Постанова 4856 № 120/2927/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2927/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Н.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 10 грудня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року по справі № 120/2927/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01.02.2023 №023830012347 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Судом зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження ним військової служби з 03.11.1982 по 07.05.1984, а також період його роботи у податкових органах з 11.04.1991 по 31.10.2022, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2023 про перехід на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. В подальшому, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.04.2024, було задоволено заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду. Зокрема, судом відзначено, що при виконанні рішення Вінницького оокружного адміністративного суду у даній справі Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій зобов`язане повторно розглянути заяву позивача від 26.01.2023 разом із долученими довідками Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.01.2023 №51/10-01-27 та №52/10-01-27. 15.08.2024 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою в порядку, встановленому ст. 382 КАС України, у якій просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення від 09.10.2023 та ухвали про роз`яснення цього рішення від 02.04.2024 шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення та ухвали, а в разі неналежного, за наслідками розгляду звіту, їх виконання або в разі неподання такого звіту - встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника відповідача, відповідального за виконання рішення та ухвали, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено з матеріалів справи, доводи заяви позивача про встановлення судового контролю стосуються неврахування пенсійним органом при переведені його з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» довідок ГУ ДПС України у Вінницькій області від 20.01.2023 №51/10-01-27 та №52/10-01-27 про складові заробітної плати. На підтвердження власної позиції позивачем було долучено до матеріалів справи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830012347 про відмову в перерахунку пенсії з урахуванням висновків рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2023 та ухвали про роз`яснення судового рішення від 02.04.2024 у справі №120/2924/23, яким позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок, оскільки розмір пенсії позивача зменшиться. Вважаючи, що відповідачем не виконано рішення суду в повному обсязі, позивач звернувся до суду з заявою в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості заяви позивача, так як між позивачем та відповідачем після виконання рішення у справі №120/2927/23 виникли нові спірні правовідносини, оскільки при розгляді даної справи не надавалась оцінка достатності документів у пенсійній справі позивача (довідок про складові заробітної плати) та досліджувалось лише питання наявності у ОСОБА_1 права на переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». У рішенні від 09.10.2023 судом не встановлювався обов`язок для ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону №889 з урахуванням долучених довідок, а лише зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2023, що і зроблено відповідачем. Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного. Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Так, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17. Крім того, ч. 8 ст. 382 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, відповідно до якого учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Таким чином, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень, а тому позивач не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку статті 287 КАС України. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що послідуючі дії відповідача після виконання судового рішення можуть свідчити про наявність нового спору між сторонами і позивач не позбавлений права звернутись до суду за захистом таких своїх прав та інтересів з окремим адміністративним позовом щодо визнання протиправними дій Пенсійного фонду України. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.