Постанова 4852 № 160/3286/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/3286/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року (головуючий суддя Бухтіярова М.М.) в адміністративній справі №160/3286/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 05.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2), в якому просила: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.01.2024 року за № 046050019289 про відмову у призначенні пенсії за п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за №1788-ХІІ від 05.11.1991 року, зі зниженням пенсійного віку, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 12.01.2024 року про призначення пенсії за п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за №1788-ХІ І від 05.11.1991 року, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за № 1058-ІV та призначити ОСОБА_1 пенсію за п.б ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV з 12.01.2024 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 12.01.2024 досягла віку повних 54 роки та мала загальний страховий стаж 30 років 5 місяців 18 днів, з яких: 5 років 2 місяці 21 день - пільгового стажу за Списком №2. Позивача звернулася 12.01.2024 до ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення мені пенсії за віком по Списку №2 зі зниженням пенсійного віку. Однак, рішенням ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.01.2024 №046050019289 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Позивач вважає, що відповідачем не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. Тому до спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, а не Закону №1058-ІV. З огляду на викладене, а також досягнення 54-річного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, наявності необхідного загального страхового стажу, а також 5 років 2 місяці 21 день роботи у важких і шкідливих умовах за Списком № 2, що визнано відповідачем, позивачка вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах, відмова у призначенні пенсії протиправна, що зумовило звернення до суду із цим позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на дату звернення (12.01.2024) за призначенням пенсії пільговий стаж позивача за Списком №2 становив 5 років 2 місяці 21 день, замість - не менше 10 років на зазначених роботах, та у спірних правовідносинах позивачем не заявлено спору щодо пільгового стажу, що враховується у призначенні пенсії, тому суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з підстав відсутності пільгового стажу на дату звернення, відповідач-1 діяв правомірно. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити. Вказує, що з огляду на положення пункту «б» ст. 13 Закону №1788-XII працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам...», відповідно до якого, маючи 5 років 2 місяці 21 день стажу по Списку № 2, має право на призначення мені пенсії зі зменшення пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий 18.11.1999 Саксаганським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . 12.01.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ВОГ №18) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 12.01.2024 за вх.№352 долучено копії таких документів: диплому про навчання, довідки про заробітну плату №9, №10, ідентифікаційний код, довідку про підтвердження стажу №6608, 914, інші документи №144058, 384, 138, паспорт, свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження, трудова книжка. За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. За результатом розгляду заяви позивачки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.01.2024 №046050019289 - відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Означене рішення відповідача-1 обґрунтоване наступним. Вік заявниці 54 роки. Страховий стаж особи 30 років 5 місяців. Пільговий стаж особи становить 5 років 2 місяці. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1984 по 17.07.1987, згідно довідки від 27.12.2023 № 30-АС, яка видана Криворізьким професійним гірничо - металургійним ліцеєм, оскільки відсутній документ про зміну прізвища; період роботи з 14.07.1997 по 19.08.1997, оскільки неможливо визначити рік наказу про звільнення. До пільгового стажу відповідно до довідки від 05.12.2023 №913, яка видана АТ «Криворізький залізорудний комбінат», зараховано всі періоди. Копію рішення від 18.01.2024 №046050019289 направлено позивачці Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з повідомленням від 23.01.2024 №0400-010221-8/15048. Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС046050019289 страховий стаж позивача станом на дату звернення (12.01.2024) становить 30 років 05 місяців 18 днів, пільгового стажу за Списком №2 - 5 років 2 місяці 21 день, до якого зараховані такі періоди: з 14.09.1990 по 31.12.1991 - список №2 - 01 рік 03 місяці 18 днів; з 01.01.1992 по 03.12.1995 - список №2 - 03 роки 11 місяців 03 дні. З матеріалів пенсійної справи вбачається, що розмір страхового стажу позивачки переглядався відповідачем та станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії (12.01.2024) становить - 33 роки 3 місяці 21 день, замість 30 років 05 місяців 18 днів. Позивачка вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.01.2024 року за № 046050019289 про відмову у призначенні пенсії за п. б ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за №1788-ХІІ від 05.11.1991 року, зі зниженням пенсійного віку. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» за №1788-ХІІ, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Частиною 1 статті 24 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 ЗУ №1058-IV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 ЗУ №1058-IV). 03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (, яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян». Так, згідно з частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом 1 цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами 1 і 3 - 13 цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами 1 і 15 - 23 цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017. Разом з цим, пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам. 02.03.2015 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII. Правила вказаних законів є ідентичними. Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII». Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам». Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого. «Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам. Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та права на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Отже, особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII. Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Таким чином, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність». Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам. Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII, визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020. Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII. При цьому, положення зазначених Законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, розбіжність у величині показника вікового цензу для призначення пенсії, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. З огляду на викладене, враховуючи частину 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд апеляційної інстанції вважає, що найбільш сприятливим для позивачки у спірних правовідносинах є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років. За таких обставин, у справі, що розглядається, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до змін, що були внесені Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність. Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що спірним у даних правовідносинах є правомірність/протиправність рішення від 18.01.2024 №046050019289 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с. 39). При позивачка просила призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку. Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 18.01.2024 №046050019289 за результатами розгляду заяви позивачки від 12.01.2024 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що вказане рішення пенсійного органу не зазначає висновки, за якими відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах саме зі зниженням пенсійного віку. Також, у вказаному рішенні пенсійного органу від 18.01.2024 №046050019289 не зазначено, що згідно п.2 ч.2 ст. 114 ЗУ №1058-ІV працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами 1 і 15 - 23 цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. При цьому, позивачка, звертаючись до пенсійного органу безпосередньо просила призначити їй пенсію на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку. Натомість пенсійний орган не розглянув заяву позивачки про призначення їй пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку. У вказаному рішенні пенсійний орган зазначив, що пенсійний вік, що визначений п.2 ч.2 ст. 114 Закону України №1058-ІV (Список №2) становить 54 року; вік заявниці - 54 роки. Необхідний стаж визначений п.2 ч.2 ст. 114 Закону України №1058-ІV (Список №2) становить не менше 24 років. Страховий стаж ОСОБА_1 - 30 років 5 місяців. Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 визначений п.2 ч.2 ст. 114 Закону України №1058-ІV (Список №2) становить 12 років 6 місяців. Пільговий стаж ОСОБА_1 становить 5 років 2 місяці. Однак, відповідачем, при прийнятті рішення від 18.01.2024 №046050019289 не враховано висновки Конституційного Суду України №1-р/2020 та висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а. Не враховано рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а і судом першої інстанції, що призвело до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову. Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС 046050019289 страховий стаж позивачки станом на дату звернення (12.01.2024), з урахуванням його перегляду відповідачем, становить 33 років 4 місяців 5 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 5 років 2 місяці 21 день, до якого зараховано такі періоди: з 14.09.1990 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 03.12.1995. Отже, на час звернення із заявою про призначенням пенсії 12.01.2024 позивачка досягла 54-річного віку, мала 33 роки 4 місяці 5 днів страхового стажу, пільговий стаж за Списком №2 становить 5 років 2 місяці 21 день. Оскільки в рішенні пенсійного органу від 18.01.2024 №046050019289 не вирішено питання про призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, то наявні підстави для часткового задоволення позову, а саме визнання такого рішення протиправним та зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2024 року про призначення пенсії за п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за №1788-ХІ І від 05.11.1991 року, зі зниженням пенсійного віку. Щодо позовної вимоги про призначення ОСОБА_1 пенсії за п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року, зі зниженням пенсійного віку, то на даний час така вимога є передчасною, оскільки така заява має бути розглянута відповідачем-1 при повторному розгляді заяви позивачки. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивачки, оскільки за принципом екстериторіальності визначено саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо розгляду заяви позивачки та прийняття рішення про призначення пенсії. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вбачає підстави для часткового задоволення позову. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді заяви суб`єкт владних повноважень не може посилатися на висновки, що були спростовані рішенням суду. Вищезазначене є мотивом для часткового врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки доводи позивачки та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини, частково спростовують доводи та аргументи відповідача-1. Доводи апеляційної скарги щодо суті спору спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року - скасувати. Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.01.2024 року за № 046050019289 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року зі зниженням пенсійного віку. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2024 року про призначення пенсії за п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за №1788-ХІІ від 05.11.1991 року зі зниженням пенсійного віку з урахуванням висновків, що зазначені в цьому рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 05.12.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова