Ухвала КГС ВС № 904/4690/22

УХВАЛА 09 грудня 2024 року м. Київ cправа № 904/4690/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Міщенка І. С., перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Холод Віроніки Геннадіївни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (головуючий - Кощеєв І. М., судді: Чус О. В., Дармін М. О.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 (суддя Васильєв О. Ю.) у справі за позовом Павлоградської міської ради до Фізичної особи - підприємця Холод Віроніки Геннадіївни про зобов`язання укласти договір оренди земельної ділянки та стягнення 348 139,32 грн, ВСТАНОВИВ: До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи - підприємця Холод Віроніки Геннадіївни (далі - ФОП Холод В. Г.) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (повний текст складено 25.10.2024) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 у справі № 904/4690/22, сформована в системі "Електронний суд" 15.11.2024. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Так, частиною другою статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального Закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19 при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Між тим, касаційна скарга ФОП Холод В. Г., хоча і містить посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, проте належним обґрунтування наявності, передбаченої згаданим пунктом підстави касаційного оскарження воно не є, позаяк скаржниця не зазначає конкретної норми права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не наводить обставин справи, до яких ця норма повинна застосовуватись. Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що у касаційній скарзі наразі відсутнє належне обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження. Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на день звернення з позовом передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. При цьому згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Згідно із статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2 481, 00 грн. Так, предметом позову у цій справі є одна немайнова та одна майнова вимоги. Отже, за подання касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій у справі № 904/4690/22 належало сплатити 12 324, 94 грн, а саме (348 139, 32 грн х 1,5% х 200% х 0,8) + (2 481 грн х 200% х 0,8). Натомість скаржниця не додала до касаційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому Законом порядку та розмірі, а відтак вимог ГПК України і у цій частині не виконала. За приписами частини другої статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється ухвала. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без руху касаційної скарги ФОП Холод В. Г. з наданням скаржниці строку на усунення виявлених недоліків. Способом усунення недоліків касаційної скарги суд касаційної інстанції визначає: 1) подання касаційної скарги в новій редакції з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України (належне обґрунтування підстави касаційного оскарження); 2) подання документа на підтвердження сплати судового збору у розмірі 12 324, 94 грн на належні платіжні реквізити. Реквізити для сплати судового збору за подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду такі: - Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 - Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 - Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) - Код банку отримувача (МФО): 899998 - Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007 - Код класифікації доходів бюджету: 22030102 - Судовий збір (Верховний Суд, 055) - Призначення платежу: *;101. За таких обставин, керуючись статтями 174, 234, 290, 292, 314 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Холод Віроніки Геннадіївни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 у справі № 904/4690/22 залишити без руху.

2. Надати скаржниці строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Міщенко І. С.