній викладених. Представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала. Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга заінтересованої особи задоволенню не підлягає. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 , який є батьком позивача ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги за законом, подавши відповідну заяву до Першої Луцької державної нотаріальної контори у встановлені законом строки, якій державним нотаріусом видано відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом Державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області позивачу ОСОБА_1 на її усне звернення 13 листопада 2023 року було письмово роз`яснено, що вона пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_5 . Місце реєстрації позивача: АДРЕСА_3 . Позивач зі спадкодавцем не проживали на час смерті останнього, що сторонами стверджується та не заперечується. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За правилами частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України). За статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. У постанові від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем (постанова Верховного Суду від 18 серпня 2023 року в справі № 752/8142/21). Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, встановленого для її прийняття, а наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Визначений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 тривав з 09 травня 2018 року по 09 листопада 2018 року. Судом першої інстанції досліджено надані позивачем докази - медичну документацію, і встановлено, що позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» в період з 09 липня 2017 року по 23 липня 2017 року, з 28 липня 2017 року по 26 вересня 2017 року, з 11 червня 2022 року по 23 червня 2022 року, з 08 серпня 2022 року по 17 серпня 2022 року, з 20 червня 2023 року по 04 липня 2023 року. Висновок суду про те, що такі письмові докази не підтверджують об`єктивної неможливості позивача звернутись із заявою про прийняття спадщини у період саме з 09 травня 2018 року по 09 листопада 2018 року, є правильним оскільки вищевказані медичні документи стосуються попереднього та наступного періодів. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що хвороба позивача має триваючий характер, проявляється періодично та характеризується, зокрема, розладами мислення і такий стан зумовлює у неї неможливість повною мірою аналізувати ситуацію, навколишні обставини, приймати важливі рішення. Така обставина не підтверджуються належними засобами доказування, оскільки матеріали справи не містять даних про визнання позивача ОСОБА_1 недієздатною або обмежено дієздатною особою, вона також не заявляла ні до суду першої інстанції, а ні до апеляційного суду клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи у порядку, встановленому пунктом 2 частини 1 статті 105 ЦПК України. Сам факт захворювання позивача не свідчить про те, що вона фізично не могла прибути до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини або направити таку заяву засобами поштового зв`язку, чи не могла запросити нотаріуса для складення відповідної заяви за місцем свого проживання у разі неможливості подати заяву до нотаріальної контори особисто у разі хвороби (постанова Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 496/3234/19). Надана позивачем копія консультативного висновку спеціаліста від 18 листопада 2024 року, наданий лікарем-консультантом КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» не приймається судом апеляційної інстанції на підставі частини 3 статті 367 ЦПК України, оскільки такий висновок був наданий позивачу за результатами її звернення («самозвернення» - як у висновку) 18 листопада 2024 року, задовго після ухвалення судом першої інстанції рішення в цій справі, і позивач не зазначила поважних причин неподання такого висновку до суду першої інстанції. В матеріалах справи відсутні докази того, що хвороба позивача була об`єктивною та непереборною перешкодою, з якою закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Таким чином, у позивача були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини. Крім того, колегія суддів зауважує, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, оскільки є дочкою померлого ОСОБА_5 (стаття 1261 ЦК України). Тому факт близького кровного споріднення зі спадкодавцем передбачає розуміння спадкоємцем першої черги тієї обставини, що вона як дочка матиме право на спадкування у разі смерті свого батька. ОСОБА_5 впродовж тривалого часу проживав у м. Луцьк, де й помер у 2018 році. Його дочка, позивач ОСОБА_1 , також з 1992 року зареєстрована та проживає у м. Луцьк, що підводить до обґрунтованого сумніву у твердженні позивача про те, що про смерть батька їй стало відомо лише у 2022 року. Позивач звернулась до суду з цим позовом через чотири роки після смерті спадкодавця (відкриття спадщини) і через п`ять місяців після усного звернення до державного нотаріуса про прийняття спадщини що свідчить про свідоме невчинення нею впродовж тривалого часу активних дій для прийняття спадщини. За частинами 1, 2 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Право спадкоємця на прийняття спадщини, в тому числі за законом, шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини припиняється зі спливом встановленого законом шестимісячного строку. Заявлені позивачем обставини (неповідомлення родичів та дружини померлого про смерть спадкодавця, її тривалий розлад здоров`я) не є обставинами, які перешкоджали позивачу у зазначений строк звернутись із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18). Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо (від 22 березня 2023 року в справі № 361/8259/18). Важливим, крім того, під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину. У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно. Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла його дружина ОСОБА_4 , їй видано свідоцтво про право на спадщину, тому надання позивачу додаткового строку на прийняття спадщини без істотних на те підстав є несправедливим та неспівмірним втручанням у право приватної власності відповідача. Такий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23. Суд першої інстанції ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального права, повним встановленням обставин справи. Порушень судом першої інстанції норм процесуального права не встановлено. Підстав для скасування рішення суду немає. Керуючись ст. ст. 315, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - суддя Судді