Постанова 4805 № 935/1104/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/1104/24 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І. Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шевчук А.М. з участю секретаря судового засідання Бузган А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №935/1104/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Лівочки Л.І. встановив: У березні 2024 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 4 000,00 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі 2 000,00 грн., починаючи стягнення з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . На обґрунтування позову зазначала, що з відповідачем перебуває в шлюбі, зареєстрованому Брусилівським ВДРАЦС у Житомирському районі Житомирської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) 27 січня 2023 року, актовий запис №7. Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що разом з відповідачем вони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство. Відповідач піклувався про сім`ю, але з народженням дитини взагалі покинув сім`ю і перестав піклуватися про їх з дитиною. Матеріальним забезпеченням сім`ї не займається, хоча має таку можливість, працездатний, але про свої доходи не повідомляє. Зазначає, що більш як півроку вони проживають окремо (вона у своїх батьків, а він у своїх), спільне господарство не ведуть. Їх малолітня дитина проживає разом з нею та перебуває на повному її утриманні, ОСОБА_2 не надає матеріальної допомоги на її утримання та утримання дитини, фактично позбавив їх коштів для існування, хоча має можливість надавати грошову допомогу на їх утримання, останнє відоме їй місце роботи - охоронець магазину «Фора» в смт. Брусилів. Дитина росте, а тому потребує постійних витрат на харчування, оновлення білизни, одягу, взуття, ліки, загальний розвиток тощо. Зазначала, що при визначенні розміру аліментів вона враховувала потребу в належному матеріальному забезпеченні дитини, свою можливість матеріально забезпечувати дитину, платоспроможність платника аліментів (відповідача), те, що він має регулярний дохід, працездатний, на даний час не повідомляє про свої реальні доходи, іншу сім`ю не створив, тому розмір аліментів на дитину має становити у грошовій сумі 4 000,00 грн. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на її утримання як на дружину, з якою проживає дитина віком до трьох років, як такий, що знаходиться у працездатному віці, може працювати та фактично працює. Вона не може працювати, так як доглядає за дитиною. Джерел доходу, крім соціальних виплат по догляду за дитиною, не має. Оскільки відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає, тому вона змушена звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 27 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі 2 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 27.03.2024 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати в частині визначення розміру аліментів для утримання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 та ухвалити нове рішення, визначивши розмір аліментів для утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 1 500,00 грн. щомісячно та відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів для утримання ОСОБА_1 . На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що єдиною підставою для ухвалення оскаржуваного рішення було те, що він є особою працездатного віку та за станом здоров`я може сплачувати аліменти в розмірі 3 000,00 грн. для утримання малолітньої дитини та надати матеріальну допомогу в розмірі 2 000,00 грн. на утримання позивача. З таким висновком суду частково не погоджується. Вказує, що суд при визначенні аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 грн. не зазначив, з яких мотивів він виходив. Судом не було враховано, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році встановлений розмір прожиткового мінімуму на одну особу для дітей віком до 6 років в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня становить 2 563,00 грн. При цьому, вимоги позивача про стягнення з нього аліментів в розмірі 4 000,00 грн. щомісячно є завищеною, оскільки позивачем в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не доведено належними та допустимими доказами необхідність саме такого розміру аліментів для утримання дитини. Зазначає, що судом не враховано те, що на даний час він не має постійної роботи, із-за чого не має постійного та фіксованого прибутку, а тому не має можливості на сплату коштів у визначеному рішенням суду розміру аліментів, який перевищує прожитковий мінімум дитини. Звертає увагу, оскільки відповідно до вимог частини 1 статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тому, якщо він сплачуватиме аліменти в сумі 3 000,00 грн., мати дитини повинна довести те, що саме таку суму вона витрачає на утримання малолітньої дитини. Вказує, що на даний час він має сплачувати аліменти в розмірі 1 500,00 грн. щомісячно на дитину і зазначена сума є більшою як 50% прожиткового мінімуму дитини. Що стосується стягнення судом коштів на утримання ОСОБА_5 , то він вважає, що в цій частині рішення підлягає скасуванню з тих підстав, що він не має можливості сплачувати аліменти на її користь через свій майновий стан. Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, визначивши розмір аліментів для утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 1 500,00 грн. та відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів для утримання ОСОБА_1 . Позивач в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 27 січня 2023 року зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Брусилівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.6). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.08.2023 року (зворот а.с.6). Згідно довідок Вільнянського старостинського округу Коростишівської міської ради Житомирського району Житомирської області від 14.03.2024 року №15-21/96 та №15-21/97, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрації в АДРЕСА_1 (а.с.7). Встановлено, що ОСОБА_1 з 27 вересня 2023 року знаходиться у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, що підтверджується довідкою ТОВ «Фора» від 14.03.2024 року №321(а.с.9). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний утримувати дитину, є особою працездатного віку і за станом здоров`я може сплачувати аліменти, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та на користь позивача - аліменти на її утримання, до досягнення дитиною трьох років, у розмірі 2 000,00 грн. щомісячно. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 СК України). Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (до ст.180 СК України). Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Судом встановлено, що дитина сторін проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Відповідач є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 та відповідно зобов`язаний утримувати та матеріально забезпечувати свою дитину, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто. Вирішуючи питання про розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині встановленого розміру аліментів у твердій грошовій сумі - 3 000,00 грн. щомісячно, до повноліття дитини, та вважає, що установлений розмір аліментів буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Колегія суддів наголошує, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, та саме на батьків покладено відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України та забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що він не має фінансової можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач на даний час не має постійної роботи, а внаслідок цього і не має постійного та фіксованого прибутку а тому не може сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 3 000,00 грн. колегія суддів відхиляє, оскільки вони не підтвердженні жодними належними доказами. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 у зв`язку зі своїм майновим станом. Як вбачається з матеріалів справи, з 27 вересня 2023 року ОСОБА_1 знаходиться у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, що підтверджується довідкою ТОВ «Фора» від 14.03.2024 року №321. Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. За положеннями ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. У відповідності із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.17 Постанови від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач спроможний в силу свого працездатного віку та стану здоров`я надавати допомогу дружині в період її тимчасової непрацездатності, пов`язаної з перебуванням у відпустці по догляду за малолітнім сином. Посилання ОСОБА_2 на те, що він не має фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання своєї дружини, не підтверджені жодними належними доказами. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановленого законом обов`язку ОСОБА_2 утримувати дружину до досягнення сином трьох років та визначеного розміру аліментів, який підлягає стягненню на утримання позивача як дружини відповідача, з якою проживає дитина, так як він є обґрунтованим, відповідає обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності з ч. 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем не надано. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи про стягнення аліментів (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року. Головуючий Судді