Постанова Харківський апеляційний суд № 642/6997/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 04 грудня 2024 року м. Харків справа № 642/6997/23 провадження № 22-ц/818/2734/24 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії - Тичкової О.Ю., Маміної О.В. за участю секретаря - Львової С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування - Департамент служб у справах дітей ХМР про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника Діденка Володимира Євгеновича на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2024 року, ухвалене суддею Проценко Л.Г., В С Т А Н О В И В : У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування - Департамент служб у справах дітей ХМР про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. В обґрунтування позову зазначив, що у 2016 році він уклав шлюб з відповідачкою, і від шлюбу є неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З липня 2021 року до початку війни 24 лютого 2022 року його дружина, у якої є ще інший син 2009 року народження від іншого чоловіка, не брала участі у вихованні дитини. У березні 2022 року діти поїхали до Німеччини, і у серпні 2022 року приїжджали на 20 днів до Львова. У квітні 2023 року дружина залишала йому дітей у Львові і повернулася у Німеччину. Він встановив, що його син ОСОБА_3 відстає у розвитку. Він намагався влаштувати сина у спеціалізований дитячий садок, але дружина без його згоди вивезла сина за кордон і на спілкування не виходить. Враховуючи викладене, з урахуванням останніх уточнень, просить суд: усунити йому перешкоди в спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши наступний порядок спілкування: - безперешкодно спілкуватись з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , телефоном, а також за допомогою інших засобів аудіо або відеозв`язку в тому числі за допомогою месенджерів WhatsApp, Viber, Skype, Telegram або аналогічних; - безперешкодно спілкуватись в місці та місті за його вибором з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного місяця з 20 числа 8 години ранку по 27 число 17 година вечора без присутності матері з її попереднім повідомленням телефоном або смс повідомленням; - безперешкодно спілкуватись протягом спільного відпочинку з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , один раз на рік з 1 липня по 30 липня без присутності матері, в тому числі, і за межами України. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги та зобов`язати орган опіки та піклування надати висновок щодо розв`язання спору. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він не має можливості виїзду за кордон в умовах воєнного стану, вказана обставина з`ясувалась після судового засідання, тому єдиною можливістю спілкування з дитиною для нього є спілкування телефоном та по відеозв`язку. Вказує, що пропозиції з`явитися на співбесіду від органу опіки та піклування позивач та його представник не отримували, вже після судового засідання він отримав лист третьої особи від 03 квітня 2024 року. Крім того, згідно штампу на поштовому конверті лист було відправлено з Харкова 03 травня 2024 року. Також зазначає, що в кабінеті Електронного суду вказаного листа немає. Зазначає, що обов`язок надати такий висновок виникає незалежно від присутності дитини в Україні. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не було наведено переконливих підстав та доказів для задоволення його позову. Визначення місця проживання дитини разом із нею не позбавляє відповідача можливості спілкуватися із сином та приймати участь в його утриманні. Сам факт її проживання разом із дитиною за кордоном жодним чином не порушує прав відповідача як батька. Крім того, обраний позивачем спосіб участі у вихованні дитини буде лише шкодити останній та не відповідає найкращим інтересам дитини. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведені обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 29 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, зареєстрований 29 липня 2016 року Дзержинським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис

517. Прізвища сторін після укладення шлюбу: ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .(а.с.14) Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15). За висновком комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку особи від 15 червня 2023 року №ІРЦ-85400/2023/428988 Інклюзивно-ресурсного центру м. Львів у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спостерігаються труднощі під час виконання фізичних вправ з м`ячем. Стан функціонування дрібної моторики на середньому рівні, виявлені фізичні труднощі легкого ступеня прояву. Хлопчик контактує поступово, потребує час для адаптації, комунікативні засоби (вигуки, звукокомплекси, окремі слова) використовує для повідомлення про власну потребу, досягнення мети, взаємодії з іншою людиною, діалогове мовлення відсутнє. Недостатнє формування соціальної та комунікативної функцій, виявлено функціонально-мовленеві труднощі тяжкого ступеня прояву. Батькам (законним представникам) рекомендовано упродовж року консультації медичних та педагогічних фахівців, співпраця з мультидисциплінарною командою закладу дошкільної освіти (командою супроводу). Доведення інформації про дитину. Співпраця з практичним психологом для створення єдиної стратегії поведінки дитини у ЗДО та родині. Прийняття участі у Команді супроводу, в тому числі залучення до складання ІПР. Спостереження у дитячого лікаря-психіатра, консультація поведінкового терапевта. Адміністрації ЗДО рекомендовано впродовж року дотримання вимог щодо архітектурної доступності освітніх закладів визначених Державними будівельними нормами. Забезпечення необхідними навчально-методичними і навчально-наочними посібниками, ігровим, навчально-дидактичним обладнанням, засобами індивідуальної корекції, тощо (а.с.18-36). У зв`язку з початком військової агресії російської федерації 09 березня 2022 року відповідач ОСОБА_2 разом з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 виїхала за межі території України. Як вбачається з копії паспорту громадянки України для виїзду за кордон ( НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покинула територію України 09 березня 2022 року. Згідно записів у паспорті протягом 2022 - 2023 років відповідач періодично приїздила до України на нетривалий час (а.с.94-97). На даний час відповідач ОСОБА_2 разом з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 . Весь цей час, малолітня дитина - ОСОБА_3 знаходиться під наглядом матері та перебуває на її утриманні. Дитина забезпечена соціальним страхуванням і знаходиться під доглядом лікаря-педіатра, що підтверджується Полісом обов`язкового медичного страхування № 98344963, а також соціальним захистом від уряду Німеччини (а.с.79-89). Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року (справа №642/2820/23), яке набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Галицька районна адміністрація Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини відмовлено. Як вбачається із зазначеного рішення суд врахував той факт, що ОСОБА_3 тільки чотири роки і він з березня 2022 і по теперішній час проживає з матір`ю. Суд виходив з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце його проживання, психологічний стан тощо, а також дотримується балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя, а тому суд вважає, що дитині безпечніше залишатись з мамою в Німеччині, на час військової агресії Російської Федерації. Крім того, доводи батька про те, що мати хлопчика неналежним чином виконує свої обов`язки, якщо дитина залишиться з мамою, то існує реальна загроза для його здоров`я є лише недоведеними припущеннями, а надані медичні документи, лише свідчать про те, що батько звертався до лікарів, здійснюючи лікування хлопчика в той час коли дитину привозили до м. Львів і він з ним проживав, але медичні довідки не доводять вину відповідачки у тому що дитина затримується у розвитку. Також судом з`ясовано, що дитина разом з матір`ю продовжує постійно проживати в Німеччіні в місті Альтдьобери, відповідач з дитиною забезпечені житлом (квартирою з 3-х кімнат), квартира облаштована всіма необхідними меблями та побутовою технікою, для дитини створені всі належні умови. Відповідач отримує соціальну допомогу від уряду Німеччини на себе та на дитину, що в повній мірі забезпечує матеріальні потреби відповідача та дитини. Дитина знаходиться під наглядом лікаря-педіатра та проходить медичні огляди (а.с. 90-93). Київським районним судом м. Харкова 25 вересня 2023 року було видано Судовий наказ по справі №953/8875/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення заяви 21 вересня 2023 року і до повноліття дитини (а.с.78). Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Як вбачається з відомостей розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2024 року по справі №953/7708/23, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.78). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1, 3 статті 9 Конвенції). Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. У статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України). За частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно із статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21). Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року). Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Вирішуючи питання про встановлення способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Згідно пояснень Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 04 березня 2024 року, наданих до суду першої інстанції, висновок щодо розв`язання спору вони не мають можливості надати, оскільки ні позивач, ні представник позивача, ні відповідач до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради на співбесіду не з`явились. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що пояснення Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради надані 04 березня 2024 року, а пропозиція позивачу з`явитись на співбесіду була направлена тільки 03 квітня 2024 року, та згідно штампу на поштовому конверті була отримана 03 травня 2024 року, тому позивач був позбавлений можливості з`явитись на співбесіду. З урахуванням вказаних обставин, ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року було зобов`язано орган опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надати висновок щодо розв`язання спору у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи: Орган опіки та піклування - Департамент служб у справах дітей ХМР про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. 04 грудня 2024 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшов висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 29 листопада 2024 року щодо доцільності встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, із змісту вказаного висновку вбачається: «Позивачу та відповідачу по справі 03.04.2024 було направлено листа про необхідність з?явитися на співбесіду, але до теперішнього часу ані позивач по справі, ані відповідач по справі до Департаменту служб на співбесіду не з?являлись, необхідний пакет документів не надавали. Слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір?ю, ОСОБА_2 , виїхали за межі України, де мешкають на теперішній час, тому не можливо при вирішенні спору врахувати стан здоров?я дитини, з?ясувати його думку зі спірного питання, визначити особисту прихильність дитини до кожного з батьків, як це передбачено ч. 2 ст. 159 Сімейного кодексу України. Враховуючи вищезазначене, рекомендації Комісії, керуючись ст.ст. 19, Сімейного кодексу України, 74, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов?язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 N? 866, Департамент служб, який діє від імені органу опіки та піклування, вважає за не доцільне встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Колегія суддів не погоджується із висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 29 листопада 2024 року, оскільки він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини. Колегією суддів встановлено, що з 09 березня 2022 року дитина разом із матір?ю проживають за межами України і позивач позбавлений можливості спілкуватися з дитиною. Відмова суду у визначенні порядку спілкування батька з дитиною суперечить інтересам дитини. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив усунити йому перешкоди в спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши наступний порядок спілкування: - безперешкодно спілкуватись з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , телефоном, а також за допомогою інших засобів аудіо або відеозв`язку в тому числі за допомогою месенджерів WhatsApp, Viber, Skype, Telegram або аналогічних; - безперешкодно спілкуватись в місці та місті за його вибором з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного місяця з 20 числа 8 години ранку по 27 число 17 година вечора без присутності матері з її попереднім повідомленням телефоном або смс повідомленням; - безперешкодно спілкуватись протягом спільного відпочинку з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , один раз на рік з 1 липня по 30 липня без присутності матері, в тому числі, і за межами України. Конвенцією про права дитини № 789-ХІІ від 20 листопада 1989 року закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (далі Конвенція № 789-ХІІ ). Частиною третьою статті 9 Конвенції № 789-ХІІ передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Враховуючи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 , зустрічі і спілкування батька з дитиною мають відбуватись за встановленим судом графіком з урахуванням режиму дня дитини (навчання, позашкільних занять, гуртків секцій, відпочинку, тощо). Визначаючи спосіб участі у вихованні дитини батьком та графіку їх побачень, суд враховує інтереси дитини, зокрема, необхідність дотримання звичних для нього умов щодо організації, розпорядку її повсякденного життя, його вік, а також право кожного з батьків брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Представник відповідача не зміг повідомити суду розпорядок дня дитини, розклад його зайнять. Не надала такої інформації і відповідач. За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе визначити час спілкування та побачень з дитиною на власний розсуд, враховуючи звичайний розпорядок дня дитини відповідного віку. Суд вважає, що необхідно встановити такий спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина та спілкуванні з ним, який забезпечить повний і гармонійний розвитку її особистості, зокрема: -спілкування із застосуванням засобів телекомунікацій і мобільного зв`язку, а також месенджерів WhatsApp, Viber, Skype кожного вівторка в період з 19.00 год. до 20.00 год., кожної суботи в період з 10.00год. до 11.00год, за київським часом; -особисті побачення з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у країні перебування дитини за місцем проживання дитини кожної неділі з 10.00 год. до 17.00 год. за часом країни перебування дитини. Суд апеляційної інстанції враховує те, що дитина наразі перебуває за кордоном та спілкування батька з нею засобами мобільного, електронного зв`язку із застосуванням мобільних застосунків буде сприяти підтриманню зв`язку дитини з батьком. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Національного координаційного центру кібербезпеки від 19 вересня 2024 року обмежено використання Telegram в органах державної влади, військових формуваннях, на об`єктах критичної інфраструктури, у зв?язку із тим, що месенджер Telegram активно використовується ворогом для кібератак, розповсюдження фішингу та шкідливого програмного забезпечення, встановлення геолокації користувачів, корегування ракетних ударів тощо. Крім того, як зазначив представник відповідача, у її довірителя такий месенджер відсутній, у зв?язку з чим не має змоги забезпечити спілкування позивача з дитиною за допомогою месенджера Telegram. З урахуванням віку та стану здоров?я дитини, емоційного зв?язку матері та дитини, а також батька та дитини, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення порядку його участі спілкуванні з дитиною протягом їх спільного відпочинку. У разі зміни наведених обставин позивач не позбавлений можливості позиватися про зміну способу його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та спілкування з ним. Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, оскільки участь батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними відповідатиме інтересам дітей, забезпечуватиме справедливу рівновагу між інтересами дітей та батька, а також рівність прав батьків щодо дитини. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову, шляхом надання можливості батькові ОСОБА_1 приймати участь у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб зазначений у мотивувальній частині цієї постанови. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника Діденка Володимира Євгеновича - задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2024 року - скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування - Департамент служб у справах дітей ХМР про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - задовольнити частково. Встановити наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: - спілкування із застосуванням засобів телекомунікацій і мобільного зв`язку, а також месенджерів WhatsApp, Viber, Skype кожного вівторка в період з 19.00 год. до 20.00 год., кожної суботи в період з 10.00год. до 11.00год, за київським часом; - особисті побачення з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у країні перебування дитини за місцем проживання дитини кожної неділі з 10.00 год. до 17.00 год. за часом країни перебування дитини. В іншій частині задоволення позову - відмовити. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.В. Маміна О.Ю. Тичкова