Постанова 4811 № 447/117/24

Справа № 447/117/24 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П. Провадження № 22-ц/811/2339/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Цьони С.Ю., з участю: прокурора Кульчицького Є.Г., представника позивача - адвоката Герея О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами керівника Львівської обласної прокуратури Демченко Г.В. та Офісу Генерального прокурора на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 24 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особах Державної казначейської служби, Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування і прокуратури у кримінальному провадженні №12015140200000725, - ВСТАНОВИВ: В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до держави України в особах Державної казначейської служби, Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування і прокуратури у кримінальному провадженні №12015140200000725 у розмірі 688 700,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 04.08.2015 слідчим відділом Жидачівського ВП ГУ НП у Львівській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015140200000725 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. 08.04.2016 позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. 29.06.2016 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015140200000725 скеровано до суду для розгляду по суті. Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 20.03.2023, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 05.09.2023 ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Відтак, цими судовими рішеннями встановлено незаконність щодо нього дій органу досудового розслідування і прокуратури. Позивач перебував під слідством та судом з 04.08.2015 по 08.09.2023, тобто 8 років 1 місяць 5 днів, тобто повних 97 місяців. Перебуваючи під слідством та судом протягом такого часу позивач зазнав моральної шкоди- глибоких і тривалих душевних страждань через: - істотну зміну звичного способу життя, пов`язану з участю у кримінальному провадженні та судовому розгляді, - обмеження у зміні місця перебування і проживання, що створило перешкоду для вивезення (супроводу) дружини з дітьми за кордон, особливо на початку воєнного стану, й поставило під загрозу їх життя і здоров`я, - обмеження займатися трудовою діяльністю в обраному на власний розсуд місці в Україні та за її межами, що поставило сім`ю в тяжке матеріальне становище, яке станом на цей час не вдалося відновити до належного рівня. Відповідно до ч.3 ст.13 Закону №266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відповідно до ч.І ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 мінімальна заробітна плата установлена у місячному розмірі 7 100,00 грн. Розрахунок суми відшкодування моральної шкоди: 97 міс. х 7 100,00 грн. = 688 700,00 грн. Відтак, внаслідок незаконних дій відповідачів позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 688 700,00 грн. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 24 червня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування і прокуратури в розмірі 704 000 (сімсот чотири тисячі ) гривень 00 копійок. У задоволенні решти вимог відмовлено. Судовий збір компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішення суду оскаржив керівник Львівської обласної прокуратури Демченко Г.В. та, подавши апеляційну скаргу. З прийнятим рішенням не погоджується, вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що позивач повинен обґрунтувати та надати належні докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі заявник оцінює заподіяну йому моральну шкоду та з чого він при цьому виходить. Також повинен надати обґрунтований та у відповідності до вимог закону розрахунок суми, яку він просить стягнути. При розрахунку моральної шкоди за час перебування під слідством та судом необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, розмір відшкодування наведений у позовній заяві є необґрунтованим та безпідставним. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою шкодою. Окрім того, звертає увагу суду, що в діях ОСОБА_1 задокументовано та документально підтверджено факт перешкоджання з`ясуванню та встановленню істини шляхом самообмови у межах кримінального провадження, тим самим він сприяв незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, а тому відповідно до ч.4 ст. 1176 ЦК України не має права на відшкодування шкоди. Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в позові відмовити. Рішення суду також оскаржив Офіс Генерального прокурора, подавши апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним, не обґрунтованим, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Вказує, що 04.08.2015 СВ Жидачівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015140200000725 за фактом вчинення крадіжки господарських товарів з проникненням в приміщення магазину в с. Антонівка Жидачівського району Львівської області, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Вказане кримінальне провадження 23.06.2016 об`єднано з кримінальним провадженням № 12015140200001074 від 24.11.2015 та з кримінальним провадженням № 12016140200000254 від 17.03.2016. В межах об`єднаного кримінального провадження № 12015140200000725 стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 негласні (слідчі) розшукові дії не проводились. Запобіжні заходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обирались, в порядку ст. 208 КПК України такі не затримувались. На думку апелянта, судом першої інстанції не надано критичної оцінки доказам того, що завдані позивачу душевні та психічні страждання свідчать про погіршення стану здоров`я позивача, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, в стосунках з іншими людьми, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану і інші негативні моменти та впливи, спрямовані на порушення стосунків з оточуючими людьми, а також суттєве обмеження прав та можливостей, які потребують додаткових матеріальних затрат для їх відновлення до попереднього стану, що передував моменту притягнення до кримінальної відповідальності. Судом не враховано, що досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1 тривало 5 днів, під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, до підозрюваного (обвинуваченого, підсудного) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не застосовувались. Поза увагою суду першої інстанції залишилось і те, що стосовно ОСОБА_1 в цей же період здійснювалось досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 12015090210000298 від 12.11.2015 та № 12016090170000013 (перебував під вартою в період з 26.03.2016 до 25.05.2016 та з 26.05.2016 до 27.10.2016), за результатами судового розгляду яких постановлено обвинувальні вироки відповідно Галицьким районним судом Івано-Франківської області від 10.02.2022 та Калуським міськрайонним судом Івано - Франківської області від 12.06.2020. Дані вироки набрали законної сили. Окрім того, поза увагою суду залишились обставини, визначені ч. 4 ст. 1176 ЦК України, за наявності яких особа не має права на відшкодування шкоди. Так, під час досудового розслідування кримінального провадження № 12016140200000254, підозрюваний ОСОБА_1 , допитаний 08.04.2016 за участю захисника, визнав свою вину у вчиненні крадіжки за попередньою змовою в групі з ОСОБА_2 16.03.2016 з магазину «Універсал», що на АДРЕСА_1 , та надав визнавальні покази. Також вважає, що стягнута судом першої інстанції моральна шкода не відповідає принципам поміркованості та розумності, розрахована з порушенням норм матеріального права, а саме Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в позові відмовити. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора Кульчицького Є.Г., представника позивача - адвоката Герея О.Д., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахувавши конкретні обставини даної справи, характер незаконних дій працівників органу прокуратури та досудового слідства, ступінь негативного впливу на життя позивача, факт безпідставного кримінального переслідування, тривалість кримінального провадження, вимоги розумності, справедливості, а також співмірності, та дійшов висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди слід визначити в сумі 704 000 грн, що буде не більш, ніж достатнім, для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призвести до збагачення позивача за рахунок держави. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що 04.08.2015 СВ Жидачівського ВП Стрийського ВП Документ сформований в системі «Електронний суд» 02.08.2024 3 ГУ НП у Львівській області внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015140200000725 за фактом вчинення крадіжки господарських товарів з проникненням в приміщення магазину в с. Антонівка Жидачівського району Львівської області, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Вказане кримінальне провадження 23.06.2016 об`єднано з кримінальним провадженням № 12015140200001074 від 24.11.2015 за фактом вчинення 24.11.2015 крадіжки електроінструментів з магазину «Електроінструменти», що на АДРЕСА_2 , та з кримінальним провадженням № 12016140200000254 від 17.03.2016 за фактом вчинення крадіжки господарських інструментів 16.03.2016 з магазину «Універсал», що на АДРЕСА_1 . Слідчим, за погодженням із прокурором, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, та 29.06.2016 обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України скеровано для розгляду до Жидачівського районного суду Львівської області. Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 20.03.2023, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 05.09.2023 ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України. Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України). Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає у випадках, зазначених у статті 2 цього Закону, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду. Згідно з частиною четвертою статті 1176 ЦК України фізична особа, яка в процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди. Під самообмовою слід розуміти завідомо неправдиві показання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Згідно з протоколом допиту у якості підозрюваного 08.04.2016 ОСОБА_1 у присутності свого захисника у межах кримінального провадження № 12016140200000254, без застосування фізичного чи психологічного примусу, добровільно надав слідчому показання про обставини вчинення ним та у групі з ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, яке зазначено в обвинувальному акті. (т.1 а.с. 31) Поза увагою суду першої інстанції залишилось і те, що стосовно ОСОБА_1 в цей же період здійснювалось досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 12015090210000298 від 12.11.2015 та № 12016090170000013 (перебував під вартою в період з 26.03.2016 до 25.05.2016 та з 26.05.2016 до 27.10.2016), за результатами судового розгляду яких постановлено обвинувальні вироки відповідно Галицьким районним судом Івано-Франківської області від 10.02.2022 (справа № 345/199/19) та Калуським міськрайонним судом Івано - Франківської області від 12.06.2020 (справа № 345/1815/16-к). Дані вироки набрали законної сили. Так, СВ Рогатинським ВП Тисменицького ВП ГУ НП в Івано-Франківській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015090210000298 від 12.11.2015 за фактом вчинення ОСОБА_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_2 та його батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.11.2015 та 31.12.2015 крадіжок господарських інструментів та продовольчих товарів з магазинів в смт. Букачівці Рогатинського району Івано-Франківської області, за ч. 3 ст. 185 КК України. Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10.02.2022 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними за ч. 3 ст. 185 КК України та засуджено до позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України. Даний вирок набрав законної сили 07.06.2022 згідно з ухвалою Івано - Франківського апеляційного суду. З наведеного вбачається, що в межах вказаного кримінального провадження стосовно фігурантів проводились негласні слідчі (розшукові) дії, обшуки, копії протоколів яких, в порядку ст. 93 КПК України були використані як докази у об`єднаному кримінальному провадженні № 12015140200000725. Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Зазначена шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Пунктом 2 ст. 2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом виникає у випадках, зокрема закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Частинами 5, 6 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до ст.13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що у зв`язку із незаконними діями працівників органів досудового слідства та прокуратури, він зазнав глибоких і тривалих душевних страждань через істотну зміну звичного способу життя, пов`язану з участю у кримінальному провадженні та судовому розгляді, обмеження у зміні місця перебування і проживання, що створило перешкоду для вивезення (супроводу) дружини з дітьми за кордон, особливо на початку воєнного стану, й поставило під загрозу їх життя і здоров`я, обмеження займатися трудовою діяльністю в обраному на власний розсуд місці в Україні та за її межами, що поставило сім`ю в тяжке матеріальне становище, яке станом на цей час не вдалося відновити до належного рівня. Проте, ОСОБА_1 в позовній заяві не зазначав, що в цей же період здійснювалось досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 12015090210000298 від 12.11.2015 та № 12016090170000013 (перебував під вартою в період з 26.03.2016 до 25.05.2016 та з 26.05.2016 до 27.10.2016), за результатами судового розгляду яких постановлено обвинувальні вироки відповідно Галицьким районним судом Івано-Франківської області від 10.02.2022 (справа № 345/199/19) та Калуським міськрайонним судом Івано - Франківської області від 12.06.2020 (справа № 345/1815/16-к). Дані вироки набрали законної сили. На думку колегії суддів безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди, глибоких і тривалих душевних страждань та інших обмежень в реалізації особистих прав та свобод внаслідок здійснення досудового розслідування саме кримінального провадження № 12015140200000725, запобіжні заходи у якому до нього не застосовувались, негласні слідчі (розшукові) дії не проводились. Враховуючи, що ОСОБА_1 у межах кримінального провадження № 12016140200000254, добровільно надав слідчому показання про обставини вчинення ним та у групі з ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке зазначено в обвинувальному акті та визнав вину у скоєному, вчинивши самообмову, яка сприяла незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог. До аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 25.04.2019 у справі № 704/696/16-ц). З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: апеляційні скарги керівника Львівської обласної прокуратури Демченко Г.В. та Офісу Генерального прокурора - задовольнити. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 24 червня 2024 року - скасувати. Постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до держави України в особах Державної казначейської служби, Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування і прокуратури у кримінальному провадженні №12015140200000725 - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 13 грудня 2024 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.