Постанова 4805 № 285/1161/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/1161/24 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В. Категорія 53 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б. розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №285/1161/24 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Михайловської А.В. в м. Звягель Житомирської області, в с т а н о в и в : У лютому 2024 року Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 41 413,82 грн завданих збитків у порядку регресу, 1 750 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи та 3 028 грн судового збору. В обґрунтування позову зазначало, що 01.01.2020 близько 02 год 20 хв гр. ОСОБА_1 на перехресті вул. Л. Українки-Шевченка-Пушкіна в м. Новоград-Волинський, керуючи автомобілем Mazda 6, р.н.з. НОМЕР_1 , на нерегульованому перехресті не надав перевагу в русі автомобілю DACIA LOGAN р.н.з. НОМЕР_2 , який наближався до даного перехрестя по головній дорозі, у результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП власнику автомобіля DACIA LOGAN р.н.з. НОМЕР_2 , завдані матеріальні збитки. Вина відповідача ОСОБА_1 у зазначеному ДТП встановлена постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 січня 2020 року. Стверджує, що МТСБУ здійснило регламентну виплату власнику транспортного засобу DACIA LOGAN р.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 41 413,82 грн., оскільки відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, зазначило, що позивачем понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди у результаті ДТП, які склали 1 750,00 грн. Також, з метою досудового врегулювання спору, відповідачу направлено претензію про відшкодування збитків у порядку регресу, однак останній їх у добровільному порядку не відшкодував. Враховуючи вищевикладене просила позов задовольнити в повному обсязі. Рішенням Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 41 413,82 грн завданих збитків у порядку регресу. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 1 750 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи (витрат пов`язаних із залученням спеціаліста). Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 3 028 грн судового збору. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки заявленому клопотанню про застосування строків позовної давності, оскільки зазначає, що строк позовної давності при регресі починає обчислюватися з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Звертає увагу на те, що останнім днем виконання основного зобов`язання, а саме відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП на користь ОСОБА_2 є 08.05.2020, у свою чергу претензія про відшкодування збитків в порядку регресу була направлена відповідачу 24.02.2024, тобто після спливу трьох років з моменту виконання позивачем основного зобов`язання щодо ОСОБА_2 . Вважає, що строк позовної давності почав свій перебіг з 08.05.2020 і позивач, з огляду на положення ст. 257 ЦК України повинен був звернутися до суду не пізніше 08.05.2023, натомість позивач звернувся до суду лише 28.02.2024. Звертає увагу на те, що із поданням позовної заяви так і в ході розгляду справи, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку позивачем до суду подано не було. Вказує, що у позовній заяві не надано жодного обґрунтування того, що строк позовної давності пропущений внаслідок обставин, що виникли у зв`язку із запровадженням воєнного стану. Крім того, звертає увагу на те, що позивач дізнався про порушення свої прав із моменту виплати страхового відшкодування, а саме 08.05.2020, тобто до введення 24 лютого 2022 року воєнного стану. Вважає, що оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, наявні всі підстави для відмови у задоволенні позову. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. 03 грудня 2024 року на адресу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що відповідно до ч. 6 ст.261 ЦК України, за регресним зобов`язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. В даному випадку основним зобов`язанням є виплата страхового відшкодування в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1478505 від 08.05.2020. Згідно відмітки банку на даному платіжному дорученні виплату було проведено 08 травня 2020 року, тобто останній день подання позовної заяви був 08.05.2023. Вказує, що Цивільним кодексом України було визначено до внесення змін, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Разом з цим, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві і перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Враховуючи вищевикладене та те, що строк позовної давності у даній справі повинен був закінчитися 08 травня 2023 року, тобто під час воєнного стану, вважає, що строк позовної давності не сплинув. За таких обставин при зверненні до суду з даним позовом позивач не пропустив вищевказані строки звернення до суду, а отже потреба в їх поновленні, може вважатися, відсутня. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 01.01.2020 року близько 02 год 20 хв . ОСОБА_1 на перехресті вул. Л. Українки-Шевченка-Пушкіна в м. Новоград-Волинський, керуючи автомобілем Mazda 6, р.н.з. НОМЕР_1 , на нерегульованому перехресті не надав перевагу в русі автомобілю DACIA LOGAN р.н.з. НОМЕР_2 , який наближався до даного перехрестя по головній дорозі, у результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП власнику автомобіля DACIA LOGAN р.н.з. НОМЕР_2 , завдані матеріальні збитки. Відповідно до постанови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 січня 2020 року у справі №285/53/20 вказана ДТП сталася з вини ОСОБА_1 . На дату вчинення вищевказаної ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів. Внаслідок настання страхового випадку МТСБ України здійснено виплату власнику транспортного засобу DACIA LOGAN р.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 41 413,82 грн, згідно звіту №58537 про оцінку колісного транспортного засобу від 15.02.2020. Також, МТСБ України сплачено 1 750 грн за виконання робіт щодо визначення розміру шкоди у результаті вказаної ДТП. 24 лютого 2024 року з метою досудового врегулювання спору ОСОБА_1 направлено претензію про відшкодування збитків у порядку регресу у розмірі 43 163,82 грн. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не подав заперечень та доказів в їх обґрунтування, в той час як представником позивача доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу вимог МТСБ України. Окрім того, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23.01.2020 у справі №285/53/20 визнаний винним у вчиненні ДТП, у зв`язку з чим МТСБ України здійснило виплату власнику транспортного засобу DACIA LOGAN р.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 41 413,82 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. За правилами ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро України є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро України є зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом. Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пункт 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Пунктом 41.4 ст. 41 Закону передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин події, за якими може бути проведена регламентна виплата. Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених в пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2019 року у справі №521/10891/15 (провадження №61-26689св18) дійшов висновку про те, що на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Як встановлено судом, Моторним (транспортним) страховим бюро України сплачено власнику транспортного засобу DACIA LOGAN р.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 41 413,82 грн, у зв`язку з пошкодженням її автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді, що сталась за його участі та участі транспортного засобу Mazda 6, р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , цивільна відповідальність якого не була застрахована. Сплата страхового відшкодування, а також вартість послуг зі складання звіту про визначення вартості матеріального збитку встановлені судом та підтверджені матеріалами справи. Враховуючи, що законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених Моторним (транспортним) страховим бюро України на відшкодування шкоди особі, потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді, в порядку регресу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 43163,82 грн. Щодо застосування строку позовної давності, заявленого представником відповідача колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В частині четвертій статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено, включно до 07 лютого 2025 року. 17 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні. Отже, оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви (21 лютого 2024 року) про відшкодування шкоди в порядку регресу в Україні діяв правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України . Відтак, строк позовної давності за вимогою про відшкодування шкоди в порядку регерсу в силу приписів пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії воєнного стану. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності в даній справі позивачем не пропущено. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи сторони відповідача про пропуск позивачем трирічної позовної давності. За викладених мотивів є неприйнятними доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущений строк позовної давності за вимогами про відшкодування шкоди в порядку регресу. Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді