Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/1734/24

Справа № 128/1734/24 Провадження № 22-ц/801/2270/2024 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2024 рокуСправа № 128/1734/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Копаничук С.Г., Оніщук В.В., за участі секретаря судового засідання Кобенди Ю.О., представника ОСОБА_1 адвоката Грицуляка Т.П., представника ТОВ «Коллект Центр» Воронкова О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, в с т а н о в и в: До Вінницького районного суду Вінницької області звернулося ТОВ «Коллект Центр» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4410780. 27.10.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 26-01/2022-83, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права вимоги, у тому числі до відповідача, за договором про споживчий кредит № 4410780 від 23.09.2021. В свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, в тому числі за договором про споживчий кредит № 4410780 від 23.09.2021, що уклали ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 . Всупереч умовам договору про споживчий кредит, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Коллект Центр», ні на рахунки попередніх кредиторів. За вказаних обставин позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 4410780 від 23.09.2021 в сумі 94 754,16 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 16 336,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 77 151,16 грн; заборгованість з комісії 1 267,00 грн. та судові витрати по справі. Рішенням районного суду Вінницької області від 06 вересня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 4410780 від 23.09.2021 в розмірі 94 754, 16 грн (дев`яносто чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири гривні 16 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 16 336, 00 грн; заборгованість за процентами 77 151,16 грн; заборгованість з комісії 1 267, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Грицуляк Т.П. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит в розмірі 16 336 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат зазначає, що 23.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 4410780 про надання споживчого кредиту Відповідно до п. 1.3 Договору, кредит надавався строком на 30 днів з 23.09.2021. Пунктом 1.4 Договору визначено, що термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 23.10.2021 року. Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 24 145,40 грн (п.1.5); комісія за надання кредиту становить 1267,00 грн (п.1.5.1) за ставкою 7% від суми кредиту одноразово та проценти за користування кредитом становлять 4778,40 грн, які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. В свою чергу, згідно із розрахунком позивача, заборгованість відповідача по Договору №4410780 від 23.09.2021, що підлягає стягненню, становить 16 336,00 грн. З відомості про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №4410780, долученому позивачем в якості додатків до позовної заяви на підтвердження наведеного розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нараховував відсотки за користування кредитом після закінчення строку кредитування, тобто після 23.10.2021 і по 26.01.2022. Крім того, наведені умови кредитного договору є суперечливими, оскільки у п.1.3, 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом 23 жовтня 2021 року. Додає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ст. 1050 ЦК України. З огляду на викладене, апелянт визнає наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 16 336 грн. 05 листопада 2024 року від ТОВ «Коллект Центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ТОВ «Коллект Центр» висловив свої заперечення та вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи з такого. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, а саме, що ТОВ «Мілоан» належним чином виконав свої зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №4410780 від 23.09.2021, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникли зобов`язання повернути їх у розмірі та у строки, зазначені у кредитному договорі, проте такі зобов`язання не були виконані, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі: 94 754,16 грн, з яких: 16 336,00 гривень заборгованості за тілом кредиту, 77 151,16 грн. заборгованість за процентами, 1 267,00 грн заборгованість з комісії. Колегія суддів не в повній мірі погоджуться з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Судом встановлено, що 23.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4410780, підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором V37687, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені цим договором. Сума кредиту становить 18 100, 00 грн (п. 1.2.). Кредит надається загальним строком на 30 днів з 23.09.2021 (п. 1.3). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 23.10.2021. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 24 145, 40 грн. Комісія за надання кредиту 1 267, 00 грн. Проценти за користування кредитом: 4 778, 40 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6). Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2,.2.3 цього договору (п. 1.7.). Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (п. 2.3.1.2.). У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (п. 4.2). Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, позичальник також підтвердив, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Позичальник, підписавши цей Договір, підтверджує, що свій примірник цього Договору разом з додатками отримав. Додатками до даного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит 4410780 від 23.09.2021, паспорт споживчого кредиту, анкета-заява на кредит № 4410780 та додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором (а.с. 8 - 15). Згідно з додатками до даного договору сторони погодили графік платежів за даним договором, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: суму кредиту, строк кредитування, мету отримання кредиту, спосіб надання кредиту. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4410780 від 23.09.2021 станом на 10.03.2023, заборгованість за даним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 94 754,16 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 16 336,00 грн; заборгованість за процентами 77 151,16 грн; заборгованість з комісії 1 267,00 грн (а.с. 16). Згідно копії Договору факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022, ТОВ «МІЛОАН» передав, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв право грошової вимоги, що належить ТОВ «МІЛОАН», і став кредитором за кредитними договорами укладеними між ТОВ «МІЛОАН» та боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами (а.с. 18 20). Відповідно до актів приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022 до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшли всі права вимоги за договором факторингу (а.с. 21). ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «Вердикт капітал» прийняв реєстр боржників в електронному вигляді наданий на флеш-носії, у розмірі 1051 К байт, що підтверджується копією акта приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді за Договором Факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022, до якого входить договір № 4410780 від 23.09.2021 укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 21 - 22) Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022, ОСОБА_1 включено до боржників за вказаним договором, а саме за кредитним договором № 4410780, в сумі 71 066,96 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 16 336,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 53 463,96 грн; заборгованість з комісії 1 267,00 грн (а.с. 23). Згідно копії договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, ТОВ «Вердикт Капітал» передав, а ТОВ «Коллект Центр» прийняв право грошової вимоги, що належить ТОВ «Вердикт Капітал», і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «Вердикт Капітал» та боржниками, зазначеними у додатках № 1 та № 3, в розмірі портфеля заборгованості. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами (а.с. 24 26). Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 до ТОВ «Коллект Центр» перейшли всі права вимоги за даним договором (а.с. 27). Згідно копії Витягу з реєстру боржників до Договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, ОСОБА_1 включено до боржників за кредитним договором № 4410780, в сумі 94 754,16 гр., з яких: заборгованість за тілом кредиту 16 336,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 77 151,16 грн; заборгованість з комісії 1 267,00 грн (а.с. 27 зі звороту - 30). За приписами частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України). В силу частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень частини 1 статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19. Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону) пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу частини 1 статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаного договору про надання споживчого кредиту між відповідачем та ТОВ «Мілоан», що і не заперечується відповідачем. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пунком 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування. Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.). Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору. Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Як свідчать матеріали справи, відповідач 23.10.2021 сплатив 905,00 грн на погашення тіла кредиту, 1209,00 грн на погашення процентів та 905,00 грн комісію за пролонгацію договору, внаслідок чого договір пролонгувався на пільгових умовах на 7 днів та на 1 день на стандартних умовах. 30.10.2021 відповідач знову сплатив 859,00 грн тіла кредиту, 1179,00 грн на погашення процентів та 859,00 грн комісію на пролонгацію договору, внаслідок чого договір черговий раз пролонгувався на пільгових умовах на 7 днів (п. 2.3.1.1), а в подальшому на стандартних умовах (п. 2.3.1.2) на 60 днів. Тобто, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 06.11.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору. Поряд з цим, системний аналіз положень п.п. 1.1 - 1.4 кредитного Договору щодо порядку та строку кредитування (30 днів), п.п. 2.2-2.4 кредитного Договору щодо пролонгації (60 днів), дають підстави для висновку, що термін користування кредитними грошима розпочався 23.09.2021 та закінчився 23 січня 2022 року, оскільки за вищевказаними погодженими сторонами умовами кредитного Договору не передбачено можливість його подальшої пролонгації. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. З врахуванням наведеного, виконаний позивачем розрахунок заборгованості по сплаті процентів за період з 23.09.2021 до 23.01.2022 в розмірі 53 463 грн 96 коп. суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим. Саме вказаний розмір заборгованості за відсотками згідно Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022, ТОВ «МІЛОАН» відступив ТОВ «Вердикт Капітал». Відтак, колегія суддів відхиляє вказані вище доводи апеляційної скарги про нарахування відсотків за межами строку кредитування, а саме за період з 23.09.2021 до 23.01.2022, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто межах строку кредитування до 23.10.2021 та після пролонгації договору, відповідно, останній продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору. Щодо стягнення процентів за період з 26.01.2022 до 10.03.2023 (включно) в розмірі 23 687,20 грн колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке. У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що відповідно до п.п. 1.1 - 1.4, 2.2 - 2.4 кредитного Договору про споживчий кредит № 4410780 від 23.09.2021 термін повернення кредиту (з урахуванням пролонгації) визначено до 23.01.2022, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 23.01.2022 до 10.03.2023 року (включно) відповідно до п. 1.6, 2.3 договору відсутні. Суд першої інстанції вищевказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про стягнення відсотків в повному обсязі. Оскільки рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 336,00 грн відповідачем визнається, то підстави для перегляду рішення в означеній частині відсутні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, стягнувши з ОСОБА_1 53 463,96 грн відсотків за кредитним договором №4410780 від 23.09.2021, відтак зменшивши загальну суму стягнення заборгованості з 94 754 грн 16 коп. до 71 066 грн 96 коп., з яких 16 336,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 53 463,96 грн заборгованість за відсотками та 1 267 грн - комісія за надання кредиту. Інші доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із пред`явленим позовом та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову. При подачі позовної заяви позивачем було сплачено 3028,00 грн. судового збору, з урахуванням зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої суми заборгованості з відповідача, зміні також підлягає і розмір судового збору, який необхідно стягнути з відповідача. Враховуючи пропорційність задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за подачу позову у розмірі 2271 грн. Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги представника відповідача, з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 135,50 грн. Згідно із ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З врахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 135,50 грн. Також суд першої інстанції, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних робіт на підставі ст. ст. 131, 141 ЦПК України визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача, в сумі 3 000 грн. Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявні належні допустимі докази на підтвердження надання такої допомоги договір про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023 (а.с. 41 зі звороту 42), прайс-лист АО «Лігал Ассіст», заявка на надання юридичної допомоги № 36 від 01.03.2024 та витяг з акту про надання юридичної допомоги від 08.03.2024, згідно якого АО «Лігал Ассіст» надала клієнту ТОВ «Коллект Центр» правову допомогу вартістю 17 000 грн у виді: надання усної консультації з вивченням документів, підготовки пропозиції, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду Враховуючи те, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу визначений судом першої інстанції є меншим навіть з урахуванням пропорційно задоволених позовних вимог, колегія суддів погоджується із стягнутим розміром витрат на правову допомогу. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Грицуляка Тараса Петровича задовольнити частково. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 вересня 2024 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №4410780 від 23 вересня 2021 року у розмірі 71 066 (сімдесят одна тисяча шістдесят шість) гривень 96 копійок, з яких 16 336,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 53 463,96 грн заборгованість за відсотками та 1 267 грн - комісія за надання кредиту. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 1 135 (одну тисячу сто тридцять п`ять) гривень 50 копійок судового збору. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний тест судового рішення складено 11 грудня 2024 року. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: С.Г. Копаничук В.В. Оніщук