Ухвала КЦС ВС № 640/5113/17

УХВАЛА 17 грудня 2024 року м. Київ справа № 640/5113/17 провадження № 61-16146ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні власністю, ВСТАНОВИВ: У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні власністю. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у здійсненні права користування житловим будинком та земельною ділянкою, зобов`язання надання вільного доступу і ключів від паркану до цього домоволодіння. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у справі № 640/5113/17 на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України (провадження № 61-2546ск24). У липні 2024 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення стосовно усунення перешкод у користуванні власністю та компенсації судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду. У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Згідно із частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом частини третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Частиною першою, другою статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Суди попередніх інстанцій, з огляду на фактичні обставини справи, констатували, що на дату ухвалення рішення по суті, позивачем не було подано заяву про намір протягом п`яти днів з дати ухвалення рішення звернутися із заявою про розподіл судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи. У позовній заяві ОСОБА_1 також попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, не заявляла. Верховний Суд вважає висновки судів законними та обґрунтованими з огляду на таке. У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19, на яку зокрема посилався суд апеляційної інстанції, зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог частини першої статті 264 ЦПК України. Натомість суд першої інстанції у своїй ухвалі зазначив, що на момент ухвалення рішення по суті справи, залишеного без змін при апеляційному перегляді, вирішено позовні вимоги та розподілено судові витрати, відтак відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення. Такий висновок суду відповідає приписам законодавства. У своїй касаційній заявник також зазначає, що суди лишили поза увагою її правову вимогу щодо усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання відповідача відновити будівлі та майно у відповідності до плану домоволодіння 1988 року, однак Київський районний суд м. Харкова у своєму рішенні від 12 вересня 2023 року, залишеному без змін постановою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 роз`яснив заявниці, чому така вимога не може бути задоволеною, відтак доводи касаційної скарги є безпідставними. Доводи заявника щодо необхідності застосування положень ЦПК України, чинних на момент звернення до суду з позовом (2017 рік) не заслуговують на увагу, оскільки реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій, а звернулася ОСОБА_1 зі своєю заявою до суду першої інстанції у липні 2024 року, при тому що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2023 року її позовні вимоги було задоволено частково. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року є необґрунтованою. Керуючись частинами третьою та четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні власністю відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. Ю. Гулейков Д. Д. Луспеник