Постанова Полтавський апеляційний суд № 534/2126/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 534/2126/24 Номер провадження 33/814/1154/24Головуючий у 1-й інстанції Морозов В. Ю. Доповідач ап. інст. Корсун О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2024 року м. Полтава Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю секретаря судового засідання Деркач А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 жовтня 2024 року, в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.1 ст.164 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору. За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14 серпня 2024 року о 10 годині 20 хвилин по просп. Героїв Дніпра, 15 у м. Горішні Плавні Кременчуцького р-ну Полтавської обл. у порушення ст.ст.9, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.п.24 п.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», будучи самозайнятим перевізником, керував транспортним засобом «Opel Omega», н.з. НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів у режимі таксі та не мав ліцензії господарської діяльності на перевезення пасажирів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 жовтня 2024 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що: він не порушував вимоги Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про ліцензування видів господарської діяльності» та в матеріалах справи відсутні допустимі, достовірні й достатні докази вчинення ним зазначеного вище адміністративного правопорушення, в тому числі того, що він систематично здійснював господарську діяльність як суб`єкт господарювання без ліцензії на професійній основі, на власний ризик надавав оплатні послуги з перевезення пасажирів (таксі); необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, здійснення на професійній основі, а саме: три і більше разів протягом одного календарного року, натомість разове вчинення згаданої дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про місце, дату, час апеляційного розгляду, до суду не з`явився та заявив клопотання про здійснення апеляційного розгляду за його відсутності. Суд апеляційної інстанції перевірив матеріали справи, дослідив докази, проаналізував доводи апелянта та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. Статтею 294 КУпАПрегламентовано, що судове рішення переглядається в межах доводів апеляційної скарги. За змістом ст.7 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Приписами ст.252 КУпАПвизначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст.245 КУпАПзавданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Проте цих вимог місцевим судом не дотримано. На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАПпровадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ст.62 Конституції Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У силу ж ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених у ст.255 КУпАП. Частиною 1 ст.164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Тобто для вирішення питання про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, необхідно, крім іншого, також урахувати, що в цій нормі йдеться про необхідність дотримання певних правил, обов`язковість яких обумовлена тим, що особа здійснює відповідну діяльність, яка має загальні законодавчі ознаки господарської діяльності. Тому дії осіб, які не мають ознак такої діяльності, не утворюють складу зазначеного вище адміністративного правопорушення. Під час розгляду справ про господарські правопорушення слід ретельно з`ясувати значення вжитого у ч.1 ст.164 КУпАП терміну «господарська діяльність» та похідних від нього - «підприємницька діяльність», «суб`єкт господарювання» тощо, оскільки від правильного розуміння значення цих термінів у конкретній нормі КУпАП залежить вирішення питання щодо наявності чи відсутності складу згаданого адміністративного правопорушення. Таким чином, до обставин, які підлягають доказуванню у цій справі відносяться і обставини, які би свідчили про те, що діяльність ОСОБА_1 мала необхідні ознаки господарської діяльності. У ч.ч.1, 2 ст.3 ГК України надано дефініцію поняття господарської діяльності, під якою слід розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ч.1 ст.52 ГК України). Згідно з ч.ч.1, 2 ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Отже, обов`язкову ознаку господарської діяльності становить її систематичність, а тому необхідним елементом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг особою, а й систематичний характер таких дій, що становить суть господарської діяльності. Систематичною вважається діяльність у разі, коли вона здійснюється неодноразово протягом певного періоду часу. При цьому, в аспекті підприємницької діяльності як виду господарської діяльності в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» визначено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо, самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик. За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР №172815 14 серпня 2024 року о 10 годині 20 хвилин по просп. Героїв Дніпра, 15 у м. Горішні Плавні Кременчуцького р-ну Полтавської обл. водій ОСОБА_1 в порушення ст.ст.9, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.п.24 п.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», будучи самозайнятим перевізником, керував транспортним засобом «Opel Omega», н.з. НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів у режимі таксі та не мав ліцензії господарської діяльності на перевезення пасажирів. Такі дії ОСОБА_1 особою, якою складено протокол, кваліфіковані за ч.1 ст.164 КУпАП (а.с.3). За результатами судового розгляду місцевий суд визнав доведеними наведені вище обставини та дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, оскільки він здійснював перевезення пасажирів у режимі таксі та не мав ліцензії господарської діяльності на перевезення пасажирів. Однак суд першої інстанції, приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 не встановив усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, не перевірив, чи мала діяльність апелянта ознаки господарської діяльності, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Так, посилання особи, якою складено протокол, та місцевого суду як на докази винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП на наявні в матеріалах справи: технічний носій інформації з відеозаписом від 14 серпня 2024 року (а.с.8), фотознімок автомобіля «Opel Omega, н.з. НОМЕР_1 (а.с.4), протокол про адміністративне правопорушення серії ГР №172815 (а.с.3), копія постанови серії ББА №178505 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним 14 серпня 2024 року о 10 годині 20 хвилин по просп. Героїв Дніпра, 15 у м. Горішні Плавні Кременчуцького р-ну Полтавської обл. адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП України (керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов - а.с.5), рапорт поліцейського від 14 серпня 2024 року (а.с.6), позбавлені підстав, оскільки наведені вище дані не містять жодних відомостей, які би, в тому числі з урахуванням кількісного критерію підтверджували систематичний (а не разовий) характер перевезення ОСОБА_1 пасажирів/пасажира. Як убачається з даних названого вище технічного носія інформації з відеозаписом, сам апелянт після його зупинки поліцією також не повідомляв про систематичний характер його дій із точки зору кількісного критерію перевезення пасажира/пасажирів. Інших доказів та інформації про свідків, які би могли надати показання щодо обставин провадження під час допиту в суді, матеріали справи не містять та автором протоколу не надано. Навпаки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про відсутність свідків (а.с.3). При цьому, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , без участі якого проведено розгляд справи в місцевому суді, заперечив факт провадження ним господарської діяльності (систематичного надання послуг) щодо перевезення пасажирів у режимі таксі й наведені твердження не спростовуються матеріалами провадження. Більше того, в протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті поліцейського констатовано разове виконання ОСОБА_1 перевезення пасажирів 14 серпня 2024 року о 10 годині 20 хвилин по просп. Героїв Дніпра, 15 у м. Горішні Плавні Кременчуцького р-ну Полтавської обл. і не міститься інформації щодо провадження ОСОБА_1 господарської діяльності, вчинення таких дій систематично. Це вказує не тільки на відсутність доказів винуватості апелянта у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а й на те, що викладена в протоколі суть правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , не відповідає диспозиції ч.1 ст.164 КУпАП і не містить усіх ознак цього складу адміністративного правопорушення. Суд апеляційної інстанції наголошує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення, і суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати зазначену в протоколі фабулу правопорушення. Такий висновок узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу (зокрема, рішення у справі "Карелін проти Росії від 20 вересня 2016 року). У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року також відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами. За таких обставин, місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП, так як у матеріалах справи відсутні докази щодо провадження апелянтом господарської діяльності та це виключає наявність у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення. Отже, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, а апеляційна скарга задоволенню. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАПу зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду О.М. Корсун