Постанова Одеський апеляційний суд № 947/19694/23

Номер провадження: 22-ц/813/4780/24 Справа № 947/19694/23 Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Нечитайло А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви. З позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 368551,08 гривень до суду звернувся АТ «УкрСиббанк». В обґрунтування своєї заяви представник ПАТ «УкрСиббанк» посилається на те, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11483792000 від 20.09.2016 року, відповідно до умов кредитного договору останній отримав кредит (грошові кошти) на загальну суму 566160,75 гривень, та зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 23.06.2025 року, та зі сплатою відсотків за користування ним, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. У забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 . Згідно з умов договору поруки від 20.09.2016 року за №266657 ОСОБА_2 зобов`язалась відповідати за виконання позичальником умов кредитного договору. Банк виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти ОСОБА_1 , останній свою чергу не виконує належним чином, взяті на себе зобов`язання з повернення позичених коштів, у зв`язку з чим у останнього перед банком станом на 12.06.2023 року виникла заборгованість у розмірі 368551,08 гривень, з яких 307139,04 гривень - заборгованість за кредитом , у тому числі прострочена заборгованість у сумі 96200,25 грн. з 11.04.2022 року, 52126,57 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом, що нарахована з 10.02.2022 року по 09.06.2023 року, 9285,47 гривень - заборгованість за процентами користування грошовими коштами понад встановлений термін. Не виконання позичальником своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів стало причиною для звернення до суду з дійсним позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту з Правилами №1129220700011483792000 від 20.09.2016 року (реєстраційний номер Договору в системі банку №11483792001) у розмірі 368551,08 гривень, з яких: - 307 139,04 гривень - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у сумі 96200,25 грн. з 11.04.2022 року, - 52 126,57 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом, що нарахована з 10.02.2022 року по 09.06.2023 року, - 9285,47 гривень - заборгованість за процентами користування грошовими коштами понад встановлений термін. Стягнено в рівних частках з кожного з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 5528, гривень. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що 1)позивачем не виконано обов`язок досудового повідомлення відповідача про дострокове повернення всієї заборгованості за кредитним договором, тому у АТ «УкрСиббанк» відсутнє право дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором; 2)у позивача припинилось право нарахування процентів за користування кредитом після пред`явлення вимоги про дострокове повернення заборгованості. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру заборгованості. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11483792000 від 20.09.2016, відповідно до умов кредитного договору останній отримав кредит (грошові кошти) на загальну суму 566160,75 гривень, та зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 23.06.2025 року, та зі сплатою відсотків за користування ним, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. У забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 по договору про надання споживчого кредиту № 11483792001 укладено договір поруки № 266657 та №266657 від 20.09.2016 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 . Відповідно до Вимог №21-1-01/970 від 21.09.2022, №21-1-01/969 від 21.09.2022 кредитодавець звернувся до відповідачів з вимогами про необхідність погашення простроченої заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11483792000 Вимоги відповідачі у вказаний строк не виконали. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договору, що передбачено ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику/грошові кошти у такій самій сумі/ у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 1 ст. 554 ЦК України зазначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до позичальника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників /солідарних боржників/ кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що боржник не виконував взяті на себе кредитні зобов`язання, у зв`язку із чим утворилась кредитна заборгованість. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що необхідно стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1148379200 від 20.09.2016 року, яка станом на 12.06.2023 року становить 368551,08 гривень, з яких 307139,04 гривень - заборгованість за кредитом , у тому числі прострочена заборгованість у сумі 96200,25 грн. з 11.04.2022 року, 52126,57 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом, що нарахована з 10.02.2022 по 09.06.2023, 9285,47 гривень - заборгованість за процентами користування грошовими коштами понад встановлений термін Однак суд апеляційний суд не погоджується з такою сумою заборгованості з огляду на таке. Частина перша статті 598 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). З матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2022 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 банком було надіслано вимогу, в якій зазначено, що станом на 20.09.2022 року заборгованість позичальника по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 334 008,66, з яких: 264 470,12 гривень кредитна заборгованість; 42 668,92 гривні прострочена кредитна заборгованість; 26 869,62 гривні прострочена заборгованість за відсотками (а.с. 41, 42). Крім того попереджено, що у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (Вимоги) про дострокове повернення кредиту АТ «УкрСиббанк» виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором, а саме сплатити АТ «УкрСиббанк» заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі, сплаті нарахованих процентів, що разом становить 334 008, 66 гривень. Таким чином, 21 вересня 2022 року, направивши вимогу про дострокове повернення кредиту, банк використав право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У разі пред`явлення банком до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, після 21 вересня 2022 року позивач втратив право нараховувати передбачені договором проценти. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позов АТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягав частковому задоволенню, а саме у сумі 334 008 гривень 66 копійок, який складається з: заборгованість за кредитом 264 470 гривень 12 копійок; прострочена кредитна заборгованість 42 668 гривень 92 копійки; прострочена заборгованість за відсотками 26 869 гривень 62 копійок, яка встановлена вимозі банку від 21 вересня 2022 року. Щодо доводів апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржники не довели обставини, на які посилались як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надали. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що «позивачем не виконано обов`язок досудового повідомлення відповідача про дострокове повернення всієї заборгованості за кредитним договором, тому у АТ «УкрСиббанк» відсутнє право дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором», то колегія суддів звертає увагу на таке. Боржник зобов`язаний виконати обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. З огляду на це, саме по собі не направлення банком досудової вимоги про повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором не перешкоджає йому звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості. Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає одним із доводів апеляційної скарги, що «у позивача припинилось право нарахування процентів за користування кредитом після пред`явлення вимоги про дострокове повернення заборгованості», тобто своїми діями визнає наявність повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості. Розподіл судових витрат. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що за подачу позовної заяви АТ КБ «УкрСиббанк» сплатило судовий збір у розмірі 5528,27 гривень, а за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 8292,41 гривень. Позов задоволено частково, що становить 90,63% (334 008,66*100/368551,08) від загальної ціни позову, а отже з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі у розмірі 5010 гривень 30 копійок (тобто 2505 гривень 15 копійок з кожного), а з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги 777 гривень. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2023 року змінити, зменшивши загальний розмір заборгованості з 368 551 гривень 08 копійок до 334 008 гривень 66 копійок, який складається з: -заборгованість за кредитом 264 470 гривень 12 копійок; -прострочена кредитна заборгованість 42 668 гривень 92 копійки; -прострочена заборгованість за відсотками 26 869 гривень 62 копійок Здійснити перерозподіл судових витрат. Стягнути з рівних частках з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5010 гривень 30 копійок, тобто 2505 гривень 15 копійок з кожного. Стягнути з акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 777 гривень. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2024 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк