Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/28638/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28638/23 пров. № А/857/17839/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Глушка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року, ухвалене суддею Костецьким Н.В. у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/28638/24 адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 р по день фактичної виплати 22.07.2023 р.; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 22.07.2023 року. 03 червня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 року по день фактичної виплати 22.07.2023 року. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 22.07.2023 року. Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, одноразової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, яке виплачене 22.07.2023 року. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що коли суми доходу нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку із несвоєчасним рішенням суду. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 31.08.2020 № 244-ОС позивач з 01.09.2020 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі № 380/15980/22 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 грошового забезпечення, одноразової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, із урахуванням проведених виплат. На виконання вказаного рішення суду, відповідач 22.07.2023 виплатив позивачу одноразову допомогу при звільненні, допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року з 29.01.2020 у сумі 91981,34 грн. 01.09.2023 представник позивача направив відповідачу адвокатський запит, в якому, серед іншого, просив нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення нараховано та виплаченого на виконання судового рішення з січня 2020 по день фактичної виплати із наданням відповідних розрахунків нарахувань та утримань. У відповіді за адвокатський запит відповідач 06.09.2023 повідомив позивача про відсутність підстав для виплати компенсації втрати частини доходів. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Статтею 1 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено те, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до статті 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19. Апеляційний суд встановив те, що відповідач виплатив позивачу грошове забезпечення, одноразову допомогу при звільненні, допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, із урахуванням проведених виплат за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 91981,34 грн. - 22.07.2023 року. Тобто, відповідач порушив строки виплати індексації грошового забезпечення, за період з 31.12.2020 року по 21.07.2023 року. Отже, відповідач, одночасно із виплатою суми заборгованості мав обов`язок виплати позивачу суму компенсації втрати частини доходів за період з 31.12.2020 року по 21.07.2023 року, однак не виконав його. Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу з 29 січня 2020 року, тобто з місяця коли мало бути нараховане та виплачене грошове забезпечення. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2022 року в справі № 460/4765/20. Суд першої інстанції зробив вірний висновок про право позивача на компенсацію втрати частини доходів, однак, суд неправильно встановив, що відповідач має обов`язок здійснити виплату позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 29 січня 2016 року по 22 липня 2024 року. Тому, підводячи підсумок наведеного, апеляційний суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, шляхом: - визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів, за період з 31.12.2020 року по 21.07.2023, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати грошового забезпечення, одноразової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки; - зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів, за період з 31.12.2020 року по 21.07.2023, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати грошового забезпечення, одноразової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на наведені вище міркування, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення адміністративного позову. Що стосується розподілу судових витрат то апеляційний суд встановив, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому немає підстав здійснювати розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі № 380/28638/23 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, за період з 31.12.2020 року по 21.07.2023, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати грошового забезпечення, одноразової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, за період з 31.12.2020 року по 21.07.2023, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати грошового забезпечення, одноразової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко