LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Харківський апеляційний суд953/5398/23

від 03.12.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2024 року м. Харків справа № 953/5398/23 провадження № 22-ц/818/2768/24 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О. сторони справи: позивач - АТ «СЕНС БАНК» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 березня 2024 року ухвалене у складі судді Колесник С.А., - ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року АТ «СЕНС БАНК» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, у якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 501215486 в розмірі 89011,30 грн та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11 грудня 2019 року між АТ "СЕНС БАНК" та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501215486. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальникові кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 22.01.2023 заборгованість за Кредитним договором становить 89 011,30 гривень. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що позивач в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Не погодившись з рішенням суду АТ «Сенс Банк» подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ "Альфа-Банк" (після зміни назви АТ "Сенс Банк") не повернуті, є усі правові підстави для висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у вказаному у позовній заяві розмірі. Наданим суду розрахунком заборгованості за договором підтверджено, що відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.,ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається що суд повно та всебічно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 11.12.2019 між ОСОБА_1 та АТ "Альфа-Банк" укладено кредитний договір № 501215486, оформлений офертою та акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501215486, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с.4, 5, 6). Вказана оферта та акцепт пропозиції фактично складаються з двох розділів - "Умови споживчого кредиту" та "Умови кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії". Видача споживчого кредиту у розмірі 99250,00 грн. передбачалася двома траншами: - видача кредитних коштів для власних потреб у розмірі 99000,00 грн. відповідно до умов кредитного договору була здійснена шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок № НОМЕР_1 ; оплата страхового платежу у розмірі 250 грн. була здійснена шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок СК "Альфа Страхування", відкритий у в АТ "Альфа-Банк". Сторонами у судовому засіданні не заперечувався факт видачі кредитором та факт отримання боржником споживчого кредиту на суму 99 250,00 гривень. Представник позивача у судовому засіданні також визнав той факт, що споживчий кредит відповідачкою був повернутий банку у повному обсязі. Матеріали справи містять довідки позивача від 29.09.2023 № C-SE20230929/297336 та від 26.09.2023 № 38903-17.5 відповідно до змісту яких ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 501215486 від 11.12.2019, отриманим в АТ СЕНС БАНК, не має. Вказані довідки не містять інформації, що за вказаним кредитним договором продовжує обліковуватися будь-яка кредитна заборгованість (за споживчим кредитом або за кредитною карткою). При цьому, представник позивача наполягав на тому, що кредитний борг продовжує обліковуватися по кредитній картці, яка видавалася за кредитним договором № 501215486 від 11.12.2019. На підтвердження цього до суду було надано довідку про стан заборгованості по кредитній картці № 501215486, відповідно до якої борг відповідачки становить 128 353,44 грн. Зі слів представника позивача 11.12.2019 відповідачка двічі отримала кредитні кошти на суму 99000,00 грн на підставі споживчого кредитування та використання кредитного ліміту. Відповідач під час судового засідання категорично заперечувала факт отримання 11.12.2019 будь-якої кредитної картки та використання кредитного ліміту. Зазначила, що значно пізніше отримала кредитну картку, а вказаний позивачем борг не відповідає реальним обставинам справи. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно із частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом надана належна оцінка наданому позивачем розрахунку заборгованості за кредитом № 501215486 від 11.12.2019 ( а.с. 10) та зроблено обґрунтований висновок про те, що він не містить посилання на будь-яку кредитну картку або кредитний рахунок, а містить посилання на номер кредитного договору 501215486. Сума ліміту у розрахунку позивача вказана у розмірі 7000,00 грн. Разом з тим, відповідно до умов кредитного договору № 501215486 від 11.12.2019 передбачалася видача кредитної картки з кредитним лімітом до 200 000,00 грн, а не 7000,00 грн, як вказано у розрахунку. Крім цього, зазначений розрахунок заборгованості містить інформацію про видачу відповідачці 11.12.2019 99000,00 грн, які, з її слів, вона отримала у якості споживчого кредиту. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05.09.2023 у справі № 953/5399/23 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позовні вимог Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором від 11.12.2019 року № 501215486 в загальній сумі 27 475 грн 72 коп, а також судовий збір в сумі 2007 грн 64 коп. В решті позову відмовлено (а.с.161-162). Твердження позивача про те, що за вищезазначеним договором було видано кредитну картку та на які перераховано кредитні кошти окремо від рахунку НОМЕР_1 спростовується як змістом самого договору кредиту так і даними виписки про рух кредитних коштів кредитної картки World Debit Mastercard за період з 11.12.2019 по 22.01.2023 років ( а.с. 4). Суд обґрунтовано звернув увагу на те, що зміст виписки складається з двох розділів - "Операції по рахунку НОМЕР_1 " та "Операції по платіжній картці World Debit Mastercard 5355хххххххх4426", хоча згідно умов кредитного договору № 501215486 від 11.12.2019 рахунок НОМЕР_1 використовувався саме для видачі споживчого кредиту, а не встановлення та використання кредитного ліміту. Видача платіжної картки World Debit Mastercard 5355хххххххх4426 умовами кредитного договору від 11.12.2019 року № 501215486 взагалі не передбачалася та не може розглядатися у якості кредитної картки зі встановленим кредитним лімітом за цим договором. Крім цього, відповідно до вказаної виписки ліміт кредиту становив 66079,09 грн, що, у свою чергу, не відповідає ні умовам кредитного договору, ні поданого до суду розрахунку боргу. Обидва розділи виписки починаються з видачі відповідачці 11.12.2019 грошових коштів на суму 99000,00 грн. Довідка банку, яка була надана до суду з метою спростування змісту довідок від 29.09.2023 № C-SE20230929/297336 та від 26.09.2023 № 38903-17.5, стосується кредитної картки № НОМЕР_2 , хоча ні розрахунок боргу, ні банківська виписка, подані позивачем до суду не мають прив`язок до кредитної картки № 501215486 (а.с.115,116). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі якого відповідачці було видано кредитну картку № НОМЕР_2 . В супереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивач не надав суду першої та апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що між сторонами у справі було укладено договір кредиту за умовами якого відповідачці видали кредитну картку № 501215486 з кредитним лімітом 66079,09 грн. За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК Українита Закону України «Про судовий збір»не вирішувалося. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 березня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 11.12.24 Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»