Постанова Львівський апеляційний суд № 455/2375/23

Справа № 455/2375/23 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю.П. Провадження № 22-ц/811/3270/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2024 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря - Матяш С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 листопада 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, в с т а н о в и в: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт, що він є єдиною особою, яка може бути зайнята постійним стороннім доглядом за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є бабою заявника і за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Встановлення вказаного факту є необхідним для отримання заявником соціальних пільг та виплат, визначених Законом України «Про соціальні послуги», а також для забезпечення можливості виїхати з бабусею за кордон для проведення лікування. Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 листопада 2023 року у відкритті провадження в даній справі відмовлено. Ухвалу суду оскаржив заявник ОСОБА_1 , просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що суд не врахував тієї обставини, що у своїй заяві він просив встановити факт, що він є єдиною особою, яка може бути зайнята постійним доглядом за ОСОБА_2 , яка за станом свого здоров`я потребує постійного догляду, та відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Звертає увагу, що зазначений юридичний факт породжує юридичні наслідки і чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення. Наголошує, що встановлення даного факту не пов`язується з вирішенням спору про право. Додає, що встановлення даного факту є необхідним для підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за його бабусею, яка за станом здоров`я потребує стороннього догляду. На переконання апелянта, встановлення факту здійснення догляду та перебування фізичної особи на утриманні не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, має для заявника юридичне значення, а тому є підстави для задоволення його заяви. Зазначає, що вказаний факт не можна підтвердити в позасудовому порядку, оскільки не існує органу, який може це зробити. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Наминанік О.С. та представник заінтересованої особи виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області подали заяви (клопотання) про розгляд справи у їхній відсутності, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 19.11.2024 року, є дата складення повного судового рішення - 29.11.2024 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік фактів, що мають юридичне значення, та які встановлюються в судовому порядку, передбачений у статті 315 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №161/853/19, від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 зазначено, якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі №398/4017/18 вказано, що суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній. За висновком Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі №201/5972/22 (провадження №14-132цс23), існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними. Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення. Судом встановлено, що предметом розгляду у даній справі є заява про встановлення факту, що ОСОБА_1 є єдиною особою, яка здійснює постійний сторонній догляд за бабусею ОСОБА_2 , яка потребує такого догляду за станом свого здоров`я. Заявлені вимоги пов`язані з доведенням існування підстав для отримання соціальних пільг та виплат, визначених Законом України «Про соціальні послуги», а також для забезпечення можливості виїхати із ОСОБА_2 за кордон для проведення лікування. Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №587. Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру. Догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою (п.1ч.6 ст.16 Закону України «Про соціальні послуги»). Згідно з пунктом 17 частини першої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги», соціальні послуги - це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України. Статтею 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачі соціальних послуг - це юридичні та фізичні особи, фізичні особи-підприємці, включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, а отримувачі соціальних послуг - це особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги. Відповідно до частини 6, 7 статті 13 Закону України «Про соціальні послуги», фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України. Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд. У пункті 1 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859, встановлено механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі зазначеним статтею 13 Закону України «Про соціальні послуги» категоріям осіб. Згідно з частиною 1, 4 статті 19 Закону України «Про соціальні послуги», підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг. Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №587 (далі - Порядок). Згідно з пунктом 25 Порядку, для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за своїм задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом із документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку. Відповідно до пункту 36 Порядку, після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів уповноважений орган протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Про прийняте рішення особа, її законний представник, уповноважена особа органу опіки та піклування інформується уповноваженим органом не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) повідомлення про надання/відмову в наданні соціальних послуг у паперовій або електронній формі (пункт 37 Порядку). Відповідно до частини 4 статті 21 Закону України «Про соціальні послуги», рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку. Порядок отримання акту встановлення здійснення догляду регулюється Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57. Абзацом восьмим пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2022 року №1044, визначено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які потребують постійного догляду, - у супроводі одного із членів сім`ї першого ступеня споріднення (у значенні, наведеному у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) за наявності документів, що підтверджують родинні зв`язки, та висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу у постійному сторонньому догляді або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними особами, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу у постійному сторонньому догляді та акту встановлення факту здійснення догляду. Акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа, яка потребує постійного догляду, є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи, яка здійснює догляд, районною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням. Таким чином, законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує такого догляду, про встановлення якого просить заявник. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10 липня 2024 року в справі №213/3417/23 (провадження №61-16934св23) та від 18 жовтня 2024 року в справі №148/524/23 (провадження №61-12982св23). Доводи ОСОБА_1 про те, що лише суд може встановити факт того, що він доглядає за своєю хворою бабусею, спростовуються вищенаведеним законодавством, за яким для отримання відповідного статусу надавач та отримувач соціальних послуг включаються до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Доводи апеляційної скарги про те, що лише в судовому порядку може бути підтверджено факт того, що ОСОБА_1 є єдиним надавачем соціальної послуги його родичці та відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд, спростовуються встановленим чинним законодавством порядком надання соціальних послуг, який допускає відмову у наданні соціальної послуги у випадку, якщо встановлено відсутність потреби у соціальній послузі. Відтак, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлення факту здійснення ОСОБА_1 постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 , необхідного для отримання соціальних пільг та виплат, визначених Законом України «Про соціальні послуги», а також для забезпечення можливості виїхати з бабусею за кордон для проведення лікування, віднесено до повноважень інших органів та за законом не підлягає судовому розгляду, адже чинним законодавством передбачено позасудове встановлення такого факту. Отже, доводи апеляційної скарги не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 29 листопада 2024 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич