Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/343/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8671/24 Справа № 932/343/24 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І. А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря Драгомерецької А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Юрко Олена Сергіївна, на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськавід 18 червня 2024 року, - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ 15.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просив стягнути з останньої компенсацію моральної шкоди завданої внаслідок злочину у розмірі 200 000,00 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськавід 18 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації моральної шкоди суму у розмірі 100 000 гривень. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судового збору, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь Держави України судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень, 00 коп. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 29.07.2024 року від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Юрко Олена Сергіївна надішла апеляційна скарга, в якій просить змінити рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2024 року, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди та стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн. Відповідачка не заперечуючи факт завдання позивачу моральної шкоди, вважає, що її розмір занадто завищений, оскільки ознаками ушкодження середньої тяжкості, яке отримав позивач, є відсутність небезпеки для життя, позивач нетривалий час (7 днів) провів у лікарні в післяопераційний період і не довів належними, допустимими та достатніми доказами, що назавжди позбавлений можливості вести активний спосіб життя, займатися спортом професійно та нанесена йому травма може в подальшому впливати на стан його здоров`я і призвести до подальших ускладнень, особливо після 30-40 років. Оскільки в матеріалах справи окрім медичного висновку, відсутні будь-які належні. допустимі та достатні докази завдання позивачу моральної шкоди, яка оцінена судом в 100 000,00грн., вважає, що судом зроблений висновок про доведеність вимог позивача лише на підставі міркувань та припущень. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходив. В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ Представник ОСОБА_2 адвокат Юрко О.С. доводи апеляційної скарги підтримала. ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Відповідно до копії ухвали Дніпровського апеляційного суду від 07.12.2023 постановленій у справі №201/4054/21, вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2023 стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України, скасовано. На підставі ч.2 ст.49 КК України звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Цивільний позов ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. Як зазначено у вказаній ухвалі ОСОБА_2 не оскаржувала правильності встановлених судом першої інстанції фактичних обставин та правову кваліфікацію її дій, які мали місце 23.10.2020. Відповідно до копії вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2023 ухваленим у справі №201/4054/21, судом встановлено що 23.10.2020 у м. Дніпро, ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «ДЕУ-МАТІЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_1 у зв`язку з чим останній отримав тілесні ушкодження, що згідно висновку експерта відноситься до середньої тяжкості. У вказаному вироку зазначено, що ОСОБА_2 визнала свою вину в інкримінованому їй діянні. На підтвердження доводів щодо отриманих травм та знаходження на лікуванні, позивачем надано копію виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого. Оскільки в ході судового розгляду в межах справи №201/4054/21 було доведено протиправність дій відповідача, що стало наслідком спричинення позивачу тілесних ушкоджень та відповідно, у зв`язку з цим, моральних страждань, й з огляду на встановлені у даній справі обставини, суд виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, вважає, що сума у розмірі 100 000,00 грн. буде співмірною до заподіяної шкоди. Суд виходить з того, що заподіювач шкоди взагалі самоусунулась від допомоги потерпілій особі, який на момент ДТП був неповнолітнім, отримав тяжкі травми, пережив сильний стрес від події та змушений був проходити тривале лікування та реабілітацію. Його звичайний уклад життя було змінено, тому враховуючи тривалість таких змін у житті, глибину і характер душевних страждань, фізичного болю, інших негативних наслідків, суд першої інстанції вважає, що позивач заслуговує на справедливу компенсацію. Проте сума у 100 тис. грн. є співмірною, оскільки курс гривні до долару постійно змінюється, продукти та ліки дорожчають, тому на сьогодні витратити таку суму можливо навіть за кілька днів. Тому саме такий розмір моральної шкоди суд вважає обґрунтованим і достатнім. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до ч.ч.1-4 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. У пунктах 3, 5 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У постанові Великої палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач зазнав моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини відповідача. Разом з тим, колегія суддів вважає, що сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. відповідає вимогам розумності та справедливості. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Юрко Олена Сергіївна залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськавід 18 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення виготовлено 10.12.2024 року. Судді: