Постанова 4822 № 724/2612/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2024 року м. Чернівці справа № 724/2612/24 провадження 822/989/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю., учасники справи: позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фангарант Груп», відповідач ОСОБА_1 , апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 вересня 2024 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Скрипник С.М., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» (далі ТзОВ «ФК «Фангарант Груп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Посилалося на те, що між ФОП ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 60071250028 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше. Умовами пакету фінансування, визначеними в договорі, встановлено розмір і порядок оплати місячних платежів: щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору. Платіж при отриманні товарів (від загальної суми платежів) становить 1197 гривень 87 коп. Кількість місячних платежів (крім першого) - 9, розмір місячних платежів щомісяця рівними частинами 1197 гривень 87 коп. Вид договору прямий лізинг, перехід права власності до клієнта після виплати всіх зобов`язань за договором. Згідно умов договору клієнт ОСОБА_1 отримує товари (послуги) від постачальника на умовах договору та згідно обраного клієнтом пакету фінансування, а постачальник забезпечує надання товарів (послуг) клієнту. В момент підписання договору всі існуючі та майбутні права постачальника за договором відступаються на користь процесинг-центру ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп». Відповідно до договору, порядок отримання товарів клієнтом визначається договором та Правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше, з якими клієнт ознайомлений. Згідно пунктів 1.1., 1.3. договору про участь постачальника в системі ПлатиПізніше № 60071250028 від 13 вересня 2016 року всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов договору, були відступлені постачальником на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп», в момент підписання договору. Станом на 02 серпня 2024 року відповідач не виконав прийнятих на себе, відповідно до положень п. 3.1. та п. 5.4.2. договору зобов`язань, щодо своєчасної, повної та належної оплати вартості отриманого товару. Так, за весь період дії договору, відповідачем в якості оплати вартості отриманого товару було сплачено: 13 вересня 2016 року - 1 197 гривень 87 коп. (платіж при отриманні товару); 21 жовтня 2016 року - 1 258 гривень. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 15 811 гривень 37 копійок, в тому числі: - 9 582 гривні 69 копійок - сума заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого товару; - 6 228 гривень 68 копійок - сума штрафних санкцій, нарахованих, відповідно до положень п. п. 8.2.-8.4 Договору. Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова Компанія «Фангарант Груп» за договором лізингу, в сумі 15811 гривень 37 коп, яку позивач просить стягнути з відповідача та понесені судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 вересня 2024 року позов ТзОВ «ФК «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Фангарант Груп» суму заборгованості в розмірі 15811 гривень 37 копійок. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що доведеним є факт неналежного виконання зобов`язання за договором, наявність заборгованості, яку відповідач не сплатив, що є підставою для стягнення заборгованості на користь позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норма матеріального права, а також неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не надав належної та обгрунтованої оцінки заяві відповідача про застосування строків позовної давності в спірних правовідносинах. Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи ТзОВ «ФК «Фангарант Груп» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін. Посилається на те, що аргументи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій 20 липня 2016 року ТзОВ «Фінансова Компанія «Фангарант Груп» та ФОП ОСОБА_2 уклали договір про участь постачальника в системі Плати Пізніше про те, що постачальник постачає товари клієнтам (надає послуги) та відступає Процесинг-центру права вимоги платежів та право власності на товари в якості забезпечення грошових вимог за договорами з клієнтами, а Процесинг-центр здійснює факторингове фінансування відступлених постачальником прав разом із правами вимоги до клієнтів, що випливають із умов, на яких було здійснено постачання клієнтам товарів та наданих послуг. Сторони домовляються при цьому діяти відповідно до правил участі постачальника в системі Плати Пізніше, поточна редакція яких діє згідно наказу №1 від 13 березня 2016 року та є невід`ємною частиною цього договору (а.с.9). 13 вересня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір № 60071250028 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше (а.с.13). Пунктом 1.1 договору клієнт бере участь у системі ПлатиПізніше, зокрема отримує товари від постачальника учасника системи ПлатиПізніше на умовах, визначених обраним клієнтом пакетом фінансування ПлатиПізніше, а постачальник зобов`язується забезпечити передачу товарів клієнту за умови виконання клієнтом вимог передбачених пакетом фінансування. В момент підписання договору всі існуючі та майбутні права постачальника за договором відступаються на користь Процесинг-центру. З пункту 1.2 договору вбачається, що порядок отримання товарів в системі ПлатиПізніше, в редакції, згідно наказу №1 від 13 березня 2015 року, які є невід`ємною частиною цього договору. Копія правил надається для ознайомлення клієнту в електронному вигляді на веб-сайті процесинг-центру. Відповідно до п. 9.7 Договору, клієнт ознайомився з Правилами отримання товарів (послуг) в системі «ПлатиПізніше», в редакції, згідно наказу №1 від 13 березня 2015 року зміст Правил є зрозумілим для клієнта і він погоджується їх дотримуватись та виконувати. Також зі змісту вказаного договору вбачається, що клієнт підтверджує, що з текстом договору та правилами отримання товарів в системі «ПлатиПізніше» ознайомлений та повністю погоджується. Відповідно по п 1.4 Правил отримання товарів (послуг) в системі «Плати Пізніше», Правила є договором приєднання у розумінні ст. 643 Цивільного кодексу України. Підписанням Договору клієнт приєднується до Правил. Правила є невід`ємною частиною кожного Договору з моменту його укладення. Як вбачається із п.14.2 Правил отримання товарів (послуг) в системі «Плати Пізніше» сторони договору погодили, що на підставі ст.259 ЦК України позовна давність за всіма зобов`язаннями, що виникають з умов договору, в тому числі щодо сплати неустойки та відшкодування збитків, збільшується і становить 20 (двадцять) років. Згідно розрахунку заборгованості згідно договору №60071250028 від 13 вересня 2016 року станом на 02 серпня 2024 року становить 15811,37 гривень, з яких 9582,69 сума заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого товару; - 6 228 гривень 68 копійок - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. п. 8.2.-8.4 Договору. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З матеріалів справи вбачається, що 13 вересня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про отримання товарів в системі «ПлатиПізніше» №60071250028. ОСОБА_1 зобов`язання за укладеним договором про отримання товарів в системі «ПлатиПізніше» № 60071250028 від 13 вересня 2016 року належним чином не виконані, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 15811 гривень 37 коп. При цьому, ОСОБА_1 не спростовано факт наявності в нього заборгованості за вказаним договором, не надано розрахунку заборгованості на противагу розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позову. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткове виконання умов договору від 13 вересня 2016 року № 60071250028 про отримання товарів в системі «ПлатиПізніше». Враховуючи викладене, встановивши порушення відповідачем ОСОБА_1 умов договору про отримання товарів в системі «ПлатиПізніше» № 60071250028 від 13 вересня 2016 року, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позову. Заборгованість відповідача станом на серпень 2024 року становить 15811 гривень 37 коп. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований. Безпідставними є доводи апелянта щодо пропуску строку позовної давності, виходячи з наступного. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). На підставі ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільним кодексом Українивизначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Автономія волі при збільшенні позовної давності не обмежена. Можливість збільшення позовної давності стосується як загальних, так і спеціальних строків позовної давності. Судом встановлено, що сторони Договору погодили, що на підставі ст. 259 ЦК України позовна давність за всіма зобов`язаннями, що виникають з умов Договору, в тому числі щодо сплати неустойки та відшкодування збитків збільшується і становить 20 років. Отже, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , у межах строку позовної давності, що не суперечить вимогам ст. 259 ЦК України, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позову, у зв`язку з його пропуском. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий М.І. Кулянда Судді: Н.Ю. Половінкіна О.О. Одинак