Постанова 4857 № 598/2233/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 598/2233/24 пров. № А/857/28171/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Носа С. П., з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2024 року (прийняте в м. Збараж суддею Щербатою Г. Р.; складене в повному обсязі 18 жовтня 2024 року) в адміністративній справі № 598/2233/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, В С Т А Н О В И В : 16 вересня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Збаразького районного суду Тернопільської області із вказаним позовом та просив: - визнати протиправною і скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1545075 від 05.09.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП) та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, 05.09.2024 о 12 год. 46 хвилин, перебуваючи по АДРЕСА_1 , здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції, а саме: зателефонував на лінію «102» та повідомив про факт вчинення домашнього насильства щодо нього. Він не був проінформований про те, що власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , яким є його дочка, остання зняла його із зареєстрованого місця проживання, а тому правомірно вважав, що дочка вчинили щодо нього домашнє насильство, що виразилося в недопущенні його до єдиного житла, яке він має і де на протязі життя проживає; відтак, він вважає, що не здійснював завідомо неправдивий виклик поліції. Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2024 року позов задоволено. Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1545075 від 05.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн скасовано. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1545075 від 05.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ НП в Тернопільській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги, з покликанням на норми законодавства та фактичні обставини справи, обґрунтовує тим, що відповідачем надано достатню кількість доказів, зокрема матеріали відеофіксації, аудіозапису та пояснення, на підтвердження вчиненого позивачем правопорушення та правомірності дій посадової особи відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови; натомість, суд першої інстанції взагалі не надав оцінки долученим до відзиву на позов письмовим доказам. Також у тексті позову однією з вимог є визнання протиправною оскаржуваної постанови, проте суд першої інстанції в резолютивній частині нічого не зазначив про цю вимогу, що викликає незрозумілість в частині того чи позов задоволено повністю, а чи частково. Також позивач не надав жодних доказів на підтвердження своєї точки зору, не заявляв клопотань про заслуховування свідків, котрі могли б підтвердити подану ним версію подій. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, відповідно до постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1545075 від 05.09.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн за те, що останній 05 вересня 2024 року о 12 год. 46 хвилин, перебуваючи по АДРЕСА_1 , здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції, а саме: зателефонувавши на лінію «102», повідомив про факт домашнього насильства щодо нього, якого насправді не було. Вважаючи зазначену постанову неправомірною, ОСОБА_1 оскаржив її до суду. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП підлягає скасуванню, позаяк відповідач не надав доказів того, що позивач знав про те, що він був знятий із реєстрації у житловому будинку своєї матері, власником якого на цей час була його дочка. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За змістом пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами статті 252 КУпАП визначено обов`язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. З системного аналізу наведених вище правових норм видно, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Згідно зі статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. За змістом пунктів 3, 5 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події. За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і передбачені статтю 183 КУпАП. Статтею 183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань передбачена відповідальність - накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. А суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. При цьому, для висновку, що виклик поліції є завідомо неправдивим, таку обставину необхідно достеменно встановити. Суб`єктивна думка поліцейського, що його викликали на виклик безпідставно, не є доказом неправдивого виклику. Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Як встановлено судом першої інстанції, позивач викликав працівників поліції з метою припинення побутового конфлікту, а саме - перешкоджання йому в доступі до житловому будинку по АДРЕСА_1 , власником якого була його мати ОСОБА_2 . При виїзді опрацювання повідомлення ОСОБА_1 поліцейськими було встановлено, що станом на час подання позивачем повідомлення про перешкоджання в доступі до житла останній не був власником помешкання та не був зареєстрований за вказаною адресою, позаяк на цей час власницею житлового будинку, відповідно до договору дарування, є його дочка ОСОБА_3 , яка зняла його із зареєстрованого місця проживання відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів від 07.02.2022 №

265. Із долученого до матеріалів справи відеозапису, пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видно, що позивач проживав у вказаному будинку, власником якого була його мати ОСОБА_2 , і там також знаходяться деякі його речі. Як пояснив позивач, коли він зайшов до будинковолодіння з метою забрати свої речі, в т. ч. причіп, щоб перевезти якісь речі, у нього виник конфлікт між теперішньою власницею ОСОБА_3 ; його не пускали і сказали, що його виписали. Проте, із долученої до позову копії витягу з реєстру територіальної громади видно, що позивач зареєстрований за вказаною адресою, що давало йому право на доступ до вказаного будинковолодіння. Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України). Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з положеннями статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь. У рекомендації № К (91) І Комітету Ради Європи Державам членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7). Отже, для встановлення у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення за статтею 183 КУпАП необхідно встановити, що він повинен викликати представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. При цьому такі дії правопорушника мають бути вчинені з прямим умислом, тобто, повідомляючи певну інформацію та викликаючи цю службу, він повинен усвідомлювати, що вона є неправдивою, і бажати даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідачем у ході розгляду цієї справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, за викладених в оскаржуваній постанові про притягнення до відповідальності обставин. Водночас, на переконання колегії суддів, долучені відповідачем до відзив пояснення та відеозапис із місця події лише підтверджують наявність конфлікту між позивачем та членами його родини, про що він повідомив. Разом з тим, оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема пояснення, показання свідків, записи технічних приладів та засобів тощо, на підставі яких працівником поліції зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого їй правопорушення. Обов`язок доказування відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності своїх дій, рішень чи бездіяльності в адміністративних справах не може бути перекладено на позивача. Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію України» (далі - Закон) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону). Статтею 12 Закону визначено, що кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Отже, в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Відтак, з урахуванням фактичних обставин у цій адміністративній справі, дії позивача щодо повідомлення (виклику) на спецлінію «102» Національної поліції з приводу перешкоджання йому в доступі до житла, в якому він зареєстрований (що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади та спростовує доводи про те, що він знятий із реєстрації у вказаному будинку), не можуть бути кваліфіковані як завідомо неправдиве повідомлення (виклик) поліції, і відповідно, не можуть кваліфікуватися як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП. З приводу покликань апелянта на те, що в тексті позову однією з вимог є визнання протиправною оскаржуваної постанови, проте суд першої інстанції в резолютивній частині нічого не зазначив про цю вимогу, що викликає незрозумілість в частині того чи позов задоволено повністю, а чи частково, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Враховуючи зазначені приписи, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов - скасував постанову в справі про адміністративне правопорушення та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення, тобто діяв у межах своїх повноважень, визначених пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України. Доводи апеляційної скарги загалом спростовані вищевказаними аргументами; решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2024 року в адміністративній справі № 598/2233/24 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк С. П. Нос Повне судове рішення складено 10.12.24