Ухвала КЦС ВС № 199/5243/24

УХВАЛА 17 грудня 2024 року м. Київ справа № 199/5243/24 провадження № 61-16571ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, ВСТАНОВИВ: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду до подання позовної заяви із заявою про забезпечення позову. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 28 червня 2024 року ОСОБА_1 отримано повідомлення (доручення) про припинення (обмеження) газопостачання споживачу та опломбування вхідної запірної арматури від Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - Дніпровська філія ТОВ «Газмережі»), з якого вбачається, що на підставі договору на виконання робіт по припиненню (обмеженню) газопостачання побутовим споживачам від 01 листопада 2023 року № 56Р1123-332/Ю1/ПГ-4929-ПО, укладеного між Дніпровською філією ТОВ «Газмережі» та товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГПК «Нафтогаз України»), керуючись пунктом 27 розділу III Правил постачання природного газу, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність здійснення заходів з припинення/обмеження розподілу природного газу споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 у термін до 08 липня 2024 року у зв`язку з нездійсненням оплати за спожитий газ та наявною заборгованістю. З вказаними вимогами ОСОБА_2 не згоден, вважає їх незаконними з тих підстав, що вони не містять будь-якого обґрунтування, такого як складання акту, зняття показників лічильнику, втручання в прилади обліку споживання газу чи виникнення заборгованості за спожитий газ, та суперечать показникам лічильника, зафіксованим представниками ТОВ «Газмережі» Дніпровська філія. ТОВ «ГПК «Нафтогаз України» зазначає, що вказана заборгованість виникла за період з 01 травня 2022 року по 30 травня 2024 року, проте будь-яких доказів наведеного не надає. Зазначає, що предметом заявленого у цій справі позову є визнання дій відповідача щодо примусового припинення газопостачання за вказаною адресою за умови існуючої заборгованості неправомірними, оскільки так звана заборгованість виникла з вини відповідача, а саме, у зв`язку із тим, що працівник відповідача помилково вказав неіснуючі показники лічильника спожитого газу, шляхом внесення недостовірних даних у запис. Спосіб забезпечення позову, який просить вжити ОСОБА_1 , є співмірним із позовними вимогами, відповідає суті порушеного права, не порушить становище відповідача, оскільки, окрім оспорюваної заборгованості, ОСОБА_1 постійно здійснює оплату за спожитий газ і заборгованість не збільшується, окрім того, до з`ясування судом обставин, вказана заборгованість не свідчить про завдання шкоди відповідачу, оскільки це може бути простою арифметичною чи орфографічною помилкою при записах чи здійсненні розрахунків. Враховуючи викладене, просив суд: забезпечити позов шляхом заборони відповідачу здійснювати заходи з примусового припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 та звертатися до інших органів, підприємств, установ та організацій з метою припинення газопостачання за вказаною адресою до набрання рішенням у цій справі законної сили. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом заборони ТОВ «ГПК «Нафтогаз України» здійснювати заходи з примусового припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 та звергатися до інших органів, підприємств, установ та організацій з метою припинення газопостачання за вказаною адресою. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Частково відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вжиття заходів забезпечення позову саме до набрання рішенням законної сили суперечать вимогам, визначеним статтею 158 ЦПК України «Скасування заходів забезпечення позову», а саме частинам 7 та 9 вказаної статті, якими передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. 12 грудня 2024 року ТОВ «ГПК «Нафтогаз України» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року (надійшла до суду 12 грудня 2024 року), в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених вимог. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанції про забезпечення позову не відповідає вимогам ЦПК України. Заявник зазначає, що визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, а не ТОВ «ГПК «Нафтогаз України». Крім того, відповідно до пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Отже, Постачальник проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу. Вказує, що відповідно до підпункту 3 пункту 6.1. розділу IV Типового договору постачальник має право ініціювати припинення постачання природного газу Споживачу у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством. Посилається на те, що позивачем не надано відповідних доказів та матеріалами справи не встановлено, що за адресою об`єкту газопостачання, а саме: АДРЕСА_1 відбувалися заходи з припинення/обмеження газопостачання ініційовані постачальником - ТОВ «ГПК «Нафтогаз України» або Оператором ГРМ - Дніпровською філією ТОВ «Газмережі». Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду до подання позовної заяви із заявою про забезпечення позову. ОСОБА_1 вказав, що має намір протягом 10 днів з моменту подачі клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати заходи з примусового припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 та звертатися до інших органів, підприємств, установ та організацій з метою припинення газопостачання за вказаною адресою до набрання рішенням у цій справі законної сили, звернутися до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача, визнання неправомірними дій та незаконним рішення відповідача в частині примусового припинення газопостачання, за умови існуючої заборгованості, неправомірними. Встановивши, що предметом спору, який виник між сторонами у справі, є визнання неправомірними дій та незаконним рішення відповідача в частині примусового припинення газопостачання, за умови існуючої оспорюваної заборгованості, з метою охорони прав та інтересів позивача, суди попередніх інстанцій правильно вважали необхідним вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ГП «Нафтогаз України» здійснювати заходи з примусового припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 та звергатися до інших органів, підприємств, установ та організацій з метою припинення газопостачання за вказаною адресою. З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2024 року відкрито провадження у справі № 199/5434/24 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», третя особа: Дніпровська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», про визнання протиправним та скасування рішення, тому доводи касаційної скарги про те, що зміст позовних вимог не передбачає створення обов`язку для «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», є необґрунтованими. Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник