Постанова 4850 № 200/2876/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2024 року справа №200/2876/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року (повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року) у справі № 200/2876/24 (суддя в І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій і стягнення заборгованості, УСТАНОВИВ: 10 травня 2024 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представник позивача Лисенко Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості з пенсійних виплат за період з 18.03.2017 по 31.01.2023, яка утворилась на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/16318/21; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (РНОКПП 13486010) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість з пенсійних виплат за період з 18.03.2017 по 31.01.2023 в розмірі 310 574,96 (триста десять тисяч п`ятсот сімдесят чотири гривень) 96 копійки; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання чинності рішення суду. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. На підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/16318/21 відповідачем проведено перерахунок пенсії та нарахована заборгованість, з дати призначення пенсії, а саме з 18.03.2017 у розмірі 310 574,96 грн. Проте, виплату заборгованості не проведено. Позивач вважав дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права на належне пенсійне забезпечення. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 18.03.2017 по 31.01.2023 у загальному розмірі 310 574,96 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 18.03.2017 по 31.01.2023 в розмірі 310 574,96 грн. У решті позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підставою звернення до суду з цим позовом слугував факт утвореної заборгованості пенсійних виплат на виконання судового рішення у справі № 200/16318/21, на підставі якого позивачу здійснено перерахунок пенсії по допризначенню відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Виплату пенсій, у зв`язку з підвищенням розміру пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат. Сума коштів на фінансування заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік, який на сьогоднішній день не затверджено. Головне управління зазначає, що відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області не заперечує свого обов`язку щодо виплати позивачу заборгованості, яка виникла після перерахунку пенсії, при цьому зазначає, що вказана сума боргу буде виплачена в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Щодо підстав для закриття провадження у справі апелянт зазначає, що питання виплати позивачу недоплаченої пенсії за період з 18.03.2017 по 31.01.2023 у загальному розмірі 310 574,96 грн охоплюється рішенням суду від 21.01.2022 у справі у справі № 200/16318/21 та належить до предмета виконання вказаного вище рішення суду, заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішень суду в інших справах, що набрали законної сили, та у випадку встановлення неналежності їх виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії. Відповідач наголошує, що заявлені у цій справі позовні вимоги стосуються виключно порядку виконання судових рішень в інших справах, отже позивач, має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) подати до судів першої інстанції заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішень суду, або порушення прав позивача, підтверджених рішеннями суду. У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області 23 квітня 1998 року. Згідно з довідкою від 20.11.2015 №1422012847 ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду 21.01.2022 по справі №200/16318/21 відповідачем проведено перерахунок пенсії з 18.03.2017 та зараховано до пільгового та страхового стажу періоди роботи з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Листом від 19.01.2023 №807-693/Р-02/8-0500/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило, що доплата до пенсії за період з 18.03.2017 року по 31.01.2023 у сумі 314 533,00 грн обліковується в Головному управлінні та буде виплачена на умовах окремого Порядку виплати пенсії. Листом від 23.04.2024 року №0500-0202-8/40431 відповідач повідомив, що відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165, в межах бюджетних асигнувань, ОСОБА_1 проведено виплату частини боргу на поточний рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк», а саме: у жовтні 2023 року у сумі 3953,32 грн; у листопаді 2023 року 4,10 грн; у грудні 2023 року 0,62 грн. Залишок боргу становить 304 528,03 грн. Виплата зазначеної вище заборгованості підтверджується випискою з карткового рахунку позивача, який надано разом з позовною заявою. Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо невиплати належних сум пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходив з наступного. Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлений обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; […] 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; […] 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності 1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у ч. І Хартії. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Відповідно до ст. 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону. За приписами ст. 47 Закону № 1058-VI пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Суд зауважує, що право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу. Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-VI нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження строком з нарахуванням компенсації втрат. Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у ст.ст. 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України. Згідно з приписами ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону;розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі ч. 1 ст. 2 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794-VII), де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Отже, нормативно-правові акти, які приймаються Кабінетом Міністрів України, мають відповідати (не суперечити) Конституції та законам України. Суд зауважує, що жодних змін до Закону № 1058-VI з приводу виплати пенсіонерам заборгованості з пенсії Верховною Радою не вносилось. Встановлення Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє Державу в особі уповноваженого органу (Пенсійного фонду України) від обов`язку виконання приписів Закону № 1058-VI та здійснити таку виплату та не може позбавляти особу права на отримання належних їй сум пенсій. Тривала несплата особі належних їй пенсійних виплат є втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Також таке втручання повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII). Європейський суд з прав людини у п.п. 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі "ТОВ "Полімерконтейнер" проти України" (Заява N 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах "Хентріх проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A N 296-A, та "Кушоглу проти Болгарії", N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Таким чином, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений саме законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. Враховуючи наведене, суд висновує, що належні (законні) правові підстави для не виплати позивачу пенсії на період з 18.03.2017 по 31.01.2023 відсутні. Щодо посилання відповідача на Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі - Порядок № 1165), яким визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов`язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати (далі - пенсійні виплати за минулий період) внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - отримувачі). Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік (пункт 1 Порядку № 1165). Згідно з пунктом 2 Порядку № 1165 облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи) (далі - рішення), та у cформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період (далі - перелік отримувачів). За абз. 1 пункту 4 Порядку № 1165 пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису. Кошти для проведення пенсійних виплат за минулий період включаються до плану-графіка поденного фінансування виплати пенсій і видатків на утримання апарату Пенсійного фонду України, передбаченого Порядком покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов`язаних з виплатою пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2010 року № 1080 (пункт 5 Порядку № 1165). Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Слід звернути увагу, що зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, місцевий суд дійшов правильного висновку про порушення відповідачем вимог Конституції України та Закону № 1058-VI. Щодо позовних вимог позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача заборгованості з пенсії за період з 18.03.2017 по 31.01.2023 в розмірі 310 574,96 грн. Згідно із ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: […] 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; […] 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; […]. Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Судом встановлено, що доплата до пенсії за період з 18.03.2017 по 31.01.2023 складає 314 533,00 грн. Позивачу проведено виплату частини боргу на поточний рахунок відкрити в АТ «Ощадбанк», а саме: у жовтні 2023 року у сумі 3953,32 грн; у листопаді 2023 року 4,10 грн; у грудні 2023 року 0,62 грн. Отже, загальний розмір заборгованості по пенсії складає 310 574,96 грн (314 533,00 3953,32 4,10 0,62) Враховуючи приписи ч. 2 ст. 245 КАС України, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд вважає, що визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним, а тому позовні вимоги і в цій частині підлягають задоволенню. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Щодо посилання апелянта на необхідність закриття провадження в справі, колегія суддів зауважує, що зазначене питання вже було вирішено судом. Так, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року закрито провадження у справі № 200/2876/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій і стягнення заборгованості, оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили між тими же сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 200/2876/24 - скасовано, а справу направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необхідності закриття провадження по справі не можуть бути прийняти апеляційним судом до увагу, так як апеляційним судом вже була надана відповідна оцінка. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області України залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 200/2876/24 залишити без змін. Повне судове рішення 12 грудня 2024 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Е. Г. Казначеєв