Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/1106/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/1106/24 пров. № А/857/14260/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Глушка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, ухвалене суддею Микуляк П.П. у м. Ужгороді, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін у справі № 260/1106/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд: - визнати протиправним тa скасувати розпорядження відділу з питань перерахунку пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 18 грудня 2023 року № 22 про припинення виплати пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області поновити виплату пенсії за віком, призначену із розрахунку страхового стажу 36 років 01 місяць 04 дні з дня припинення виплати пенсії. 30 квітня 2024 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував розпорядження відділу з питань перерахунку пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 18 грудня 2023 року № 22 про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, призначену із розрахунку страхового стажу 36 років 01 місяць 04 дні, з дня припинення виплати пенсії. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн. Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на зарахування стажу його роботи з 13.09.1991 по 17.05.1999 настоятелем Св. Різдва-Богородичного храму с. Дротинці Виноградівського району Закарпатської області Української православної церкви, оскільки до 01.01.2004 року трудовий стаж прирівнюється до страхового стажу. Окрім цього, суд вважає, що позивач не має нести негативні наслідки через несплату страхових внесків страхувальником. Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. У обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що стаж роботи позивача з 13.09.1991 по 17.05.1999 не може бути йому зарахований до страхового стажу, оскільки, відсутня інформація про сплату позивачем страхових внесків за цей період. Зважаючи на те, що позивач подав недостовірні відомості при призначенні пенсії, виплата пенсії позивачу припинена через відсутність необхідного страхового стажу. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 25 вересня 2023 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. 06.10.2023 року за наслідками розгляду заяви позивача територіальний орган Пенсійного фонду прийняв рішення № 072150010772 про призначення позивачу пенсії за віком з 26.08.2023 року, з урахуванням страхового стажу 36 років 1 місяць 04 дні. До страхового стажу позивачу зарахований період його роботи з 13.09.1991 по 17.05.1999 настоятелем Св. Різдва-Богородичного храму с. Дротинці Виноградівського району Закарпатської області Української православної церкви Листом № 0700-0210-8/61689 від 02.11.2023 року Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило позивача, що період з 01.09.1989 року по 03.06.1993 року потребує уточнення форми навчання, оскільки навчання у цей час перетинається з роботою. У відповідь на цей лист позивач надав до відділу обслуговування громадян № 7 у місті Хуст, що є структурним підрозділом відповідача, довідку № 684 від 05.12.2023 року, у якій зазначається, що позивач був переведений до заочного сектору Журнал № 1 від 20.08.1991 року у зв`язку з переходом на приходське служіння. Закінчив повний курс навчання в заочному секторі Постанова Педагогічної Ради Журнал № 20 від 03.06.1993 року. 18.12.2023 року відповідач прийняв розпорядженням № 22 на підставі якого припинив позивачу виплату пенсії. Листом № 0700-0306-8/72807 від 20.12.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило позивача, що відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України за період перебування позивачем настоятелем Св. Різдва-Богородичного храму с. Дротинці Виноградівського району Закарпатської області Української православної церкви з 13.09.1991 року пo 17.05.1999 рік. Тому до страхового стажу роботи позивача не враховано період роботи з 13.09.1991 року по 17.05.1999 року. Період навчання зараховано до стажу з 01.09.1989 р. по 20.08.1991 р. на денній формі навчання. Внаслідок цього перегляду стаж роботи позивача становить 28 р. 4м. 8дн., що не дає право на призначення пенсії у віці 60 років, так як необхідний стаж становить 30 років. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Відповідно до ст.26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частин 3, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Отже, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується, починаючи з 1 січня 2004 року. До 1 січня 2004 року стаж обчислювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж. Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2022 року в справі № 580/4885/20. У спірний період роботи позивача діяли норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII), відповідно до частини 1 статті 56 якого, до стажу роботи зараховується робота, що виконувалась на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Апеляційний суд, із записів у трудовій книжці позивача, встановив, що позивач у період з 13.09.1991 по 17.05.1999 працював настоятелем Св. Різдва-Богородичного храму с. Дротинці Виноградівського району Закарпатської області Української православної церкви. Отже, апеляційний суд, на підставі наведених вище норм права, вважає, що вказаний період роботи позивача необхідно зарахувати до страхового стажу позивача. Крім того, апеляційний суд зазначає, що, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Однак, ні в розпорядженні № 22, ні в листі № 0700-0306-8/72807 від 20.12.2023 року відповідач не вказав, які документи містили недостовірні дані і які дані є недостовірними. Тому, на думку апеляційного суду, відповідач без законних підстав припинив виплату пенсії позивачу. Таким чином, розпорядження відділу з питань перерахунку пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 18 грудня 2023 року № 22 про припинення виплати пенсії за віком є протиправним, а тому його необхідно скасувати. Разом з тим, позовна вимога про зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії є похідною від першої, а тому її необхідно задовольнити. Ці висновки є підставою для задоволення позову. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року в справі № 260/1106/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко