Постанова 4851 № 440/10262/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2024 р. Справа № 440/10262/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Гіглава О.В., м. Полтава, по справі № 440/10262/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач), у якій просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2019 рік - 07 календарних днів основної оплачуваної відпустки, за 2020 рік - 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, та 14 календарних днів щорічної оплачуваної додаткові відпустки за стаж служби, за 2021 рік - 05 календарних днів щорічної оплачуваної додаткові відпустки за стаж служби та 30 календарних днів основної оплачуваної відпустки, за 2022 рік - 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби та 14 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2019 рік - 07 календарних днів основної оплачуваної відпустки, за 2020 рік - 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, та 14 календарних днів щорічної оплачуваної додаткові відпустки за стаж служби, за 2021 рік - 05 календарних днів щорічної оплачуваної додаткові відпустки за стаж служби та 30 календарних днів основної оплачуваної відпустки, за 2022 рік - 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби та 14 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив службу в ГУНП в Полтавській області та має статус учасника бойових дій. Вказує, що при звільненні з органів поліції згідно наказу від 11.01.2023 №18 о/с позивачу протиправно не було виплачено відповідачем грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2019 рік - 07 календарних днів основної оплачуваної відпустки, за 2020 рік - 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, та 14 календарних днів щорічної оплачуваної додаткові відпустки за стаж служби, за 2021 рік - 05 календарних днів щорічної оплачуваної додаткові відпустки за стаж служби та 30 календарних днів основної оплачуваної відпустки, за 2022 рік - 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби та 14 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення. Наполягає на тому, що на таку компенсацію позивач має право в силу вимог чинного законодавства України. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 07 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік, 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2020 рік, 14 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2020 рік, 05 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2021 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2022 рік та 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 07 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік, 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2020 рік, 14 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2020 рік, 05 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2021 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2022 рік та 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №440/10262/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові під 14.12.2023 у справі №440/1526/19, в обґрунтування того, що при звільненні грошова компенсація за невикористані календарні дні відпустки нараховується за повні відпрацьовані місяці в році звільнення. Окрім того, зазначає, що відповідно до Закону України "Про Національну поліції" та Порядку №260 від 06.04.2016 грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки на передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Крім того, пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 чітко встановлено обов`язок вказувати кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку в наказі про звільнення, з яким обов`язково має бути ознайомлений під підпис поліцейський та має право його оскаржити в частині або повністю. А тому, ГУНП в Полтавській області не могло бути допущено протиправної бездіяльності щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік тривалістю 07 календарних днів, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік та 14 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (19 років) за 2020 рік, 05 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (20 років) за 2021 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (21 рік) за 2022 рік та 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2022 рік, оскільки в наказі про звільнення позивача від 11.01.2023 №18 о/с не було визначено компенсації за невикористані відпустки, а позивач в свою чергу з таким наказом погодився та його не оскаржив. Отже, без внесення відповідних змін до наказу про звільнення, вимога про стягнення з ГУНП грошової компенсації за невикористані дні відпусток є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з положеннями Порядку №260. Поряд з цим, стосовно нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, відповідач зазначив, що додаткова відпустка не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпусток. Вона надається у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. У разі невикористання зазначеної відпустки, її не можна перенести на наступний календарний рік, не можна подовжити у разі хвороби працівника та не можна ділити на частини. Вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи допущено: порушення норм матеріального права, а саме вимог пункту 8 Розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06 квітня 2016 року №260 та ч.10 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію»; порушення норм процесуального права, а саме ст.242 КАС України - не було повно і всебічно досліджено обставини справи, наявним в матеріалах справи доказам не було надано належної оцінки. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справ за участі їх представника та вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 має статус ветерана війни-учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням, виданим ГУНП в Полтавській області 19.03.2021, копія якого наявна у матеріалах справи. Позивач проходив службу на посадах в Національній поліції (ГУНП в Полтавській області) по 11.01.2023. Наказом ГУНП в Полтавській області №18 о/с від 11.01.2023 майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Полтавського районного управління поліції, на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції з 11.01.2023. Вислуга років станом на 11.01.2023 складає 21 рік 09 місяців 26 днів, у пільговому обчисленні - 28 років 01 місяць 02 дні, загальний трудовий стаж - 26 років 04 місяці 08 днів. Згідно з довідкою Управління кадрового забезпечення ГУНП в Полтавській області від 22.05.2023 №11зі115/12/02-2023 за час проходження служби в ГУНП в Полтавській області за період з 16.10.2019 по 11.01.2023, з урахуванням наданих відпусток у ОСОБА_1 наявні залишки невикористаних відпусток, а саме: - 07 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2019 році; - 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік; - 14 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (19 років) за 2020 рік; - 05 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (20 років) за 2021 рік; - 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік; - 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (21 рік) за 2022 рік; - 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2022 рік. Компенсація за вказані невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток відповідачем на користь позивача не проводилася, що учасниками справи не заперечується. Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2019 рік - 07 календарних днів основної оплачуваної відпустки, за 2020 рік - 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, та 14 календарних днів щорічної оплачуваної додаткові відпустки за стаж служби, за 2021 рік - 05 календарних днів щорічної оплачуваної додаткові відпустки за стаж служби та 30 календарних днів основної оплачуваної відпустки, за 2022 рік - 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби та 14 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач при звільненні зі служби в Національній поліції України мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним основну та додаткові відпустки. Однак, відповідачем протиправно не виплачено таку компенсацію. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Закон України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15 листопада 1996 року (у відповідній редакції) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України. Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (у відповідній редакції) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Згідно зі статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 92 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Відповідно до статті 4 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин сьомої, восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Частинами першою та другою статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом МВС України №260 від 06 квітня 2016 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО). Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Враховуючи наведене правове регулювання спірних відносин, колегія суддів дійшла висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII, а саме: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів, відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється, та у разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції, за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. У Рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Наведені вище висновки узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020. Колегія суддів зі змісту довідки Управління кадрового забезпечення ГУНП в Полтавській області від 22.05.2023 №11зі115/12/02-2023 за час проходження служби в ГУНП в Полтавській області за період з 16.10.2019 по 11.01.2023, з урахуванням наданих відпусток у ОСОБА_1 наявні залишки невикористаних відпусток, а саме: 07 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2019 році; 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік; 14 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (19 років) за 2020 рік; 05 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (20 років) за 2021 рік; 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік; 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (21 рік) за 2022 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2022 рік. Колегія суддів зазначає, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 20 липня 2023 року у справі №200/18480/21. Відповідно до абзацу восьмого пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Отже, компенсація за невикористані календарні дні відпустки нараховується виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо наявності у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористані: 07 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік, 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2020 рік, 14 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2020 рік, 05 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2021 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2022 рік та 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Головне управління Національної поліції в Полтавській області у спірних правовідносинах діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені спеціальним Законом №580-VIII, відповідно до процедури, встановленої Порядком №260, а судом першої інстанції при вирішенні даної справи допущено порушення норм матеріального права, а саме вимог пункту 8 Розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06 квітня 2016 року №260 та ч.10 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію», то такі доводи скарги є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються із наведеним вище. Стосовно посилання в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові під 14.12.2023 у справі №440/1526/19, то колегія суддів відхиляє такі посилання, оскільки відносини у даній справі є фактично відмінними від вищевказаної справи, яка переглядалася судом касаційної інстанції. Колегія суддів не приймає до уваги посилання ГУНП в Полтавській області на правову позицію, висловлену у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 31.10.2022 у справі №241/2229/20, оскільки зазначене судове рішення прийнято в порядку цивільного провадження за інших фактичних обставин справи та суб`єктного складу учасників відносин. Так, у справі №241/2229/20, позивач обіймав посаду завідуючого хірургічного відділення в КНП «Мангушська центральна районна лікарня» та продовжував перебувати у трудових стосунках із відповідачем на момент виникнення спору про право отримати компенсацію за невикористану додаткову відпустку, в той час як у справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у відмінних правовідносинах - звільнення особи з публічної служби, які врегульовані зазначеними вище спеціальними нормативними актами, розгляд яких передбачений за правилами адміністративного судочинства. Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.242 КАС України, то колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки вони не знайшли обґрунтованого підтвердження у ході апеляційного перегляду даної справи. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірність своєї бездіяльності, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової оплачуваної відпустки та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 - 2022 роки, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. З урахуванням вимог ст.308 КАС України, колегія суддів не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині стягнення правничої допомоги, оскільки відповідачем не було оскаржено рішення суду першої інстанції в цій частині. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 07 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік, 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2020 рік, 14 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2020 рік, 05 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2021 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2022 рік та 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 07 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік, 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2020 рік, 14 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2020 рік, 05 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2021 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2022 рік та 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі № 440/10262/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 по справі № 440/10262/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич