Постанова 4805 № 278/4667/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/4667/24 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І. Номер провадження №33/4805/1402/24 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2024 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисників - адвокатів: Кутлиєва Б.Н. та Кінзерської Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Кутлиєва Батира Наркулийовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 17 серпня 2024 року о 08-10 год на 184 км автодороги М-21 в с. Зарічани Житомирському районі та області ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 11183, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Кутлиєв Б.Н. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що доданий до справи відеозапис не є безперервним та здійснений різними реєстраторами, скопійований на диск DVD-R, а отже не може вважатися належним та допустимим доказом. Не зважаючи на те, що огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 на місці зупинки та у медичному закладі не проводився, працівники поліції, на думку адвоката, безпідставно склали акт огляду та направлення до медичного закладу. Крім того, працівниками поліції не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, а постанова від 17 серпня 2024 року серії ДП18 №725343 щодо обставин зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 оскаржується у судовому порядку. Також, захисник вказав, що районним судом не враховано адекватну поведінку водія та посилання його на зубний біль. Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - не доведена. В судовому засіданні скаржник. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисників - адвокатів Кутлиєва Б.Н. і Кінзерської Н.В., які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, доходжу наступного висновку. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП. Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 745282 від 17 серпня 2024 року; копією постанови серії ДП18 №725343 від 17 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо ОСОБА_1 ; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд не проводився; направленням на огляд водія транспортного засобу до КНП «ОМСЦ» ЖОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 серпня 2024 року, огляд не проводився; відеозаписами з нагрудних камер поліцейських. Так, із вказаного відеозапису з нагрудних портативних камер працівників поліції вбачається, що 17 серпня 2024 року о 08-10 год на 184 км автодороги М-21 в с. Зарічани Житомирського району поліцейські зупинили ОСОБА_1 за кермом автомобіля марки ВАЗ 11183, реєстраційний номер НОМЕР_1 за порушення правил дорожнього руху, а саме не увімкнення ближнього світла фар за межами населеного пункту та аварійної світлової сигналізації під час зупинки транспортного засобу. Вказавши на різкий запах алкоголю у водія, працівник поліції запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатора Драгер чи у медичному закладі, ОСОБА_1 категорично та однозначно відмовився. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водію також роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. В подальшому ОСОБА_1 надано для ознайомлення складені щодо нього протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали, від підпису водій відмовився, від керування транспортним засобом відсторонили. Наданий відеозапис апеляційний суд визнає відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, оскільки хоча він і фрагментований, проте за допомогою останнього можна відтворити обставини, за яких патрульні, після виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці зупинки автомобіля та в медичному закладі, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Разом з тим, відеозапис не має ознак монтування, містить фіксацію обставин, які мають значення для справи та відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, а тому є належним і допустимим. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №745282 від 17 серпня 2024 року містить посилання на технічні засоби фіксування обставин оформлення адміністративного правопорушення. Посилання апелянта на ту обставину, що постанова серії ДП18 №725343 від 17 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо ОСОБА_1 , є предметом оскарження в судовому порядку, а на час розгляду справи скасована рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 25.11.2024, апеляційним судом не приймаються, як такі, що не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП. В даному випадку, після зупинки автомобіля ОСОБА_1 були надані чіткі пояснення щодо мотивів зупинки, а тому його подальші дії регламентуються нормами п. 2.5 ПДР та не знаходяться у причинному зв`язку з його незгодою з діями працівників поліції стосовно зупинки автомобіля. Доводи апеляційної скарги, що працівники поліції не пропонували водію огляд у медичному закладі у повному обсязі спростовуються відеозаписами, оскільки працівники поліції використали всі можливі інструменти для спонукання водія у проходженні процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, двічі запропонували пройти огляд на місці або у найближчому медичному закладі, роз`яснили наслідки відмови від проходження такого огляду. Дані зафіксовані на відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейські діяли з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Посилання в скарзі на те, що акт огляду на стан сп`яніння та направлення водія на огляд до медичного закладу складені працівниками поліції безпідставно, на думку суду, правового значення не мають, оскільки за приписами «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 акт огляду на стан сп`яніння складається виключно за результатами проведення огляду водія на стан сп`яніння, а водій ОСОБА_1 відмовився від проходження будь-якого огляду. Разом з тим, перелік ознак, за якими у поліцейських виникли підстави вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Крім того, пунктом 2 Розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції. Працівники поліції зауважили водію на запах алкоголю з ротової порожнини, що є однією із ознак алкогольного сп`яніння як підстави для вимоги про проходження відповідного огляду. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з тим, що він дійсно мав ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та від проходження в медичному закладі, що підтверджується вищевказаними відеозаписами. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді районного суду відносно ОСОБА_1 немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Кутлиєва Батира Наркулийовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2024 року - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й. Григорусь