Постанова Львівський апеляційний суд № 445/2331/24

Справа № 445/2331/24 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В. М. Провадження № 33/811/1769/24 Доповідач в 2-й інстанції: Маліновська-Микич О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2024 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., розглянувши клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Золочівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2024 року, встановив: постановою Золочівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення із врахуванням ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Відповідно до постанови, ОСОБА_1 , 20.09.2024, о 07 год. 56 хв., у с. Плугів, по вул. Підлипецькій, 1, Золочівського району Львівської області, керував автомобілем Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв дорожньо-транспортну пригоду з іншим автомобілем, після чого місце дорожньо-транспортної пригоди залишив, чим порушив п. 2.10. (а) ПДР. Крім цього, ОСОБА_1 , 20.09.2024, о 07 год. 56 хв., у с. Плугів, по вул. Підлипецькій, 1, Золочівського району Львівської області, рухаючись по другорядній дорозі, не дав дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, у результаті чого сталось зіткнення з іншим авто, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 16.11. ПДР. Крім цього, ОСОБА_1 , 20.09.2024, о 07 год. 55 хв., у с. Плугів, по вул. Підлипецькій, 1, Золочівського району Львівської області, керував автомобілем Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , та після дорожньо-транспортної пригоди за його участі, вживав алкоголь, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.10. (є) ПДР. На зазначену постанову особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Золочівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2024 року, оскаржувану постанову у частині визнання його винним за ч.4 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження в справі у цій частині закрити за відсутності у його діях складу та події даного правопорушення. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вимоги апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вважаю, що необхідно відмовити у поновлення строку на апеляційне оскарження і повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З аналізу норми вказаної статті вбачається, що обчислення строку апеляційного оскарження постанови судді закон пов`язує з днем прийняття оскаржуваної постанови. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова судді Золочівського районного суду Львівської області прийнята у судовому засіданні 14 листопада 2024 року без участі апелянта ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Так, 04 жовтня 2024 року на поштову адресу ОСОБА_1 була скерована судова повістка про виклик ОСОБА_1 до суду на 10:15 год. 14 листопада 2024 року (а.с.14), яку ним отримано (а.с.46). Посилання апелянта про те, що із текстом оскаржуваної постанови він ознайомився 26 листопада 2024 року, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був достеменно обізнаний про наявність протоколів про адміністративне правопорушення щодо нього, йому було повідомлено про судове засідання у передбачений законом спосіб, у судове засідання ОСОБА_1 не прибув, клопотань про відкладень не подавав, про причини неявки суду не повідомив. Згадані обставини свідчать про те, що апелянт мав можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, однак у встановлений законом строк не скористався таким. Натомість з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 02 грудня 2024 року, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не є поважними, а тому приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - постановив: у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Золочівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП відмовити. Апеляційну скаргу повернути особі, яка таку подала. Постанова остаточна, оскарженню не підлягає. Суддя Маліновська-Микич О.В.