Постанова 4873 № 910/976/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" грудня 2024 р. Справа№ 910/976/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Станіка С.Р. Гончарова С.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024, повний текст якого складений 30.07.2024, у справі № 910/976/24 (суддя Пукас А.Ю.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Головного управління ДПС у м. Києві третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві про стягнення 258 397,22 грн., ВСТАНОВИВ: Позов заявлено про стягнення з відповідача 178 558,19 грн. основного боргу за поставлену позивачем відповідачу у період січня 2021 року по квітень 2021 року включно теплову енергію, а також нарахованих за період з 01.02.2021 по 31.20.2023 інфляційних втрат в сумі 65 652,89 грн. та 3 % річних в сумі 14 186,14 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості поставленої у спірні періоди за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 711233 від 19.06.2018 у адміністративну будівлю за адресою: м. Київ, вул. Щербаковського, 48-А теплової енергії. У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на наступне: - 17.02.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір № 711233 про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі), відповідно до пункту 1.1 якого визначено, що КП «Київтепленерго» постачається ГУ ДПС у м. Києві товар ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 09320000-8 «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція», теплова енергія у строк до 31.12.2020 (пункт 5.1 договору) до межі балансової незалежності. Об`єктом, на який постачається теплова енергія є будівля за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського, 48А; - договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 711233 від 19.06.2018, на порушення якого вказує позивач, припинив свою дію в момент укладення договору № 711233 від 17.02.2020, адже останній укладено між тими ж сторонами, з тим же предметом, за тим же об`єктом; - відповідачем виконано всі зобов`язання зі сплати, що виникли у нього як за спірним договором так і за договором № 711233 від 17.02.2020, оскільки оплата за отриману теплову енергію за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 здійснена у повному обсязі; - в наданих позивачем актах приймання-передавання товарної продукції за січень-квітень 2021 зазначено, що розрахунок вартості здійснений за тарифами, встановленими Розпорядженням КМВА від 29.09.2023 № 760, при цьому акти датовані в 2021 році; - корінець нараду № 1361 на відключення підписаний представником споживача - ст. інспектором з ОД Б. Лиходід, який не перебував у трудових відносинах з відповідачем, на підтвердження чого надано службову записку управління персоналу від 23.02.2023 № 361/26-15-11-00-18; - відповідач протягом періоду з січня 2021 станом на дату написання відзиву не був ні користувачем, ні балансоутримувачем адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського, 48А. У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що: - договір № 711233 від 17.02.2020 було укладено за процедурою, передбаченою Законом України «Про публічні закупівлі», а у п.8.3 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 711233 від 19.06.2018 сторонами погоджено, що дія такого договору зупиняється на період здійснення постачання теплової енергії за договором, який буде укладено за результатами закупівлі за державні кошти, а після закінчення строку дії такого договору дія цього договору відновлюється автоматично; - матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують факт постачання на об`єкт Відповідача теплової енергії, а також її обсяг та вартість теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського, буд. 48-А (особовий рахунок № 711233); - в облікових картках наявна необхідна і достатня інформація щодо обсягу і вартості спожитої відповідачем у спірний період теплової енергії та щодо періоду нарахувань, обсягів фактичного споживання теплової енергії відповідачем, застосованих тарифів, вартості спожитої теплової енергії; - за змістом пункту 2 Додатку № 4 до спірного договору саме на відповідача покладено обов`язок самостійно отримувати акти приймання - передачі теплової енергії та відповідні рахунки. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/976/24 позов задоволений. При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що відповідачем, як правонаступником сторони абонента за спірним договором, допущено порушення виконання його умов в частині порядку оплати наданої позивачем теплової енергії, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд першої інстанції зазначив про наступне: - спір між сторонами виник з приводу виконання умов спірного договору, в частині фактичного надання позивачем послуг постачання теплової енергії відповідачу та встановлення обставин наявності / відсутності у відповідача заборгованості, а відтак дослідження договору № 711233 від 17.02.2020 не входить до предмету доказування в межах даної справи; - докази розірвання, внесення змін до умов в частині строку дії спірного договору матеріали справи не містять, що в свою чергу свідчить про обов`язковість його виконання сторонами в силу положень пункту 8.1 останнього, в тому числі і відповідачем, який з 17.02.2020 став правонаступником сторони абонента, а відтак є належним відповідачем у даній справі; - позивачем підтверджено факт надання послуг з постачання теплової енергії відповідачу за спірним договором належними та допустимими доказами, а наявність підпису особи, яка не є представником споживача (відповідача) на переконання суду не спростовує факт включення та відключення опалення у опалювальному сезоні 2020-2021, а відтак і надання відповідачу теплової енергії у визначених ним обсягах згідно добових звітів, облікових карток та актів приймання-передавання товарної продукції; - відповідачем не надано доказів не споживання теплової енергії за спірним договором у спірний період як і не надано контррозрахунку вартості обсягів спожитої енергії за «вірним» на його думку тарифом. - у наданих актах приймання - передавання товарної продукції за спірний період міститься посилання на тарифи, затверджені Розпорядженням КМВА від 29.09.2023 № 760, яке застосовано автоматично. У актах приймання - передавання товарної продукції застосовано тариф 1 183,81 грн. за одиницю виміру Гкал, на підставі розпорядження КМДА від 23.09.2020 № 1487 та 1 399,47 грн. за одиницю виміру Гкал, на підставі розпорядження КМДА від 29.12.2020 № 2077, що відповідно підтверджує правильність здійснених позивачем нарахувань; - неотримання відповідачем Актів приймання - передавання товарної продукції за спірним договором за період з січня 2021 по квітень 2021 є виключно суб`єктивною поведінкою сторони, оскільки пунктом 2 Додатку № 4 до вказаного договору саме на відповідача покладено обов`язок отримувати документи за договором, в тому числі облікові картки, рахунки фактури та акти приймання - передавання товарної продукції; - факт отримання рахунку та акту приймання - передавання товарної продукції не впливає на обов`язок відповідача здійснити оплату у відповідності до пункту 4 Додатку № 4 до спірного договору у строк до 25 числа поточного місяця. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/976/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми ст. 236 ГПК України, згідно з якою судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й піж час розгляду справи в суді першої інстанції, додатково зауваживши, що укладення нового договору між тими ж сторонами (договір № 711233 від 17.02.2020) було новацією, а відтак дія договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 711233 від 19.06.2018 була припинена. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 справу № 910/976/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя; судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.. З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/976/24, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/976/24. У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/383/24 від 10.09.2024 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.09.2024 справу № 910/976/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді -Гончаров С.А., Яценко О.В.. 16.09.2024 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/976/24 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Гончаров С.А., Яценко О.В. а також залишено вказану скаргу без руху з наданням Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду апеляційної інстанції доказів реєстрації Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд ЄСІТС» відповідно до статті 6 ГПК України. 04.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава

1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду). Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 задоволено клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/976/24 та поновлено вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/976/24, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/976/24 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. 25.10.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. 01.11.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення. У зв`язку з перебуванням судді Яценко О.В., яка не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4755/24 від 04.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/976/24. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р.. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 апеляційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/976/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р.. Станом на 11.12.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило. Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав. 19.06.2018 позивач (енергопостачальна організація) та ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києва (абонент) уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 711233 (далі Договір), в п. 1.1 якого сторони погодили, що предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, передбачених цим Договором. Відповідно до пункту 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору. У Додатку № 1 до Договору закріплено, що енергопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді в межах 214, 241 Гкал/рік. Згідно з п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору абонент зобов`язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору. Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку (п. 5.1 Договору). Згідно пункту 5.3 Договору абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає Енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку № 1 до Договору. Об`єктом споживання теплової енергії є адміністративна будівля за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 48-А (додатки 8, 9 Договору). Відповідно до пункту 1, 3 Додатку 3 до Договору, розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію Позивачем проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), за кожну відпущену Гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ. Можливе змінення тарифів в період дії Договору. У Додатку 4 до Договору сторонами погоджено, що: - розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі (п. 1); - абонент щомісяця самостійно отримує з 12 по 15 число в ЦОК за адресою: пр. Повітрофлотський, буд. №58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в ЦОК); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (п. 2). Відповідно до пункту 8.1 Договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до моменту його розірвання за письмовою згодою сторін, рішення суду та в іншому випадку визначеному чинним законодавством. Додатком № 5 до Договору закріплено схему абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі Абонента за адресою Щербакова 48-А. Позивачем присвоєно абоненту номер особового рахунку 711233. 20.12.2018 позивач та правонаступник ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києва - ГУ ДФС у м. Києві уклали додаткову угоду від 20.12.2018 до Договору, яку укладено у зв`язку із реорганізацією територіальних органів ДФС шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до ГУ ДФС у місті Києві відповідно до постанови КМУ від 28.03.2018 №

296. Вказаною додатковою угодою сторонами викладено преамбулу Договору в іншій редакції, зокрема, змінено найменування абонента на ГУ ДФС у м. Києва та додано пункт 1.2 до розділу 1 Договору наступного змісту: «Абонент, як правонаступник усіх прав і обов`язків реорганізованих територіальних органів ДФС приймає на себе всі права та зобов`язання, що визначені Договором та додатками до нього, починаючи з 01.01.2019. В подальшому, 17.02.2020 позивач, ГУ ДФС у м. Києва, ГУ ДПС у м. Києві (відповідач) уклали додаткову угоду від 17.02.2020 до Договору, з якої вбачається, що відповідно до постанови КМУ від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та наказу ГУ ДФС у м. Києві від 01.08.2019 № 1-pr «Про реорганізацію Головного управління ДФС у м. Києві» у зв`язку з чим сторонами погоджено замінити сторону в Договорі ГУ ДФС у м. Києва на його правонаступника ГУ ДПС у м. Києві. Також вказаною додатковою угодою вирішено передати відповідачу усі права та обов`язки ГУ ДФС у м. Києва за Договором. Інші умови Договору залишено незмінними. Звертаючись до суду з цим позовом позивач стверджує, що в період січня 2021 року по квітень 2021 року на виконання умов Договору ним відповідачу поставлено для споживання теплову енергію на суму 178 558, 19 грн., на підтвердження чого надано наступні документи: - Акт прийняття теплового вузла обліку від 30.07.2001 за адресою м. Київ, Щербакова, 48-А; - Акт № 7101141 від 20.10.2020 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2020-2021; - Корінець наряду №1641 від 30.10.2020 про включення опалення за адресою абонента - адміністративний будинок ГУ ДПС у м. Києві, вул. Щербакова, 48А; - Корінець наряду № 1361 від 05.04.2021 про відключення опалення за адресою абонента - адміністративний будинок ГУ ДПС у м. Києві, вул. Щербакова, 48А; - Копії звітів про кількість спожитої теплової енергії за період січень 2021- квітень 2021; - Довідки про нарахування плати за теплову енергію за період січень 2021- квітень 2021 та облікові картки за вказаний період. Також позивачем надано Акти приймання - передавання товарної продукції № 1/2021-711233 за січень 2021, № 2/2021-711233 за лютий 2021, № 3/2021-711233 за березень 2021, № 4/2021-711233 за квітень 2021, які не підписані відповідачем та відповідні рахунки -фактури. Згідно Акту на опломбування відключених систем ЦО споживача, що знаходиться за адресою вул. Щербаківського, 48А було відключено та опломбовано систему ЦО 13.04.2021. З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача 178 558,19 грн. основного боргу а також інфляційні втрати в сумі 65 652,89 грн. та 3 % річних в сумі 14 186,14 грн., які нараховані за період з 01.02.2021 по 31.20.2023. Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, які детально викладені вище. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198, споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Як вірно встановлено судом першої інстанції спір між сторонами виник з приводу виконання умов Договору, в частині фактичного надання позивачем послуг постачання теплової енергії відповідачу та встановлення обставин наявності / відсутності у відповідача заборгованості, а відтак дослідження договору № 711233 від 17.02.2020 не входить до предмету доказування в межах даної справи. При цьому укладення договору № 711233 від 17.02.2020 жодним чином не впливає на спірні правовідносини сторін, які виникли за Договором за період з січня по квітень 2021, оскільки не припиняє дію останнього. Крім того, пунктом 5.1 договору № 711233 від 17.02.2020 закріплено строк (термін) поставки товарів до 31.12.2020, що передує спірному періоду споживання (січень - квітень 2021). Пунктом 8.3 Договору встановлено, що у разі проведення абонентом закупівлі теплової енергії за процедурою, передбаченою Законом України «Про здійснення державних закупівель», дію Договору зупиняється на період постачання теплової енергії за договором, який буде укладено за результатами закупівлі за державні кошти. Після закінчення строку дії такого договору дія Договору відновлюється автоматично. Суд першої інстанції цілком вірно погодився з доводами відповідача щодо безпідставності посилань позивача на Закон України «Про здійснення державних закупівель», оскільки останній станом на дату укладання Договору вже був нечинним, проте докази розірвання, внесення змін до умов в частині строку дії Договору матеріали справи не містять, що в свою чергу свідчить про обов`язковість його виконання сторонами в силу положень пункту 8.1 останнього, в тому числі і відповідачем, який з 17.02.2020 став правонаступником сторони абонента, а відтак є належним відповідачем у даній справі. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та посилання відповідача на укладення аналогічного за змістом договору № 711233 від 17.02.2020, незрозумілим є не вчинення сторонами дій на припинення дії Договору, а натомість укладання сторонами в ту саму дату (17.02.2020) додаткової угоди до Договору про заміну сторони за Договором. Питання прийняття облікових карток (табуляграм), як доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15 та від 03.09.2020 у справі №910/17662/19). Отже, надані позивачем докази у сукупності підтверджують як факт постачання теплової енергії до будинку, що знаходиться за спірною адресою, так і обов`язок відповідача оплатити теплову енергію. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем підтверджено факт надання послуг з постачання теплової енергії відповідачу за Договором належними та допустимими доказами, а наявність підпису особи, яка не є представником споживача (відповідача) не спростовує факт включення та відключення опалення у опалювальному сезоні 2020-2021, а відтак і надання відповідачу теплової енергії у визначених ним обсягах згідно добових звітів, облікових карток та актів приймання -передавання товарної продукції. Колегія суддів зазначає про те, що згідно листа Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу КМР від 13.03.2024 № 062/06-13-1366 в період з 01.01.2021 по 01.05.2021 нежитлова будівля по вул. Щербакова, 48-А перебувала на балансі ГУ ДФС у м. Києві, тобто особи правонаступником якої є відповідач. При цьому, відповідачем не надано доказів не споживання теплової енергії за Договором у спірний період як і не надано контррозрахунку вартості обсягів спожитої енергії за «вірним» на його думку тарифом. Згідно пункту 1 Додатку № 3 до Договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію «Енергопостачальною організацією» проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 26.04.2018 № 700 за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал./грн) без урахування ПДВ: для опалення 1 491,57 грн/Гкал. Пунктом 3 Додатку № 3 до Договору закріплено можливе змінення тарифів в період дії Договору. З матеріалів справи слідує, що розрахунки за відпущену теплову енергію позивачем проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, що діяв у певний (спірний час), затвердженими відповідним органом у встановленому законом порядку для КП «Київтеплоенерго». У наданих актах приймання - передавання товарної продукції за спірний період міститься посилання на тарифи, затверджені Розпорядженням КМВА від 29.09.2023 № 760, яке застосовано автоматично. При цьому у актах приймання - передавання товарної продукції застосовано тариф 1 183,81 грн. за одиницю виміру Гкал, на підставі розпорядження КМДА від 23.09.2020 № 1487 та 1 399,47 грн. за одиницю виміру Гкал, на підставі розпорядження КМДА від 29.12.2020 № 2077, що відповідно підтверджує правильність здійснених позивачем нарахувань. Неотримання відповідачем Актів приймання - передавання товарної продукції за Договором за період з січня 2021 по квітень 2021 є виключно суб`єктивною поведінкою сторони, оскільки пунктом 2 Додатку № 4 до Договору саме на відповідача покладено обов`язок отримувати документи за Договором, в тому числі облікові картки, рахунки фактури та акти приймання - передавання товарної продукції. В свою чергу факт отримання рахунку та акту приймання - передавання товарної продукції не впливає на обов`язок відповідача здійснити оплату у відповідності до пункту 4 Додатку № 4 до Договору у строк до 25 числа поточного місяця. Слід зазначити про те, що ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 178 558,19 грн. підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних вимог залишається без змін. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати поставленої у спірні періоди теплової енергії, позивач відповідно до положень ст. 625 ЦК України має право нарахувати на прострочені суми грошових зобов`язань інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду. За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 65 652,89 грн. та 3 % річних в сумі 14 186,14 грн., які підлягають задоволенню за розрахунками позивача, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін. Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України). Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/976/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задоволенню не підлягає. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/976/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/976/24 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/976/24

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/976/24. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді С.Р. Станік С.А. Гончаров