Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/17290/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/17290/23 пров. № А/857/13655/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року (головуючий суддя: Костюкевич С.Ф., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги, встановив: ОСОБА_1 , 28.06.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.06.2023 № Ф-2405-56; - визнати протиправною бездіяльность щодо не внесення змін до інтегрованої картки платника податків шляхом зменшення нарахованого вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 № Ф-2405-56 на суму 9673,90 грн та зобов`язати внести відповідні зміни. Обґрунтовує позов тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 у справі № 140/1378/20, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, його позов задоволено частково визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Волинській області від 13.02.2020 № Ф-2405-56 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 9 673,90 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказав, що відповідач, не зважаючи на рішення суду, не вніс відповідні зміни до його інтегрованої картки платника податків в інформаційній системі ДПС щодо заборгованості. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2023 № Ф-2405-56. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Волинській області щодо не внесення змін до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом зменшення нарахованого вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 № Ф-2405-56 боргу (недоїмки) на суму 9 673,90 грн 90 коп. Зобов`язано Головне управління ДПС у Волинській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску нарахованого вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 № Ф-2405-56 боргу (недоїмки) на суму 9 673,90 грн (дев`ять тисяч шістсот сімдесят три гривні 90 копійок). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 073 грн 60 коп. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на те, що статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено коло платників єдиного внеску, до яких, зокрема, належать особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність. Цим же Законом визначено своєчасне нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску. Крім того, з 01 січня 2017 року єдиний внесок сплачується незалежно від отриманого доходу. Згідно із даними інтегрованої картки платника податку позивачу нараховано єдиний соціальний внесок за І-IV квартали 2020 року, в тому числі, за січень 2022 року за самостійно поданою декларацією. Таким чином, вважає, що відповідач сформувавши оскаржувану вимогу від 13.02.2020 № Ф-2405-56 про сплату боргу (недоїмки), діяв виключно в межах повноважень та у спосіб передбачений нормами чинного законодавства. Позивач, 06.08.2024 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу відхилити. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2012 ОСОБА_1 , на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 6/278 від 18.07.2012, має право на заняття адвокатською діяльністю, згідно відповідного свідоцтва за №

699. Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України 19.09.2014 на підставі пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю позивача було зупинене за його заявою. Право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно пункту 1 частини четвертої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 30.01.2018 за заявою позивача. В період з березня 2020 року по червень 2020 року ОСОБА_1 працював за трудовим договором на ДП «Волиньвугілля», з вересня 2020 року по листопад 2020 року працював за трудовим договором у Нововолинській міській територіальній виборчій комісії, з листопад 2020 року по квітень 2021 з ВП «Шахта 9 «Нововолинська ДП «Волиньвугілля». За періоди березень - червень 2020 року, вересень - листопад 2020 року, грудень 2020 року роботодавцями позивача були сплачені за найманого працівника єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідками від 08.11.2023 № 618/4.4/10-39, від 03.12.2020 № 2, від 07.11.2023 № 167, а за періоди січень-лютий 2020 року та липень-серпень 2020 року ОСОБА_1 самостійно сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно квитанцій № 0.0.3300754965.1 від 13.11.2023, № 0.0.3300756327.1 від 13.11.2023. Згідно квитанції № 0.0.3300757750.1 від 13.11.2023 ОСОБА_1 сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1 430,00 грн (за самостійно поданою декларацією). Однак, ГУ ДПС у Волинській області 08.06.2023 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2405-56, відповідно до якої станом на 31.05.2023 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 9275,30 грн. Зокрема, у сумі 2 078 грн 12 коп. за І квартал 2020 року, у сумі 1 039 грн 06 коп. за ІІ квартал 2020 року, у сумі 3 178 грн 12 коп. за ІІІ квартал 2020 року, у сумі 3 300 грн 00 коп. за ІV квартал 2020 року, у сумі 1 430 грн 00 коп. за 2022 рік (згідно самостійно поданої декларації). Не погоджуючись із прийнятою вимогою про сплату (боргу) недоїмки від 08.06.2023 № Ф-2405-56 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вимога 08.06.2023 № Ф-2405-56 про необхідність сплати заборгованості позивачем у розмірі 9 275,30 грн з ЄСВ є фактично подвійним нарахуванням цього податку через невнесення податковим органом змін до інтегрованої картки цього платника податків на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а тому вимога № Ф-2405-56 від 08.06.2023 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 9 275,30 грн підлягає скасуванню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до пп 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Підпункт 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 5076-VI, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Згідно п. 2 ч. 1 ст. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2020 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) з діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ст. 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI,платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Проаналізувавши вищенаведені норми права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Тобто, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. У свою чергу, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано. З системного аналізу вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач покликається (а. с. 49) на те, що оскаржувана вимога від 08.06.2023 № Ф-2405-56 виникла у зв`язку з наявністю у позивача заборгованості в сумі 9275,30 грн по сплаті єдиного внеску, як особи яка проводить незалежну професійну діяльність, у таких періодах: - за І квартал 2020 року - у сумі 2 078 грн 12 коп (в рахунок погашення сплачено 1750 грн, згідно платіжного доручення від 29.05.2020, тобто залишок 328,12 грн); - за ІІ квартал 2020 року- у сумі 1 039 грн 06 коп; - за ІІІ квартал 2020 року - у сумі 3 178 грн 12 коп; - за ІV квартал 2020 року у сумі 3 300 грн - за 2022 рік - у сумі 1 430 грн 00 коп. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на таке. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що за січень-лютий 2020 року позивачем самостійно сплачено ЄСВ, що підтверджується відомостями з довідки форми ОК-5 (а. с. 75). За березень-червень 2020 року сплату ЄСВ здійснено Державним підприємством «Волиньвугілля», що підтверджується відомостями з довідки форми ОК-5 (а. с. 75) та копією довідки ДП «Волиньвугілля» від 08.11.23 № 618/4.4/10-39 (а. с. 77). За липень-серпень 2020 року позивачем самостійно сплачено ЄСВ, що підтверджується квитанцією 0.0.3300754965.1 (а. с. 81). За вересень вересень-листопад 2020 року сплата ЄСВ здійснено Нововолинською міською територіальною виборчою комісією, що підтверджується відомостями з довідки форми ОК-5 (а. с. 75) та копією довідки від 03.12.20 № 2 (а. с. 78). За грудень 2020 року - сплата ЄСВ здійснено відокремленим підрозділом «Шахта № 9», що підтверджується відомостями з довідки форми ОК-5 (а. с. 75) та копією довідки від 07.11.23 № 167 (а. с. 79). Щодо 2022 року, то за січень сплату ЄСВ здійснено Страховою компанією «Аско ДС», що підтверджується довідкою від 13.11.2023 № 504 (а. с. 80), за лютий позивачем самостійно сплачено ЄСВ, що підтверджується квитанцією № 0.0.3300757750.1 (а. с. 81). Щодо періоду з березня 2022 по 2023 року, то суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п. 9-19 розділу VIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, зокрема особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки доказами наявними в матеріалах справи підтверджується, що позивач був найманим працівником і саме роботодавці сплачували за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах визначених чинним законодавством та за періоди січень-лютий 2020 року, липень-серпень 2020 року, лютий 2022 року позивачем самостійно сплачено ЄСВ, а тому вимога Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.06.2023 № Ф-2405-56 підлягає скасуванню. Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо не внесення змін до інтегрованої картки платника податків шляхом зменшення нарахованого вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 № Ф-2405-56 на суму 9 673,90 грн та зобов`язання внести відповідні зміни, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, зареєстровано в Міністерстві юстиції 20.05.2016 за № 751/28881 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 422). У силу вимог Порядку № 422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій У розділі VII Порядку № 422 визначено механізм перенесення до інтегрованої картки платника результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальними працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи. Розділом VI Порядку № 422 врегульовано порядок відображення в інтегрованій картці платника сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску. З 21.04.2021 правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12.01.2021 № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції 15.03.2021 за № 321/35943 (далі - Порядок № 5). За приписами Порядку № 5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. У підрозділі 4 розділу V Порядку № 15 визначено механізм перенесення до інтегрованої картки платника результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень податкових органів та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи. Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що оскаржуючи індивідуальний акт, яким контролюючим органом здійснено нарахування податків і зборів, в тому числі і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, платник податків і зборів має матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру його податкових вигод та зобов`язань. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2018 у справі № 816/2042/16. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 у справі № 140/1378/20, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 (а. с. 24-38), позов задоволено частково визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Волинській області від 13.02.2020 №Ф-2405-56 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 9 673,90 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Разом з тим, відповідач всупереч вимогам підрозділу 4 розділу V Порядку № 15, не вніс відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 в інформаційній системі ДПС щодо заборгованості в сумі 9 673,90 грн, чим на думку суду апеляційної інстанції допустив протиправну бездіяльність. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідно зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску нарахованого вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 № Ф-2405-56 боргу (недоїмки) на суму 9 673,90 грн. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, підстави для стягнення судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 140/17290/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін