Ухвала КАС ВС № 420/10226/24

УХВАЛА 16 грудня 2024 року м. Київ справа № 420/10226/24 адміністративне провадження № К/990/46382/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі №420/10226/24 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 58349,50 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 позов задоволено. 03.12.2024 до Верховного Суду надішла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі № 420/10226/24. При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження суду зазначає наступне. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відповідач посилається на порушення норм процесуального права судом першої та апеляційної інстанції, а саме, що суди вирішили справу за її відстуності та була своєчасно повідомлена про день та час розгляду справи в суді, що коренспондується з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України. Відповідно до частин другої та третьої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу. Судове рішення не підлягає скасуванню з підстави, визначеної пунктом 7 цієї частини, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. Суд касаційної інстанції за допомогою функціоналу Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" здійснено витребування електронної справи, яка формувалася судом першої та апеляційної інстанції, та встановив наступне. Податковий орган при поданні позовної заяви зазначив, що ОСОБА_1 проживає (зареєстрована) за адресою: АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції, відповідно до частини четвертої статті 171 КАС України, подав запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області про ОСОБА_1 . Верховний Суд зазначає, що судом першої інстанції ухвалою від 18.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті. Ухвалу від 18.04.2024 направлено на адресу відповідача. Вказана ухвала повернулася до суду із відміткою про невручення, що підтверджується поштовим поверненням наявним в матеріалах справи. При цьому, суд вжив додаткових заходів для належного сповіщення ОСОБА_1 про розгляд цієї справи за її участі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку статті 130 КАС України. Відтак, суд першої інстанції вчинив всі передбачені процесуальним законом дії про повідомлення відповідача про розгляд справи. Крім того, в прохальній частині касаційної скарги відсутні вимоги щодо скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України. Доводи касаційної скарги наведені не у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України та відповідним обґрунтуванням. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі № 420/10226/24 - повернути скаржнику. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяВ.П. Юрченко