Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/3892/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/3892/24 пров. № А/857/14906/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Курильця А.Р., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі № 460/3892/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Зозуля Д.П. в м. Рівне в порядку письмового провадження), - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» (далі ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі Комісія, НКРЕКП, відповідач) про визнання протиправною та скасування Постанови Комісії від 18.10.2023 №1923 «Про накладення штрафу на ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу». Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає аналогічні доводи, викладені у позовній заяві, саме те, що під час проведення перевірки відповідач вийшов за межі підстав призначення такої перевірки, що порушує пункт 4.2 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого Постановою НКРЕКП 14.06.2018 №

428. Також зазначає, що судом першої інстанції не враховано дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а саме відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 з 01.05.2022 року всіх побутових споживачів ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» переведено на постачальника «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Тобто, вищевказана обставина (переведення побутових споживачів «заднім числом») призвела до виникнення значної переплати побутових споживачів перед ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», які продовжували протягом травня 2022 року, а також і надалі в наступні місяці здійснювати оплати на рахунки товариства, а відтак, це призвело до масових звернень побутових споживачів щодо повернення коштів у зв`язку із переплатою. Крім того, позивач звернувся із заявою про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 260/9781/23, яка обґрунтована тим, що оскільки, положеннями частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зважаючи, що дана категорія справ ще не розглядалася Верховним Судом, оскільки норми законодавства, відповідно до яких НКРЕКП була винесена оскаржувана ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» постанова від 18.10.2023 № 1923, беручи до уваги, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права про наявність підстав нарахування попереднім постачальником природного газу компенсації побутовим споживачам згідно Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу та порядку надання компенсації споживачам за їх недотримання, затверджених Постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156, з метою дотримання принципу єдності судової практики та однакового застосування і тлумачення правових норм в аналогічних справах, з врахуванням того, що виключно Верховний Суд має право тлумачити норми права, просить зупинити провадження у справі 460/3892/24 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 260/9781/23. Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такого відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін. Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» є підприємством, що здійснює господарську діяльність із постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 16.05.2017 №

653. З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі рішення НКРЕКП від 28.06.2023 № 1167 та посвідчення на проведення планової перевірки від 12.09.2023 № 445 у період з 18.09.2023 по 22.09.2023 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу, за період діяльності з 01.07.2022 по 15.09.2023. За результатами планової перевірки ТОВ «Рівнегаз Збут» складено Акт від 22.09.2023 № 396 (далі Акт перевірки), яким було встановлено ряд порушень законодавства та Ліцензійних умов допущених Ліцензіатом при здійсненні своєї господарської діяльності з постачання природного газу, а саме: підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, а саме: пункту 3.1 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог у частині забезпечення постачальником мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу; пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог у частині дотримання мінімального стандарту щодо повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача; пункту 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог у частині сплата споживачу компенсації у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави. Позивачем подано письмові пояснення (заперечення) на Акт перевірки. Постановою НКРЕКП від 18.10.2023 № 1923, відповідно до статей 17, 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг накладено штраф у розмірі 164016,00 гривень на ТОВ «Рівнегаз збут». Також, 18.10.2023 відповідачем винесено розпорядження № 290-р «Про усунення порушень ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», яким Ліцензіата зобов`язано: усунути порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 01.11.2023 сплатити компенсацію 326 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог (у редакції постанови НКРЕКП від 11.10.2022 № 1415). Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що проміжок часу між прийняттям Міністерством енергетики України наказу від 08.06.2022 № 198 та отриманням позивачем заяв від споживачів про повернення переплати вартості природного газу складає загалом пів року. Таким чином, надіслані на адресу позивача вимоги про повернення переплати вартості природного газу не є подією, що позивач не міг передбачити чи подією яка носить надзвичайний характер. Отже, станом І квартал 2023 року, тобто на момент надходження вимог споживачів про повернення переплати вартості природного газу, позивач знав про наявність таких переплат та міг передбачити появу таких вимог споживачів. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1540-VIII передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики: діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу. Згідно із частиною другою статті 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом. Відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов; розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства. За приписами частин першої - третьої, п`ятої статті 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора. За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі. У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб`єкту господарювання рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки. Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора. Частиною сьомою статті 19 Закону № 1540-VIII встановлено, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є: 1) подання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб`єктом, що належить до особливої групи споживачів, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю; 2) обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб`єктом, що належить до особливої групи споживачів, її законних прав; 3) обґрунтоване звернення суб`єктів господарювання та споживачів про порушення суб`єктом природної монополії, оператором малої системи розподілу законодавства з питань доступу до електричних/теплових/газових мереж та/або порушення ліцензійних умов; 4) перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок; 5) перевірка достовірності наданих Регулятору даних у звітності або в інших документах. Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - трьох робочих днів. У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення позапланової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб`єктів малого підприємництва - до п`яти робочих днів із внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки. Під час проведення позапланової виїзної перевірки з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки. У разі виявлення під час проведення позапланової виїзної перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, Регулятор має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до суб`єкта господарювання відповідальності, передбаченої законодавством. Отже, частиною сьомою статті 19 Закону № 1540-VIII встановлено, що під час проведення позапланової виїзної перевірки з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки. З матеріалів справи встановлено, що до відповідача надійшли звернення споживачів 12 постачальників природного газу, зокрема ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», ТОВ «УМАНЬГАЗ ЗБУТ», ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ», ТОВ «ЗАКАРПАТГАЗ ЗБУТ», ТОВ «ЧЕРНІВЦІГАЗ ЗБУТ», ТОВ «ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ», ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ», ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ», ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ», ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ», ТОВ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ», стосовно неповернення на письмові вимоги споживачів природного газу коштів переплати за послуги постачання природного газу, у тому числі повернення переплати попереднім постачальниками із недотриманням встановлених законодавством строків їх виконання та мінімальних стандартів якості. Так, перевірка ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» була проведена відповідачем на підставі Постанови № 1167, прийнятої відповідно до пункту 2 та 5 частини сьомої статті 19 Закону № 1540-VIII. Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 1540-VIII за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, та суб`єктів, що належать до особливої групи споживачів, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. За приписами частини третьої статті 22 Закону № 1540-VIII У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив. Згідно із частиною четвертою статті 22 Закону № 1540-VIII Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання», «Про енергетичну ефективність». Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 9 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі Закон № VIII) суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Пунктом 1 частини другої статті 59 Закону № 329-VIII передбачено, що правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності. За приписами частини третьої статі 59 Закону № 329-VIII у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. Відповідно до підпункту «б» пункту 5 частини четвертої статті 59 Закону № 329-VIII Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів) у таких розмірах: від 3000 до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню: за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню. Згідно із частиною п`ятою статті 59 Закону № 329-VIII під час визначення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб`єктів, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини. Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором під час перевірки вважаються пом`якшуючими обставинами. Поведінка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслідків, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку природного газу вважаються обтяжуючими обставинами. За правилами частин шостої - восьмої статті 59 Закону № 329-VIII рішення Регулятора про накладення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, може бути прийняте протягом 30-денного строку з дня складення акта перевірки. Накладення санкцій, передбачених цією статтею, не допускається, якщо порушення було виявлено через п`ять або більше років після його скоєння (у разі триваючого порушення - його припинення) або виявлення його наслідків. За одне правопорушення на ринку природного газу може застосуватися лише один вид штрафної санкції (штраф) або штраф разом із зупиненням дії ліцензії. Рішення про накладення санкцій Регулятором оскаржуються в судовому порядку. Відповідно до положень статті 22 Закону №1540-VIII суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах. За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції, серед іншого, у вигляді накладення штрафу. У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив. Щодо виявлених відповідачем під час перевірки порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, колегія суддів виходить з наступних міркувань. Так, за результатами розгляду Акта перевірки, на підставі Постанови № 1923, відповідач застосував до позивача штрафну санкцію за порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов участі дотримання мінімальних стандартів та вимог якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затвердженого НКРЕКП. З матеріалів справи встановлено, що позивач здійснює діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 16.05.2017 №

653. Разом з тим, відповідно до підпункту 3 пункту 6.2 розділу VI Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2500 (далі - Типовий договір), постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки Споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог, передбачених цим Договором. Відповідно до пункту 11.5 розділу XI Типового договору дія цього Договору припиняється, зокрема, у разі реєстрації споживача в Реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи у порядку, визначеному Правилами постачання та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493. У такому випадку дія цього Договору припиняється на наступний день після реєстрації споживача в Реєстрі іншого постачальника. Згідно з положеннями пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог, до мінімальних стандартів якості при наданні постачальником послуг постачання природного газу належить, зокрема, повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача. Даний стандарт введений в дію з 01.01.2023. Так, ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» у першому кварталі 2023 року, після набрання чинності Мінімальними стандартами та вимогами, здійснено повернення переплати 326 споживачам з порушенням строків визначених пунктом 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог. Оскільки у ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» відсутні договірні відносини із побутовими споживачами з травня 2022 року, позивач не постачає природний газ вказаним споживачам й не виставляє рахунки попереднім споживачам за поставлений природний газ, надання компенсації споживачам ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», як попереднім постачальником, здійснюється відповідно до пункту 3.8 глави 3 Стандартів та вимог шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами. Постановою № 1416 затверджено форму звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам» (далі - форма № 4-НКРЕКП- газ-якість-постачання) та інструкцію щодо її заповнення. Форма № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання передбачає надання постачальниками природного газу інформації щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та щодо дотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу та сум наданих компенсацій споживачам, у тому числі щодо повернення переплати попередніми постачальниками. Згідно з пунктом 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, Постачальник сплачує споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3 до Мінімальних стандартів та вимог. Згідно з пунктом 3.5 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог постачальник надає споживачу компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу шляхом врахування суми відповідної компенсації у рахунку за спожитий природний газ у строк не більше 45 днів з дня недотримання мінімального стандарту якості (у разі недотримання мінімального стандарту, визначеного підпунктом 2 пункту 3.2 цієї глави, - з дати зміни умов договору постачання природного газу для непобутових споживачів). Відповідно до пункту 3.8 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог компенсація надається, у тому числі шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами. Водночас, в ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» наявні усі необхідні дані для надання компенсації відповідно до пункту 3.8 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог, зокрема банківські реквізити споживачів, оскільки зазначені дані надавалися споживачами разом із письмовими вимогами щодо повернення переплати та відповідно до яких ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» було здійснено повернення коштів вказаним споживачам. Відповідно до пункту 3.6 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, визначає споживача, якому він має надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача. У разі ненадання постачальником компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу в порядку, визначеному пунктом 3.4 цієї глави, споживач має право самостійно звернутися до постачальника із заявою за формою, наведеною в додатку 4 до цих Стандартів та вимог (пункт 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог). Таким чином, відсутність додаткової заяви про надання компенсацій від споживачів, у відповідності до положень пункту 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог, не є підставою для ненадання компенсації, а подання такої заяви є правом споживача, а не обов`язком. Так, за інформацією, наданою позивачем під час проведення відповідачем перевірки, виплати компенсації заявникам (326 споживачам), наведеним в табл. 1 та 2 Акту № 396, на момент проведення перевірки не здійснювалась. В поясненнях позивача стосовно причин невиплати компенсації, наданих листом від 20.09.2023№ 337-Сл-3306-0923 (Додаток 2 до Акту № 396), як причину затримки повернення переплати споживачам зазначено форс-мажорні обставини. Стосовно покликань апелянта на форс-мажорні обставини в умовах воєнного стану в державі, колегія суддів звертає увагу на таке. Із змісту положеннями Постанови № 1416 видно, що затримка у наданні послуги внаслідок форс-мажорних обставин або з вини споживачів має бути документально підтверджена (пункт 3.1 Розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам»), згідно з Мінімальними стандартами - настання форс-мажорних обставин підтверджується відповідно до чинного законодавства (пункт 3.14 Мінімальних стандартів). Статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП України) та уповноваженими нею регіональними торгово- промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката. Відповідно до роз`яснень ТПП України з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП та підготовки пакету документів в період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено з 28 лютого 2022 року загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Даний лист, особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами, пов`язаними із військовою агресією російської федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката дотримуючись порядку встановленого Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року за № 44(5), за кожним зобов`язанням окремо. Вищевикладене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 25.01.202 р. у справі № 904/3886/21. Зокрема, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності) є відповідний сертифікат Торгово- промислової палати. Також колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що позивачем надано до НКРЕКП лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що ТПП України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану в України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам виконання яких/-го настало згідно з умовами договору контракту угоди законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Водночас, НКРЕКП визнано безпідставним покликання позивача на лист Торгово- промислової палати України від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1, як на підставу настання форс-мажорних обставин. Колегія суддів звертає увагу апелянта і на те, що Верховний Суд в постанові від 25.01.2022р. у справі № 904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні»: - ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності - форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; - наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката. У постанові Верховного Суду від 15.06.2023р. у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки: - лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; - форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; - наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобовязання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. У постанові Верховного Суду від 07.06.2023р. у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. У постанові Верховного Суду від 07.06.2023р. у справі № 906/540/22 викладено наступні висновки: Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022р.№2024/02.0-7.1 - засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); - вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; - лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. У постанові Верховного Суду від 29.06.2023р. у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки: - лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»; - наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку; - сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання; - той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/ неналежне виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваної постанови позивачем не додано сертифікату, який би підтверджував настання форс-мажорних обставин. Щодо переведення споживачів відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам» апеляційний суд зазначає, що таке не є свідченням непередбачуваності обставин з забезпечення виконання Ліцензіатом своїх зобов`язань відповідно до вимог Ліцензійних умов та Мінімальних стандартів та вимог. Так, підпунктом 25 пункту 2.2 Ліцензійних умов передбачено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема, дотримуватись мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП. При цьому, відповідно до пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог (у редакції постанови НКРЕКП від 10 листопада 2022 № 1415) до мінімальних стандартів якості при наданні постачальником послуг постачання природного газу належить, зокрема, повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача. Даний стандарт введений в дію з 01.01.2023. Згідно з пунктом 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, Постачальник сплачує споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3 до Мінімальних стандартів та вимог. Так Актом перевірки зафіксовано надходження до позивача заяв споживачів про повернення переплати вартості природного газу на їх поточний рахунок у І кварталі 2023 року. Водночас, проміжок часу між прийняттям Міністерством енергетики України наказу від 08.06.2022 № 198 та отриманням позивачем заяв від споживачів про повернення переплати вартості природного газу складає загалом пів року. Таким чином, надіслані на адресу позивача вимоги про повернення переплати вартості природного газу не є подією, що позивач не міг передбачити чи подією яка носить надзвичайний характер. Отже, станом І квартал 2023 року, тобто на момент надходження вимог споживачів про повернення переплати вартості природного газу, позивач знав про наявність таких переплат та міг передбачити появу таких вимог споживачів. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Щодо заяви про зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає що така не підлягає задоволенню з таких підстав. З позиції заявника, предмет розгляду цієї справи та справи № 260/9781/23 є подібними, а тому провадження у справі слід зупинити. Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Підстава для зупинення провадження у справі - неможливість розгляду адміністративної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, що розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення, та є істотними для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені цим судом самостійно по даній справі. Водночас, колегія суддів вважає, заявник не обґрунтував, яким чином результат касаційного перегляду судового рішення у справі № 260/9781/23 може позначитися на вирішенні по суті спору у розглядуваній справі. Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі № 460/3892/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді А. Р. Курилець М. А. Пліш