Постанова Львівський апеляційний суд № 450/155/24

Справа № 450/155/24 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І. Провадження № 33/811/1667/24 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Федака Ростислава Романовича на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один ) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 605, 60 гривень судового збору. Згідно з постановою судді, 07.01.2024 року о 20 год. 30 хв. в с. Ставчани на вул. Шашкевича, 8, водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів. Від проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Такими своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Федак Р.Р. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду і закрити провадження по справі. Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що в судовому засідання 13.09.2024 року захисник - адвокат Федак Р.Р. та ОСОБА_2 були відсутні з поважних причин. 22.10.2024 року ОСОБА_2 поштою отримав постанову. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що наведені в протоколі відомості цілком і повністю не відповідають дійсним обставинам справи, є надуманими і неправдивими. Зазначає, що в справі немає підтвердження правомірності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 о 20 год. 30 хв. і перебування його у стані алкогольного сп`яніння під час управління автомобілем. Тому, всі дії поліцейських є неправомірними і суперечать ЗУ «Про дорожній рух» і ПДР. Звертає увагу на те, що працівники поліції склали протокол відносно ОСОБА_2 , вказавши у ньому про подію яку вони не фіксували і не могли фіксувати технічними засобами в реальному часі, як це вимагає Закон. Вказує, що з відеозапису місця події не вбачається, що ОСОБА_2 було роз`яснено порядок застосування технічного засобу, право на ознайомлення з сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу. Крім цього, ОСОБА_2 не було роз`яснено права, передбачені ст.ст. 55,56,59,63 КУ, мт. 268 КУпАП. У судове засідання до суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Федак Р.Р. не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, про причину неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. За наведеного, з огляду на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу за їх відсутності, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду справи. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Суддя апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 665688 від 07.01.2024 року; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1204559 від 07.01.2024 року; актом огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за допомогою спеціальних технічних засобів від 07.01.2024 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.01.2024 року; рапортами від 07.01.2024 року; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 07.01.2024 року; письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 07.01.2024 року; реєстрацією ЄО № 232 від 07.01.2024 року; відеозаписом. Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України. З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП. Відеозапис з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_2 та з достатньою повнотою підтверджує факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За змістом статті 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та особа має безумовне право ознайомитися зі змістом протоколу, а також зі своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. Як вбачається із відеозаписів обставин події, протокол про адміністративне правопорушення, був складений у присутності ОСОБА_2 . Працівником поліції було доступно роз`яснено наслідки такої відмови, права та обов`язки. Крім того, ОСОБА_2 було повідомлено, що відносно нього будуть складенні адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, ОСОБА_2 скористався своїм правом на апеляційне оскарження, де йому надана можливість використати весь обсяг прав, передбачених КУпАП щодо дослідження обставин справи для забезпечення всебічності, повноти й об`єктивності та вирішення її у відповідності із законом. З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Крім того, поведінка ОСОБА_2 , яка зафіксована відеозаписом вказує, що він повністю усвідомлював вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, розумів ситуацію у якій опинився, однак зайняв тверду позицію щодо відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. А право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. При цьому варто зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто, наявність двох свідків у вказаних випадках є альтернативою застосування відеозапису спеціальних технічних пристроїв, та в даному випадку у сукупності з іншими доказами, відеозаписом, пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 додатково підтверджують встановлені обставини, які вказують на порушення ОСОБА_2 п. 2.5 ПДР, а саме факт керування останнім транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 та надалі відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Твердження щодо відсутності в матеріалах справи підстав зупинки працівниками поліції транспортного засобу спростовуються даними, зафіксованими у реєстрації з ЄО №232 від 07.01.2024 року, згідно з яким 07.01.2024 року о 20 год. 32 хв. надійшло повідомлення зі служби "102" про те, що 07.01.2024 року о 20 год. 31 хв. за адресою: Пустомитівський райно с. Оброшине, вулиця Маркіяна Шашкевича, Заявник повідомив про те, що у а/м Ваз 2199 Держ. Номери:1 - НОМЕР_2 ; або АР рухається у сторону м. Пустомити, водій у сильному алкогольному сп`янінні, виїжджає на зустрічну, створює аварійну ситуацію. Відтак, працівники поліції зреагувавши на дану інформацію, діяли правомірно, у відповідності п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", яким передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. Апеляційний суд, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 визнаний винним саме в тому, що останній відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що зафіксовано на відеозаписі. В свою чергу за змістом пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 останні підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та їх письмові пояснення повній мірі надають можливість відтворити хронологію подій, встановити фактичні обставини, які підтверджуються іншими наявними в матеріалах справи доказами. Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження, апелянтом не надано. З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: поновити захиснику - адвокату Федаку Ростиславу Романовичу строк апеляційного оскарження постанови судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 вересня 2024 року. Постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 вересня 2024 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Федака Ростислава Романовича - без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф.Романюк