Ухвала КЦС ВС № 227/3188/23

УХВАЛА 12 грудня 2024 року м. Київ справа № 227/3188/23 провадження № 61-14971 ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сєргєєва Рута Альгімантівна, на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 09 листопада 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 - адвокат Сєргєєва Р. А. подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та направити справу на новий розгляд. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано заявнику надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання. 04 грудня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 - адвокат Сєргєєва Р. А. на виконання вимог ухвали від 25 листопада 2024 року направила до суду уточнену редакцію касаційної скарги. В уточненій її редакції заявник як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилаласяна відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Верховний Суд констатує, що наведені заявником доводи не є належними підставами касаційного оскарження, з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі має зазначатися конкретна норма права, що регулює спірні правовідносини, з приводу застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Заявнику посилаючись на цю підставу необхідно було деталізувати щодо якої саме конкретної норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, тому посилання лише на підставу, визначену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України без обгрунтування касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не можна визнати належним. Саме по собі посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, що регулює спірні правовідносини, з приводу застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не дає підстав для вирішення питання про відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Узагальнене посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України). Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК Україниу разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику. Оскільки у встановлений судом строк, станом на 12 грудня 2024 року недоліки касаційної скарги не усунуто, зокрема заявником надано уточнену редакцію касаційної скарги без обгрунтування підстави касаційного оскарження, наявність якої є обов`язковою вимогою до змісту касаційної скарги, відповідно до статті 185 ЦПК України касаційна скарга підлягає поверненню заявнику, що не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (МПП «Голуб» проти України, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сєргєєва Рута Альгімантівна, на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у цій справі вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Білоконь