Постанова Харківський апеляційний суд № 643/6577/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 10 грудня 2024 року м. Харків справа № 643/6577/24 провадження № 22-ц/818/4052/24 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значенняза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 11 вересня 2024 року, постановлене суддею Сугачової О.О., в с т а н о в и в : У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факт постійного проживання однією сім`єю з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , та знаходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його - ОСОБА_2 утриманні. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 11 вересня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким встановити факт постійного проживання однією сім`єю та знаходження ОСОБА_1 на утриманні її померлого чоловіка ОСОБА_2 . Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд помилково відмовив у задоволенні заяви. Зауважує, що суд не взяв до уваги надані позивачкою докази, а саме: копії паспортів громадянина України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , свідоцтва про шлюб, свідоцтва про смерть, пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , довідку МСЕК до акту огляду ОСОБА_1 , та рішення про відмову в перерахунку пенсії, і не надав ним належної оцінки. Крім того, зазначає, що інших допустимих та належних доказів на підтвердження факту перебування на утриманні померлого в 2018 році чоловіка вона не має можливості надати, оскільки вже минуло 5 років після його смерті. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив із того, що з боку заявниці не надано належних та переконливих доказів, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви. Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що 13.02.1988 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно посвідчення, серії НОМЕР_1 від 19.01.2012 року ОСОБА_2 є пенсіонером за вислугою років з 05.11.2010 року довічно. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у с. Вільхівка, Харківського району, Харківської області. Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Судом встановлено, що ОСОБА_1 має ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково з 01.01.2024 року, що вбачається із копії довідки до акту огляду МСЕК, серії 12 ААГ № 307811 від 09.01.2024 року (а.с.18). 06.03.2024 року ОСОБА_1 звернулася до відділу перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Винницької області про перерахунок пенсії, а саме перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням №203040015629 від 14.03.2024 року ОСОБА_4 відмовлено в перерахунку пенсії. В обґрунтування заяви ОСОБА_4 посилалась на те, що вона у період з 13.02.1988 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та була на повному його утриманні. Під час шлюбу постійно проживали однією сім`єю, останнє місце проживання: АДРЕСА_1 . Під час перебування в шлюбі вели спільний побут. Заявниця не працювала, оскільки займалася постійним доглядом за чоловіком, який мав тяжке захворювання «гломерулонефрит» та у 2016 році переніс операцію по пересадці нирки. Подружжя жили за кошти пенсії чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер. З 01.01.2024 року заявниці призначено ІІІ групу інвалідності та призначено пенсію по інвалідності. 06.04.2024 року, у зв`язку з тим, що покійний чоловік отримував пенсію відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» та заявниця перебувала на його утриманні, остання звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою та пакетом документів, у якій просила про переведення на пенсію у разі втрати годувальника. Рішенням відділу перерахування пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ у Вінницької області від 14.03.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви, оскільки остання разом із чоловіком були зареєстровані за різними адресами та нею не подано документів, що посвідчують факт перебування на утриманні чоловіка, внаслідок чого заявниця вимушена була звернутися до суду. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення ( пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України). Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним. Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7)народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Згідно вимогам ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт. Встановлення факту перебування особи на утриманні має юридичне значення для одержання спадщини, призначення пенсії у разі втрати годувальника, або відшкодування шкоди, якщо надана допомога була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування тощо. Факт перебування фізичної особи на утриманні, заінтересована особа має вирішити у декілька способів: по-перше, особа має право звернутися до органів та організацій за отриманням Довідки про підтвердження факту перебування особи на утриманні; по-друге, подати заяву до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження. Згідно ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, зокрема, непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону . До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Відповідно до частини першої, другої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; один з батьків, або чоловік (дружина), незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати. Згідно із статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію. При цьому визначальним є вимога закону, за яким право на таку пенсію мають саме непрацездатні особи, непрацездатність яких існувала станом на час смерті годувальника. Разом з тим заявниця набула статус інваліда ІІІ групи лише у 2024 році, тобто через майже 6 років після смерті чоловіка. Даних про те, що вона була непрацездатною станом на час смерті ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Тому її право на отримання такої пенсії може бути реалізоване відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка не пов`язує право дружини на отримання пенсії в разі втрати годувальника із знаходженням на його утриманні, а лише передбачає втрату згодом джерела засобів існування. Відповідно до положень ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до внутрішнього переконання. За таких обставин факт, про встановлення якого просить заявниця, а саме факт проживання однією сім`єю та знаходження її на утриманні померлого чоловіка, не має юридичного значення, оскільки станом на час смерті чоловіка вона була працездатна. Набуття інвалідності у 2024 році не надає їй права на отримання пенсії по втраті годувальника, як особі, що знаходилась на його утриманні. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту спільного та постійного проживання однією сім`єю заявниці з чоловіком та перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з вищезазначених мотивів. Тому рішення суду підлягає зміні. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м.Харкова від 11 вересня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повний тест постанови складено 12.12.2024