Ухвала КАС ВС № 280/5139/24
від 11.12.2024 · АдміністративнаУХВАЛА 11 грудня 2024 року м. Київ справа №280/5139/24 адміністративне провадження №К/990/45237/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Рибачука А.І. суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В., перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 280/5139/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 30.04.2024 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україніза 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 10.07.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив. 25.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 280/5139/24 за вищевказаним позовом, з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке. Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування положень Закону України від 05.11.1991 за №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №333/1856/17, від 23.10.2018 у справі №334/2653/17 та від 13.12.2018 у справі №185/860/17 щодо права особи на призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, у випадку коли особі вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до положень Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення". Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах. В постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №333/1856/17, від 23.10.2018 у справі №334/2653/17 та від 13.12.2018 у справі №185/860/17, на які скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження були дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Натомість у цій справі предметом оскарження є дії відповідача щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки. Отже, наведені скаржником доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України. В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. Отже, скаржнику необхідно усунути зазначений недолік шляхом надання до Верховного уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити належні підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України). Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху). Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 280/5139/24 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала оскарженню не підлягає. ........................ ........................ ........................ А.І. Рибачук А.Ю. Бучик Н.В. Коваленко, Судді Верховного Суду