Постанова 4856 № 240/14524/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/14524/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 11 грудня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Житомирській області щодо невиконання з 01.01.2024 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 по справі №240/14524/21 у вигляді зменшення нарахування та виплати доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленої статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; - постановити окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення суду (у порядку ст.249 КАСУ), якою зобов`язати Головне управління ПФУ в Житомирській області провести мені з 01.01.2024 донарахування та виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 по справі №240/14524/21 в повному розмірі двох мінімальних з/п. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 повернуто заяву ОСОБА_1 , подану у порядку ст.383 КАС України. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що із заявою у порядку ст.383 КАС України позивач звернувся до суду з порушенням встановленого процесуальним законом 10-денного строку. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву подану згідно ст. 383 КАС України. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що в заяві про визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду позивач пояснив, що дізнався про порушення своїх прав, отримавши пенсію в лютому 2024 року. Після цього звернувся до відповідача та отримав 19.02.2024 від нього листа (лист від 13.02.2024) з роз`ясненням, а потім звернувся 28.02.2024 до суду, але ухвалою суду від 06.03.2024 по справі № 240/4347/24 у відкритті провадження відмовлено, оскільки вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим позовом розгляду не підлягають. 13.03.2024 позивач знову звернувся до суду із належною заявою, яка просто зникла, незважаючи на підтверджуючі документи про її відправлення. Тому 11.05.2024 знову звернувся до суду із заявою про визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, яка ухвалою суду від 30.05.2024 повернена із-за недотримання 10-денного строку звернення до суду. 11.06.2024 позивач втретє звернувся до суду із заявою. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що Головним управлінням забезпечено вжиття всіх належних та конкретних заходів для повного і неухильного виконання рішення суду. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Враховуючи клопотання апелянта про розгляд справи за його відсутності, а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження згідно ст. 312 КАС України. VІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з ч. 2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. За ч.1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно з ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відповідно до ч.4 ст.383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у статті 383 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 висловив правову позицію, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач до заяви додав лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №0600-0307-8/18021, з якого вбачається розмір нарахованого підвищення до пенсії з 01.01.2024 ставить 3200,00 грн, проте із заявою у порядку ст.383 КАС України звернувся до суду лише 11.06.2024, тобто з порушенням встановленого процесуальним законом 10-денного строку. Жодних доказів у підтвердження інших обставин того, коли позивачу стало відомо про порушення його прав, ним надано не було, а тому суд позбавлений можливості констатувати факт дотримання позивачем строку на подання заяви у порядку ст.383 КАС України. Без достовірного встановлення цього факту відсутні підстави для висновку про відповідність поданої заяви вимогам, які до неї висуваються у ст.383 КАС України. В апеляційній скарзі позивачем зазначено, що про порушення своїх прав він дізнався в лютому 2024 року отримавши пенсію. Після цього звернувся до відповідача та отримав 19.02.2024 від нього листа (лист від 13.02.2024) з роз`ясненням, а потім звернувся 28.02.2024 до суду, але ухвалою суду від 06.03.2024 по справі № 240/4347/24 у відкритті провадження відмовлено, оскільки вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим позовом розгляду не підлягають. Проте та обставина, що позивач звертався до суду із новим позовом не змінює дати коли позивач дізнався про наявність відповідного порушення. Твердження позивача про те, що 13.03.2024 він звернувся до суду із належною заявою, яка просто зникла, незважаючи на підтверджуючі документи про її відправлення суд зазначає, що вказана обставина не підтверджується матеріалами справи. 11.05.2024 позивач звернувся до суду із заявою про визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, яка ухвалою суду від 30.05.2024 повернена у зв`язку з пропуском 10-денного строку звернення до суду. При цьому вказана ухвала від 30.05.2024 позивачем не оскаржувалася. Водночас, із даною заявою в порядку ст.383 КАС України позивач звернувся до суду першої інстанції 11.06.2024. З урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущений десятиденний строк звернення до суду із заявою, поданою в порядку статті 383 КАС України. При цьому, строк у десять днів визнано законодавцем достатнім для того, щоб позивач, який вважає, що його права, свободи чи інтереси порушено невиконанням судового рішення, визначився, чи звертатиметься він до суду з заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Відповідно до частини 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Суд звертає увагу на те, що частина п`ята статті 383 КАС України є нормою прямої дії, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви, у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №9901/988/18. Таким чином суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 , підлягає поверненню заявнику на підставі частини 5 статті 383 КАС України, оскільки вона не відповідає вимогам, що встановлені статтею 383 КАС України. VІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.